Рішення № 32259456, 03.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9833/2012 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/2187/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 4 03.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

1 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Волохова Л.А.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про припинення дій.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом, посилаючись на те, що вона є власником буд. АДРЕСА_1. З травня 2009 року і по даний час своїми протиправним діями відповідач ОСОБА_3 порушує її право на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Дані дії вчиняються на земельній ділянці по АДРЕСА_2, яка перебуває у власності третьої особи ОСОБА_4 Вказує, що на даній земельній ділянці встановлено гараж, який використовується не за призначенням, а у даному гаражі надаються послуги з технічного обслуговування та миття автомобілів. З 2008 року довкола самої мийки та прилеглих до неї садиб стоїть шум від води, яка подається під сильним тиском, якою миють приватні автомобілі. Біля її подвір'я стоїть завіса брудного водяного пилу, що впливає на її дихання та дихання членів її сім'ї, що ставить під сумнів відпочинок у її будинку та починає дратувати її і її сім'ю. Такі дії вчиняються протягом цілого дня, десятки машин отруюють повітря вихлопними газами, що впливає на її здоров'я та членів її сім'ї.

А отже, земельна ділянка по АДРЕСА_2 використовується відповідачем та третьою особою не за цільовим призначенням, з порушенням санітарних, будівельних та протипожежних правил, а також правил добросусідства, предбачених ч.1 ст. 103 ЗК України.

Тому просила припинити дії відповідача і третьої особи, які полягають у здійсненні господарської діяльності наданні послу з миття, технічного обслуговування та ремонту автомобілів в приміщенні самочинно зведеного гаража, що належить на праві власності третій особі шляхом використання земельної ділянки та приміщення гаража за не цільовим призначенням.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено з підстав недоведеності та необгрунтованості.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі є власником будинку АДРЕСА_1, що стверджується копією свідоцтва про право власності на будинок (а.с.19) та земельної ділянки пл. 0.1500 га по АДРЕСА_1.

Також, встановлено, що третя особа ОСОБА_4 є власником земельної ділянки пл. 0.1490 га по АДРЕСА_2. Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради №240 від 22.05.2007 року третій особі було надано дозвіл на будівництво гаражу розміром 8.0м х 15.0 м. що стверджується копією вказаного рішення (а.с.20). Третя особа, як власник житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, за даною ж адресою гараж збудував і 17.01.2008 року отримав технічний паспорт на будинок, згідно якого гараж «Д» внесено до споруд вказаного будинку, що стверджується копією технічного паспорту на будинок (а.с.23-25) та копією рішення суду від 24.03.2010р. (а.с. 78-81).

Відповідач ОСОБА_3 є приватним підприємцем, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку (а.є.35), місце здійснення підприємницької діяльності - АДРЕСА_2, вид діяльності: рекламна діяльність, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, надання інших комерційних послуг.

Відповідач ОСОБА_3, як приватний підприємець, у гаражі по АДРЕСА_2 здійснює свою підприємницьку діяльність з ремонту автомобілів та їх мийки, що підтверджується листом № 3384 від 27.07.2009 року головного державного санітарного лікаря (а.с.28), актом від 06.10.2009 року (а.с.29), копією договору №56 від 01.03.2011 року укладеного між КП "Ірпіньводоканал" та відповідачем (а.с.33-34), копією свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.35), листом №482 від 01.06.2010 року Інспектора з пожежного нагляду (а.с.36).

Відповідно до постанови державної санітарно-епідеміологічної служби від 05.05.2009 року встановлено, що у приміщенні гаражу обладнано мийку для автомобілів, проектна документація не погоджена із санепідемелужбою. Було постановлено тимчасово заборонити ОСОБА_3 експлуатацію мийки до усунення недоліків. Недоліки до цього часу не усунуті. Згідно листа головного державного санітарною лікаря від 27.07.2009 року було зазначено, що вимоги постанови державної санітарно-епідеміологічної служби від 05.05.2009 року не виконуються, відповідач не допустив посадову особу СЕС та представника Бучанського МРВ та від дачі пояснень відмовився.

Актом обстеження садиби ОСОБА_4 від 06.10.2009 року було встановлено, що на території приватної садиби збудовано автомийку на два бокси, яка працює щоденно, вартість послуг якої 38 грн. Вода до садиби та мийка підключені до кооперативної траси без водолічильника. дві вигрібні ями заповнені водою з ознаками плям мастила.

Відповідач ОСОБА_3 на адресу головного лікаря СЕС надавав пояснення, що він не здійснює підприємницьку діяльність у гаражі за адресою АДРЕСА_2. Однак. 01.03.2011 року відповідач уклав договір із КП «Ірпіньводоканал» про надання послуг з вивезення рідких стоків для суб'єктів господарювання. Згідно даного договору послуги надаються на об'єкті по АДРЕСА_2, що свідчить про здійснення відповідачем підприємницької діяльності за вказаною адресою.

З листа головного державного інспектора з пожежного нагляду м. Ірпінь від 01.06.2010 року вбачається, що Відповідач здійснює господарську діяльність без дозволу органів державного пожежного нагляду, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 164 КпАП України.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів пункт миття і технічного обслуговування автомобілів повинен бути розташований за межами житлового району м. Буча, ОСОБА_4 порушив вимоги ст. ст. 5. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», за що було постановлено тимчасово заборонити експлуатацію мийки ОСОБА_3 по АДРЕСА_2.

Згідно протоколу Ірпінської міської СЕС від 25.07.2011 року (а.с.64) про проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку за адресою АДРЕСА_1 (в будинку позивача) встановлено що еквівалентний рівень шуму для денного часу на території житлової забудови перевищує допустимий на 3 дБа та не відповідає вимогам СН 3077-84 «Допустимого шуму у житлових приміщеннях».

Згідно висновків Звіту про екологічне дослідження від 01 жовтня 2012 року, відстань від колектора стічних вод автомобільної мийки відповідача до ділянки позичвача не більше одного метра. Мийку розташовано з порушенням «СНиП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди», при будівництві не витримано відстань від санітарно-захисної зони до будинку замовника. Результати аналізу грунту з ділянки позивача свідчать, що існує забруднення аніонними поверхнево-активними речовинами ( речовинами що містяться в миючих засобах), що суперечить Санітарно-гігієнічним нормам (Згідно правилам приймання стічних вод, АПАР взагалі не допустимі до скидання у колектори та каналізацію і підлягають попередній фільтрації), а отже в процесі огляду ділянки позивача та проведення проби грунту було встановлено, що джерелом забруднення грунтів є колектор стічних вод автомобільної мийки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу на підтвердження тих фактів, що здійснення підприємницької діяльністі з ремонту автомобілів та їх мийки у гаражі по АДРЕСА_2 порушує права позивача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЗК України влісники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей ( затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Як видно з матеріалів справи і достеменно встановлено судом, власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 є третя особа ОСОБА_4, який на належній йому земельній ділянці збудував гараж площею 123,9 м2. Протягом тривалого часу приміщення гаражу, з порушенням будівельних, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм та правил, використовується як автомобільна мийка, колектор стічних вод якої знаходиться на відстані менше одного метра від садиби позивачки, чим завдає шкоди довкіллю та порушує права позивачки (правила добросусідства), оскільки створює шумове забруднення, неприємні запахи та забруднення грунту.

Дані обставини повністю доведені матеріалами справи, а саме: копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2011 року, копією рішення виконавчого комітету від 22.05.2007 року № 240, копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, копією постанови Державної санітарно-епідеміологічної служби України про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 05.05.2009 року № 52, відповіддю головного державного санітарного лікаря Київської області від 27.07.2009 року, актом обстеження садиби ОСОБА_4 від 06.10.2009 року, листом головного державного інспектора з пожежного нагляду м. Ірпінь від 01.06.2010 року, протоколом Ірпінської міської СЕС від 25.07.2011 р. про проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку за адресою АДРЕСА_1 (будинок позивача), звітом про екологічне дослідження від 01.10.2012 року.

А отже, висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення її права, розцінюються судом критично, оскільки відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами можуть бути будь-які фактичні данні, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін і мають значення для вирішення справи.

В свою чергу відповідачем та третьою особою не було надано жодного доказу на спростування доказів наданих позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є доведеними і обгрунтованими, однак в їх задоволенні слід відмовити з інших підстав виходячи з наступного.

Позивачем було пред»явлено позов до ОСОБА_3, який не є власником або землекористувачем земельної ділянки, яка використовується з порушенням та не за цільовим призначенням, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Що ж стосується саме власника цієї земельної ділянки( який повинен дотримуватися норм ч.1ст.103 ЗК України), то в даній справі він є лише третьою особою, відносно якої суд не взмозі прийняти будь-яке зобов»язальне рішення, оскільки це не передбачено діючим законодавством, а тому у відповідності до ст. 303 ЦПК України, в задоволенні позову саме до ОСОБА_3 слід відмовити.

За таких обставин колегія суддів на підставі ст.309 ЦПК України приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

Л.А. Волохов