Постанова № 32257225, 04.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 922/611/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Педан І.П. за довіреністю № 42 від 17.01.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1803Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 у справі № 922/611/13-г

за позовом державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, смт. Новопокровка

до ПАТ "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків

про стягнення 1 552 077,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 р. ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом в якому просило стягнути з ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" 1552077,56 грн. заборгованості, з яких: 1437108,92 грн. основний борг, 14371,09 грн. пеня, 100597,55 грн. штраф, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 399, укладеного між сторонами 28.08.2012 року та договору № 468, укладеного між сторонами 04.10.2012 року. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013 р. по справі № 922/611/13-г (головуючий суддя Погорелова О.В., судді Жигалкін І.П., Шатерніков М.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" на користь ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 887159,01 грн. основного боргу, 14371,09 грн. пені, 100597,55 грн. штрафу та 29390,51 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 467398,03 грн. основного боргу. В решті позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення штрафу у розмірі 100597,55 грн. та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу, оскільки, виходячи із положень ч. 2 ст. 231 ГК України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу можливо у разі, якщо інше не передбачено законом чи договором. В даному випадку умовами договорів, укладених між сторонами, а саме п. 6.1., передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань. Крім того, пеня у розмірі 14371, 09 грн., передбачена п. 6.1. договору, стягнута судом першої інстанції з відповідача в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 01.07.2013 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Присутній у судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим та таким, що прийнято при повному та всебічному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

В судове засідання, призначене на 01.07.2013 р., представник відповідача не з'явився, натомість, до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача за вхідним № 5294 від 24.06.2013 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника у щорічній відпустці.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, вважає, що відповідач мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника позивача, враховуючи те, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі - позивач) та ПАТ "Концерн АВЕК та КО" (далі - відповідач) 28.08.2012 року було укладено договір № 399 на постачання товару (далі - договір № 399).

Відповідно до умов договору № 399 позивачем було поставлено відповідачу 3564700,00 кг висівок гранульованих на суму 5 347 050,00 грн., що підтверджується актами про виконання зобов'язань щодо поставки товару, підписаними між сторонами, від 06.09.2012р., від 07.09.2012р., від 16.09.2012р., від 26.09.2012р., від 28.09.2012р., від 01.10.2012р., від 02.10.2012р., від 05.10.2012р. та залізничними накладними від 06.09.2012р. № 44905057, від 07.09.2012р. № 44912467, від 16.09.2012р. № 43043405, від 16.09.2012р. № 43043389, від 26.09.2012р. № 43177120, від 28.09.2012р. № 43214139, від 01.10.2012р. № 43247428, від 02.10.2012р. № 43260868, від 05.10.2012р. № 43310507.

Відповідно до пункту 7.1. договору № 399, відповідач зобов'язаний провести оплату поставленого товару в строк до 30.11.2012 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого, станом на 04.02.2013 року, виникла заборгованість у розмірі 739304,71 грн.

Як свідчать матеріали справи, позов до суду поданий 08.02.2013 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області (одержано 08.02.2013 року, вх. номер 611/13).

Відповідачем до суду першої інстанції надані платіжні доручення, що свідчать про часткову оплату заборгованості за договором № 399, а саме: № 39049494 від 07.02.2013 року на суму 82551,88 грн.; № 40315625 від 15.03.2013 року на суму 6752,83 грн. та № 43259867 від 24.05.2013 року на суму 460645,20 грн.

Так, судом першої інстанції було правомірно припинено провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 467398,03 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України та відмовлено у задоволенні позову у розмірі 82551,88 грн., оскільки сума боргу сплачена відповідачем до подачі позову до суду, а саме 07.02.2013 року.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором № 399 становить 189354,80 грн.

Також, між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та ПАТ "Концерн АВЕК та КО" 04.10.2012 року було укладено договір № 468 на постачання товару (далі - договір № 468).

Відповідно до умов договору № 468 позивачем було поставлено відповідачу 3300 500,00 кг висівок гранульованих на суму 4 950 750,00 грн. Вказана поставка підтверджується актами про виконання зобов'язань щодо поставки товару від 10.10.2012р., від 15.10.2012р., від 17.10.2012р., від 20.10.2012р., від 23.10.2012р., від 25.10.2012р., від 26.10.2012р., від 27.10.2012р., від 28.10.2012р., від 29.10.2012р., від 30.10.2012р., від 01.11.2012р., від 02.11.2012р. та залізничними накладними від 10.10.2012р. № 43384007, від 15.10.2012р. № 43453232, від 17.10.2012р. № 43478619, від 20.10.2012р. № 43533132, від 23.10.2012р. № 43567668, від 25.10.2012р. № 43600881, від 26.10.2012р. № 43618321, від 27.10.2012р. № 43636596, від 28.10.2012р. № 43647056, від 29.10.2012р. № 43652700, від 30.10.2012р. № 43666544, від 01.11.2012р. № 43698968, від 02.11.2012р. № 43711316.

Відповідно до пункту 7.1. договору № 468, відповідач зобов'язаний провести оплату поставленого товару в строк до 25.12.2012 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого, станом на 04.02.2013 року, виникла заборгованість у розмірі 697804,21 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором № 468 становить 697804,21 грн.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 887159,01 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 887159,01 грн.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені у розмірі 6978,09 грн. за договором № 399 та 7393,05 грн. за договором № 468у сумі, разом 14371,09 грн. Перевіркою наданого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 611 ЦК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), положень спірних договорів (п. 6.1) та фактичних обставин справи.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 7% штрафу за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 100597,55 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з цим, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу повинно бути відмовлено. Дана правова позиція також викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 р. № 06/113-38 та від 06.12.2010 р. № 42/562.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 1005,98 грн., судова колегія вважає за необхідне в порядку ч.3 ст.49 ГПК покласти на відповідача повністю, оскільки, як встановлено судом, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, зокрема - несвоєчасного виконання грошового зобов'язання - розрахунку за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 у справі № 922/611/13-г задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 у справі № 922/611/13-г скасувати в частині стягнення 100597,55 грн. штрафу та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.07.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.