Рішення № 32256519, 01.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/4372/13 Головуючий 1 інстанції - Бережна Н.М.

Справа № 621/454/13 Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кірсанової Л.І.,

Борової С.А.,

при секретарі - Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах ПП «Грандфінресурс»,

на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «Грандфінресурс» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.02.2012 року між ним та ПП «Грандфінресурс» було укладено угоду № 206958, відповідно до умов якої компанія може надати йому кредит у розмірі 100 000 грн. під 3 % річних на строк 15 років (180 місяців). Обов'язковою умовою для отримання грошей є оплата першого внеску в розмірі 7 000 грн. Кредитні кошти йому пообіцяли перерахувати на банківський рахунок через 10 днів, однак, в обумовлений термін гроші на рахунок ОСОБА_3 не надійшли, ОСОБА_3 було роз'яснено, що позику отримає лише той клієнт фірми, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів. Оплативши десять щомісячних платежів, гроші позивач станом на день подання позову так і не отримав. Після відмови в наданні позики він зрозумів, що укладений з ним договір за своїм змістом є пірамідальною схемою, за якою він міг би одержати кошти в позику у разі, якщо відповідач назбирав би такі кошти від інших учасників програми. Позивач наполягає що договір укладено з використанням нечесної підприємницької діяльності, внаслідок омани та помилки, що має істотне значення. Отже, вищезазначений договір є недійсним, укладений з порушення ЗУ «Про захист прав споживачів» та вимог ст. 23 ЦК України, а за наслідками недійсності договору на підставі ст. 216 ЦК України відповідач повинен повернути сплачені ним грошові кошти. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_3 просив визнати договір від 20.02.2012 року № 206958, укладений між ним та ПП «Грандфінресурс» недійсним; стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені позивачем на його рахунок відповідно до угоди від 20.02.2012 року № 206958 у сумі 15 556 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ПП «Грандфінресурс», просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм права. Зазначає, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, а тому висновок суду про те, що відповідач під час укладення договору ввів позивача в оману є помилковим.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову з інших підстав.

Судом встановлено, що 20.02.2012 року ОСОБА_3 (по тексту договору - Учасник) з метою отримання грошових коштів у позику у розмірі 100 000 грн. для придбання автомобіля, уклав договір № 206958 з ПП «Грандфінресурс» (по тексту договору - Адміністратор), відповідно до умов якого Адміністратор, за згодою Учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання Товару, або відповідної суми у позику, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього Договору. Учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату Товару на користь Учасників реєстру чи надавати відповідні суми у позику.

Згідно п.1.3 Додатку № 2 до Договору від 20.02.2012 року № 206958 передбачено, що послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування реєстрів Учасників Програми «Альянс Україна», метою яких є придбання Товару, або відповідної суми у позику, зазначеного у Додатку № 1 до Договору. Учаснику присвоюється номер реєстру. Відповідно до п. 3.1. Додатку № 2 Учасник зобов'язується щомісяця сплачувати Загальний або Мінімальний платіж на зазначений Адміністратором поточний рахунок. Статтею 4 Додатку № 2 визначено, що коли Фонд реєстру є достатнім, у відповідності до ст. 1 Договору, Адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду. Тобто після сплати ОСОБА_3 визначеної суми він набуває право на отримання грошових коштів у позику.

ОСОБА_3 20.02.2012 року було сплачено на користь ПП «Грандфінресурс» 7 000 грн. одноразового комісійного внеску, потім ним сплачувалися адміністративні витрати по Договору від 20.02.2012 року. Всього ОСОБА_3 було перераховано на користь ПП «Грандфінресурс» грошові кошти у розмірі 15 556 грн.

Таким чином, на виконання умов договору, всього позивач сплатив на користь відповідача 15 556 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Виконання послуг відповідачем полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ПП «Грандфінресурс» формує реєстри Учасників програми «Альянс Україна», метою яких є придбання товару або відповідної суми у позику, зазначеного у Додатку № 1 до Договору. Учаснику присвоюється номер реєстру. Коли Фонд реєстру є достатнім, адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду (ст. 4 Додатку №2 до договору). Участник набуває право брати участь у найближчому заході по розподілу грошового фонду після сплати чергового загального платежу(п.4.1 ст.4 Додатку №2 до договору). Дозволи на отримання товару або відповідних сум у позику надаються у кількості, встановленій адміністратором, із врахуванням Фонду Реєстру, сформованого не пізніше двох днів до дати проведення Заходу(п.4.3 ст.4 Додатку №2 до договору).

Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару/позики, не передбачає будь-якої відповідальності ПП «Грандфінресурс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником товару/позик. Натомість договором передбачено, що у випадку неналежного виконання умов договору або не сплати запропонованих адміністратором платежів, учасник позбавляється права на придбання товару/позики, втрачає сплачений адміністративний платіж і позбавляється права на участь у наступному найближчому заході.

Таким чином, позивач сплачував кошти за можливість одержання права на отримання позики, що ПП «Грандфінресурс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи.

Суд правильно дійшов висновку, що умови оспорюваного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ПП «Грандфінресурс» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару/позики формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

З положень ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" вбачається, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Визнаючи оспорювану угоду недійсною, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 230 ЦК України, виходив з того, що вона є недійсною з підстав її укладання під впливом обману, а саме, відсутністю в угоді чіткої і зрозумілої інформації щодо отримання позики.

За змістом ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, на порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги на те, що визнання угоди недійсною внаслідок обману, можливе лише за умови вчинення винною особою активних дій, спрямованих на формування у потерпілого хибної уяви щодо правової природи правочину та його істотних умов, правильна інформованість про які могла бути підставою для неукладання цієї угоди на запропонованих умовах.

Правильно дійшовши висновку про наявність підстав вважати оспорюваний правочин недійсним, суд першої інстанції помилково вказав підставою недійсності правочину ст. 230 ЦК України, в той час, недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, установлена ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення позову із зазначених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах ПП «Грандфінресурс», задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року залишити скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Договір від 20.02.2012 року № 206958 укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Грандфінресурс» - визнати недійсним.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс», код ЄДРПОУ 31469012, грошові кошти, сплачені ОСОБА_3 на користь підприємства, відповідно до угоди від 20 лютого 2012 року № 206958, укладеної між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Грандфінресурс», у розмірі 15 556 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс», код ЄДРПОУ 31469012, на користь держави судові витрати у розмірі 229,4 грн., які перерахувати на р/р 31212206700227 одержувач УДКСУ у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754227, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, код банку отримувача 851011

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -