Рішення № 32256988, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7665/13 17.06.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2"

до: Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща Озерна"

про: стягнення 81.332,29 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Черевик Ю.В. - за довіреністю від 25.02.2013 № 50/13;

відповідача: Грабчак В.М. - за довіреністю від 06.12.2012 № 285.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору від 14.02.2011 № 82 товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" поставило, а державне підприємство "Санаторний комплекс "Пуща Озерна" отримало товар загальною вартістю 76.584,85 грн., проте останній своїх грошових зобов'язань за вказаним договором перед позивачем не виконав, що призвело до виникнення у замовника заборгованості.

Позивач, на підставі зазначених вище обставин, просить суд стягнути з відповідача 81.332,29 грн., з яких: 76.584,85 грн. - основна заборгованість, 1.294,56 грн. - пеня та 3.452,88 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7665/13. Розгляд справи призначено судом на 27.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 відкладено розгляд справи на 12.06.2013.

В судовому засіданні 12.06.2013 оголошено перерву до 17.06.2013.

Відповідач, в порядку передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким вимоги позивача відхилив частково, з тих мотивів, що згідно первинних документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, поставка товару здійснена в межах договору від 14.02.2011 № 82 лише за видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380 на суму 6.176,64 грн. Решта товару поставлено за межами договору від 14.02.2011 № 82, про що свідчать посилання у видаткових накладних на інші договори.

Представником позивача подано до суду заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені.

В судовому засіданні 17.06.2013 суд, дослідивши матеріали даної справи, заяву представника позивача про відмову від позовної вимоги у вигляді пені та перевіривши повноваження останнього на вчинення цих дій, дійшов висновку про її задоволення.

У судовому засіданні 17.06.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для правильного вирішення даного спору, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між державним підприємством «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА», як замовником, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2», як постачальником, (далі - позивач) укладено договір від 14.02.2011 № 82 (далі - Договір) із протоколом узгодження розбіжностей до нього від 14.02.2011 (далі - Протокол розбіжностей).

Відповідно до предмету Договору позивач здійснює поставку соління в асортименті (далі - товар) у власність відповідача, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору). Відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах передбачених Договором (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору зобов'язання за Договором виникають та виконуються лише у разі наявності та в межах відповідних бюджетних призначень.

Пунктом 2.4 Протоколу розбіжностей до Договору передбачено, що усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладних протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару.

01 липня 2011 року між сторонами даного спору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою останні внесли зміни до Додатку № 1 «Специфікації» до Договору та погодили асортимент та ціну товару.

Як вбачається з п. 10.6 Договору, останній набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Термін дії Договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, якщо таке буде передбачено чинним законодавством (п. 10.7 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом даного позову є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76.584,85 грн., яка виникла внаслідок невиконання з боку останнього пункту 2.4 Договору, в редакції викладеній у Протоколі розбіжностей, а саме у зв'язку з неоплатою отриманого відповідачем товару за наступними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи: від 15.02.2011 № 1679, від 16.02.2011 № 1701, від 04.03.2011 № 2630, від 18.03.2011 № 3394, від 22.03.2011 № 3604, від 30.03.2011 № 4088, від 08.04.2011 № 4641, від 12.04.2011 № 4832, від 19.04.2011 № 5281, від 06.05.2011 № 6165, від 20.05.2011 № 6958, від 10.06.2011 № 7937, від 24.06.2011 № 8557, від 20.07.2011 № 9598, від 05.08.2011 № 10196, від 16.09.2011 № 12052, від 13.10.2011 № 13344, від 21.10.2011 № 13761, від 27.10.2011 № 14023, від 28.10.2011 № 14089, від 01.11.2011 № 14264, від 11.11.2011 № 14912, від 16.11.2011 № 15171, від 24.11.2011 № 15786, від 30.11.2011 № 16236, від 08.12.2011 № 16827, від 16.12.2011 № 17389, від 22.12.2011 № 17893, від 23.12.2011 № 18003, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380, від 04.01.2012 № 84.

Позивач, водночас, в підтвердження розміру заборгованості, надав суду акт звірки взаємних розрахунків здійсненого сторонами спору станом на 21.02.2013.

Суд, дослідивши зазначені вище видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

Як вбачається з видаткових накладних від 15.02.2011 № 1679 та від 16.02.2011 № 1701 поставка товару за ними здійснювалася на підставі договору від 17.02.2009 № 3050.

Поставка товару згідно видаткових накладних від 04.03.2011 № 2630, від 18.03.2011 № 3394, від 22.03.2011 № 3604, від 30.03.2011 № 4088, від 08.04.2011 № 4641, від 12.04.2011 № 4832, від 19.04.2011 № 5281, від 06.05.2011 № 6165, від 20.05.2011 № 6958, від 10.06.2011 № 7937, від 24.06.2011 № 8557, від 20.07.2011 № 9598, від 05.08.2011 № 10196, від 16.09.2011 № 12052, від 13.10.2011 № 13344, від 21.10.2011 № 13761, від 27.10.2011 № 14023, від 28.10.2011 № 14089, від 01.11.2011 № 14264, від 11.11.2011 № 14912, від 16.11.2011 № 15171 здійснювалася на підставі договору від 14.02.2011 № 76.

Відповідно до видаткових накладних від 24.11.2011 № 15786, від 30.11.2011 № 16236, від 08.12.2011 № 16827, від 22.12.2011 № 17893, товар був поставлений на виконання договору від 01.11.2011 № 123.

Товар за видатковою накладною від 23.12.2011 № 18003 був поставлений на підставі договору від 14.02.2011 № 83.

З викладеного випливає, що поставка товару позивачем відповідачеві була здійсненна на виконання Договору від 14.02.2011 № 82, який вказано позивачем як підстава позову, лише за наступними видатковими накладеними: від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380. Загальна вартість поставленого товару за вказаними видатковими накладними становить 6.176,64 грн.

Щодо видаткової накладної від 04.01.2012 № 84, підставою поставки товару за якою вказано Договір від 14.02.2011 № 82, то товар за нею поставлено позивачем відповідачеві після закінчення дії Договору, а в підтвердження того, що його термін дії продовжено за взаємною згодою сторін спору жодних доказів суду не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка товару за видатковою накладною від 04.01.2012 № 84 здійснено поза межами дії Договору, а тому вказана видаткова накладна не приймається судом як належний доказ поставки товару за Договором від 14.02.2011 № 82.

В матеріалах даної справи містяться засвідчені копії наступних договорів, на підставі яких здійснено поставку товарів за частиною вищевказаних видаткових накладних, а саме: від 14.02.2011 № 76, від 14.02.2011 № 83, від 01.11.2011 № 123.

Суд не бере до уваги відповідні видаткові накладні, згідно яких поставлено товар на підставі договорів від 14.02.2011 № 76, від 14.02.2011 № 83, від 01.11.2011 № 123, оскільки підставою на якій ґрунтується позовна вимога є Договір від 14.02.2011 № 82.

Також, з тверджень позивача вбачається, що договір від 17.02.2009 № 3050, на підставі якого поставлено товар за видатковими накладними від 15.02.2011 № 1679 та від 16.02.2011 № 1701, між сторонами даного спору не укладався, а відтак суд згадані видаткові накладні також до уваги не приймає, оскільки вимоги позивача, як зазначалося вище, ґрунтуються на невиконанні з боку відповідача грошових зобов'язань за Договором від 14.02.2011 № 82.

Водночас суд, беручи до уваги встановлені вище обставини даного спору, зазначає наступне.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивачем, до початку розгляду даної справи по суті, не подано до суду відповідних заяв (клопотань) про зміну підстав позову, що призвело б, у даному випадку, до збільшення позовних вимог та їх об'єднання із вимогою, яка ґрунтується на Договорі від 14.02.2011 № 82, а відтак позивач при цьому не позбавлений права звернутися до господарського з новим позовом у загальному порядку.

Відносно акту звірки взаємних розрахунків станом на 21.02.2013, суд зазначає, що у розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин даної справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем підтверджується видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284 та від 29.12.2011 № 18380 у сумі 6.176,64 грн.

Виходячи зі змісту поданого відповідачем відзиву та як вбачається з усних пояснень представника відповідача, відповідач про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 6.176,64 грн. за видатковими накладними, згідно яких поставлено товар на підставі Договору від 14.02.2011 № 82, не заперечує.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості у сумі 6.176,64 грн. за видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284 та від 29.12.2011 № 18380, сторонами спору до суду не подано.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений на виконання Договору, але не оплачений товар підлягає задоволенню частково у сумі 6.176,64 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання за Договором, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3.452,88 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості підтверджується видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380, тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню частково в сумі 257,54 грн., за наступним розрахунком суду, здійсненого в межах нарахувань позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаними видатковими накладними.

Видаткова накладнаСума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3 % річних (грн.)від 16.12.2011 № 173891.020,6016.01.2012 - 15.04.201345638,25від 28.12.2011 № 182841.701,0028.01.2012 - 15.04.201344462,07від 29.12.2011 № 183803.455,0429.01.2012 - 15.04.2013443125,80

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 1.294,56 грн., від якої позивач відмовився, надавши суду відповідну заяву, підписану його представником. Суд, перевіривши повноваження представника позивача на наявність в останнього права на відмову від позовних вимог, дійшов висновку, що заява позивача про відмову від позову в частині пені підлягає задоволенню, а провадження в цій частині підлягає припиненню, в порядку встановленому п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, судовий збір, в порядку передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на державне підприємство «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі № 910/7665/13 в частині стягнення з державного підприємства «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА» пені в сумі 1.294,56 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА» (04075, м. Київ, 14-А Лінія; код ЄДРПОУ: 05907147, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22; код ЄДРПОУ: 35231874, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 6.176,64 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 64 коп. - основного боргу; 226,12 (двісті двадцять шість) грн. 12 коп. - 3 % річних; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2013 року.

Суддя С.В. Балац