Рішення № 32256800, 08.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2013 р. Справа № 903/520/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», м. Івано-Франківськ

до відповідача фізичної особи-підприємця Никитюка Володимира Михайловича, м.Луцьк

про стягнення 13131,39 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Демко Л.М. - довіреність вих.№01/13 від 21.01.13р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Никитюка Володимира Михайловича про стягнення 13131,39 грн., з них 11775,13 грн. основної заборгованості, 1128,46 грн. - пені, 227,80 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №18/12 від 11.10.2012р., видаткові накладні №Л-00000763 від 12.10.2012р. на суму 26281,25 грн. та №Л-00000796 від 26.10.2012р. на суму 8493,88 грн..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.05.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 12.06.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

Ухвалою суду від 12.06.2013р. розгляд даної справи відкладено на 03.07.2013р. через неявку сторін в судове засідання та необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребовування доказів.

В судовому засіданні 03.07.2013р. представник позивача на виконання вимог ухвал суду від 28.05.2013р. та від 12.06.2013р. надала докази часткової оплати відповідачем за договором №18/12 від 11.10.12р.(банківські виписки), витяг з ЄДРПОУ на відповідача. Позовні вимоги підтримала, вимоги просила задовольнити, з приводу розгляду справи за відсутності відповідача чи його представника не заперечувала. Додатково зазначила, що після звернення до суду, а саме 29.05.2013р. відповідачем було частково сплачено 1400 грн. існуючої заборгованості, тому в цій частині просить припинити провадження.

Відповідач вимог ухвал господарського суду Волинської області від 28.05.2013р. та від 12.06.2013р. не виконав, в судове засідання 03.07.2013р. не з'явився, компетентного представника не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, хоча про день та час розгляду справи в суді за його участю був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302441381434 від 18.06.2013р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

11.10.2012 року між публічним акціонерним товариством «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (далі-Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Никитюком Володимиром Михайловичем (далі-Покупець) було укладено договір поставки №18/12 (далі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується відпустити, поставити кондитерські вироби (далі-Товар), в кількості та асортименті замовленому Покупцем і узгодженому з Постачальником, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений у цьому Договорі та додатках до нього.

У п.1.2 Договору зазначено, що предметом поставки є кондитерські вироби, зазначені в рахунку-фактурі, накладній або специфікації, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору Товар постачається Покупцю окремими партіями протягом дії даного Договору.

Згідно п.2.2 Договору обсяг, асортимент та марка Товару, що поставляється, зазначається в документах передбачених п.1.2 цього Договору.

Згідно п.3.1 Договору ціна на Товар погоджується сторонами, а також можуть зазначатися у специфікаціях до Договору, які затверджуються сторонами. Ціни на Товар, що поставляється, зазначені у накладній Постачальника з відміткою Покупця, чи зазначені в затвердженій сторонами специфікації вважається погодженими і оспорюванню не підлягають.

Згідно п.3.3 Договору відпуск Товару Постачальником проводиться в разі проведення Покупцем попередньої оплати або з відстрочкою платежу, за домовленістю сторін.

Згідно п.3.4 Договору у випадку відстрочки платежу, оплата за отриманий Товар проводиться Покупцем на протязі 30-ти днів з моменту його отримання, якщо інше не обумовлене сторонами.

Згідно п.3.5 Договору при проведені Покупцем оплати за отриманий Товар чи попередньої оплати, останній обов'язково зазначає у платіжному документі номер накладної, дату та номер Договору.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем згідно видаткових накладних №Л-00000763 від 12.10.2012р. та №Л-00000796 від 26.10.2012р. було поставлено відповідачу товару на загальну суму 34775,13 грн.

На момент звернення до суду з позовною заявою, відповідачем було частково оплачено отриманий товар в сумі 23000 грн..

Тому позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 11775,13(34775,13 - 23000 = 11775,13) грн..

Проте, після порушення провадження у справі, відповідачем 28.05.2013р. також оплачено 1400 грн. основної заборгованості, що стверджується випискою з банку, яку надав позивач.

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки заборгованість частково погашено після порушення провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1400 грн. основної суми заборгованості слід припинити.

З врахуванням зазначеного, суд розглядає вимогу позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 10375,13 грн.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦКУкраїни, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №18/12 від 11.10.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Копією видаткової накладної №Л-00000763 від 12.10.2012р. стверджується поставка Товару відповідачеві на суму 26281,25 грн..

Копією видаткової накладної №Л-00000796 від 26.10.2012р. стверджується поставка Товару відповідачеві на суму 8493,88 грн..

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання та часткову оплату його відповідачем, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10375,13 грн..

Сума заборгованості 10375,13 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 530,49 грн. пені по видатковій накладній №Л-00000763 від 12.10.2012р. за період прострочення оплати з 11.11.2012р. по 12.05.2013р. та 597,97 грн. пені по видатковій накладній №Л-00000796 від 26.10.2012р. період прострочення оплати з 25.11.2013р. по 20.05.2013р., слід зазначити наступне.

Згідно п.5.1 даного Договору за несвоєчасну оплату вартості одержаного Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченого платежу, яка діяла на період прострочення, за кожен день прострочки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахувань штрафних санкцій.

Як було зазначено вище, згідно п.3.4 Договору у випадку відстрочки платежу, оплата за отриманий Товар проводиться Покупцем на протязі 30-ти днів з моменту його отримання, якщо інше не обумовлене сторонами.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Також згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем визначений останній день проведення платежів за товар згідно видаткової накладної №Л-00000763 від 12.10.2012р. - 11.11.2012р.(неділя), проте з урахуванням зазначених вище норм, останнім днем проведення платежів за товар є 12.11.2012р..

Тому пеню по видатковій накладній №Л-00000763 від 12.10.2012р. слід нараховувати в період прострочення з 13.11.2012р. по 12.05.2013р..

Суд перевіривши методику нарахування пені в розмірі 530,49 грн. по видатковій накладній №Л-00000763 від 12.10.2012р. за період прострочення з 13.11.2012р. по 12.05.2013р. на суму заборгованості 26281,25 грн. встановив, що остання підлягає до стягнення в розмірі 522,30 грн..

По видатковій накладній №Л-00000796 від 26.10.2012р., позивачем визначений останній день проведення платежів за товар - 25.11.2012р.(неділя), проте з урахуванням зазначених вище норм, останнім днем проведення платежів за товар є 26.11.2012р..

Тому пеню по видатковій накладній №Л-00000796 від 26.10.2012р. слід нараховувати в період прострочення з 27.11.2012р. по 20.05.2013р..

Суд перевіривши методику розрахунку нарахування пені в розмірі 597,97 грн. по видатковій накладній №Л-00000796 від 26.10.2012р. за період прострочення оплати з 27.11.2012р. по 20.05.2013р. на суму заборгованості 8493,88 грн. зазначає, що арифметично вірний розрахунок пені складає 609,19 грн.. Відтак вимога про стягнення пені по даній накладній в розмірі 597,97 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 1128,46 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 1120,27 грн.(522,30 грн. + 597,97 грн.), в стягненні пені в розмірі 8,19 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних по двох зазначених вище накладних в сумі 227,80 грн., слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, господарський суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення в сумі 226,21 грн., оскільки їх теж потрібно нараховувати по видатковій накладній №Л-00000763 від 12.10.2012р. за період прострочення з 13.11.2012р. по 12.05.2013р. на суму заборгованості 26281,25 грн., а по видатковій накладній №Л-00000796 від 26.10.2012р. за період прострочення з 27.11.2012р. по 20.05.2013р. на суму заборгованості 8493,88 грн..

Отже, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 227,80 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 226,21 грн., в стягненні 3% річних в розмірі 1,59 грн. слід відмовити.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 13131,39 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 11721,61 грн., з них 10375,13 грн. основна сума заборгованості, 1120,27 грн. - пеня, 226,21 грн. - 3% річних, в частині стягнення 9,78 грн., з них 8,19 грн. - пені та 1,59 грн. - 3% річних - відмовити. В частині стягнення з відповідача 1400 грн. основної заборгованості - провадження у справі припинити, через відсутність предмету спору.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір у сумі 1720,50 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №903/520/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до фізичної особи-підприємця Никитюка Володимира Михайловича про стягнення 13131,39 грн. в частині стягнення з відповідача 1400 грн. - припинити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Никитюка Володимира Михайловича (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Вороніхіна, 15/29, ідентифікаційний номер 3043611594) на користь публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 12а, код ЄДРПОУ 00382102) 11721,61 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одну гривню шістдесят одну копійку) грн., з них 10375,13 грн. основна сума заборгованості, 1120,27 грн. - пеня, 226,21 грн. - 3% річних та 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) грн. судового збору.

4. У позовних вимогах публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до фізичної особи-підприємця Никитюка Володимира Михайловича в частині стягнення 9,78 грн., з них 8,19 грн. - пені та 1,59 грн. - 3% річних - відмовити.

Повний текст

рішення складено

08.07.13

Суддя А. С. Вороняк