Ухвала суду № 32252126, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Київ К-38843/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Сагана В.М.,відповідача:Звичайної Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р.

у справі № 25/58-А-8/548

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі-відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р., адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №0000072301/3 повністю, визнано частково протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №0000962301/3 у частині визначення основного платежу у розмірі 14 356 950,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14 359 971,00 грн., присуджено судові витрати у сумі 3,40 грн. на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена комплексна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 р. по 01.04.2005 р., за результатами проведення якої складений акт від 07.07.2005 р. №3661/23-03366612.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених у ході її проведення порушень вимог податкового законодавства контролюючим органом 08.07.2005 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000962301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28 755 130,00 грн., з яких 14 377 565,00 грн. за основним платежем та 14 377 565,00 грн. штрафних санкціям.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №0000962301/3, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28 725 984,00 грн., у т.ч. 14 362 992,00 грн. за основним платежем та 14 362 992,00 грн. штрафних санкцій, та №0000072301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 145 730,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0000072301/3 оскаржується позивачем у повному обсязі, тоді як податкове повідомлення-рішення №0000962301/3 - у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14 356 950,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 14 356 950,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового зобов'язання позивачу став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки про порушення вимог пп.5.2.1, 5.2.2 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого останнім занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у IV кварталі 2003 року на суму 14 357 399,00 грн. та у IV кварталі 2004 року - на суму 5 593,00 грн.

Крім того, в акті перевірки також зазначено, що позивачем було самостійно проведено коригування (виправлено помилки) податкових зобов'язань з податку на прибуток, але не нараховано та не сплачено 5% штраф у розмірі 14 573,00 грн.

Так, податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно не включено до валового доходу суму непогашеного основного боргу у розмірі 47 856 501,00 грн., що підлягала стягненню з позивача на користь АЕК «Київенерго» згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2003 р. у справі №10/175, однак сплачена не була.

Вказане порушення встановлене відповідачем на підставі матеріалів, наданих відділом по боротьбі з корупцією в ОДПС УПМ з ОБ у м. Києві та підтверджується листом ДПА у м.Києві від 11.07.2005 р. №8986/7/26-8615, яким зобов'язано відповідача відобразити порушення, виявлені УПМ ДПА у м. Києві, та листом Управління боротьби з корупцією в ОДПС УПМ ДПА у м. Києві від 22.06.2005 р. №594/27-00/15.

Попередні судові інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у цій частині обґрунтовано вказали на приписи п.1.7, п.п.2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, в порушення яких податковим органом факти виявлених порушень податкового законодавства викладено не чітко, не об'єктивно, не в повній мірі, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, відповідачем у ході перевірки не зазначено ні періодів виникнення заборгованості позивача перед АЕК «Київенерго», ні строків її погашення, ні сум погашення, ні первинних документів, на підставі яких така заборгованість виникла та мала бути погашена.

Крім того, позивач в обґрунтування своїх доводів стверджує, що відповідачем неправильно визначено суму непогашеного основного боргу, що підлягає стягненню на користь АЕК «Київенерго», яку необхідно включити до складу валового доходу, що відповідачем спростовано не було.

Відповідно до пп.12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У той же час, згідно п. 5 Перехідних положень Закону України від 24.12.2002 р. № 349 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції цього Закону), застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом. Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону встановлено, що цей Закон в цілому набирає чинності з 1 січня 2003 р.

Таким чином, порядок відображення безнадійної заборгованості у податковому обліку платника податку - покупця, визначений пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовується лише по тих сумах заборгованості, які виникли після 01.01.2003 р.

Аналогічна позиція викладена у листі ДПА України від 16.09.2005 р. №18580/7/11-1117, п. 2 листа ДПА України від 06.07.2004 р. №5441/6/15-1116 та листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 14.03.2005 р. №06-10/10-221.

Відтак, з урахуванням того, що судовими інстанціями було встановлено, що заборгованість позивача перед АЕК «Київенерго», яка визнана судом у розмірі 39 750,5 тис. грн. виникла до 01.01.2003 р., вимога податкового органу про її включення до складу валового доходу є необґрунтованою.

Слід також зазначити, що висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського НДІ судових експертиз №4016 у господарській справі №10/175 суму заборгованості позивача за період з 01.01.2003 р. по 01.03.2003 р. підтверджено у розмірі 8 105,9 тис. грн.

У ході перевірки податковий орган також зафіксував, що станом на 31.12.2003 р. позивачем було погашено лише частину основного боргу у розмірі 114 290,00 грн., тоді як судовими інстанціями було встановлено, що позивачем самостійно погашалась сума заборгованості перед АЕК «Київенерго» та станом на 31.12.2003 р. позивачем було самостійно сплачено в погашення заборгованості перед АЕК «Київенерго» у справі №10/175 грошові кошти у сумі 29 779 271,62 грн., що підтверджується довідкою АЕК «Київенерго» від 17.01.2006 р. № 048-22-931, та інформацією про надходження грошових коштів на поточний рахунок АЕК «Київенерго» у рахунок оплати основного боргу позивача у справі 10/175.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 31.12.2003 р. у позивача рахувались суми дебіторської заборгованості населення, по яким закінчився строк позовної давності, у розмірі 18 205 800,00 грн.

Як було встановлено судовими інстанціями, позивачем у ході перевірки було подано до контролюючого органу уточнену декларацію з податку на додану вартість за 2003 рік, в якій було включено до валових витрат суми дебіторської заборгованості населення, по якій скінчився строк позовної давності, у розмірі 18 205,80 грн.

Відповідно до пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

Відтак, обґрунтованим є висновок судових інстанцій, що право на включення до валових витрат суми дебіторської заборгованості по якій закінчився строк позовної давності не залежить від факту вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості і виникає на дату спливу строку позовної давності, а отже включення позивачем до валових витрат сум дебіторської заборгованості населення по якій скінчився строк позовної давності у розмірі 18 205,80 тис. грн. є законним та правомірним.

Щодо факту виключення відповідачем зі складу валових витрат позивача у 2004 році суми у розмірі 47 856 501,00 грн., як погашеної заборгованості перед АЕК «Київенерго», судові інстанції також аргументовано визначились із наступним.

Так, відповідно до пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частин) (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Керуючись наведеними законодавчими приписами судові інстанції дійшли правильного висновку, що податковий орган був зобов'язаний збільшити валові витрати позивача на суму погашеної заборгованості перед АЕК «Київенерго» у 2004 році та 1 кварталі 2005 року.

Крім того, у ході розгляду справи було встановлено, що у податковому повідомленні-рішенні від 31.06.2006 р. №000072301/3 зазначено, що сума податкового зобов'язання визначена позивачу відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що фактично штрафна санкція нарахована у розмірі 100% від суми донарахованого основного платежу, тоді як п.17.2 ст.17 вказаного Закону передбачено застосування фінансової санкції лише у розмірі 5%.

Посилання податкового органу на приписи пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть бути взяті до уваги, оскільки підставами для їх застосування є або факт засудження посадової особи платника податку за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податку, або самостійне декларування платником податку недооцінених/переоцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, тоді як у даному випадку жодна з цих подій не відбулась.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновками попередніх судових інстанцій стосовно необхідності визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №0000962301/3 у частині визначення основного платежу у розмірі 14 356 950,00 грн. (тобто нарахування по АЕК «Київенерго») та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14 359 971,00 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №0000072301/3, яке прийняте на підставі рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА України, судові інстанції правомірно вказали таке.

Так, у ІІІ кварталі 2003 року та у ІІ, IV кварталах 2004 року позивачем було проведено виправлення самостійно виявлених помилок, але не нараховано штраф у розмірі 5 % у сумі 14573,00 грн. З посиланням на п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом було нараховано 5 % штраф у розмірі 145 730, 00 грн.

З рішення ДПА України від 21.01.2006 р. № 473/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги вбачається, що відповідач мав застосовувати штраф відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З такою позицією ДПА України не можна погодитися, адже підставою для нарахування штрафу за пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є факт самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов`язання, а базою для нарахування є сума недоплати.

У той же час, у податковому повідомленні-рішенні від 31.01.2006 р. № 0000072301/3 суму основного платежу визначено у розмірі 0.

Відтак, оскільки на момент перевірки всі помилки були виправлені і податкове зобов`язання позивача було сформовано правильно, то недоплати не існує, а відповідач не донарахував податкове зобов`язання позивача, штраф у розмірі 5 % було застосовано правомірно, а підстави та база для нарахування штрафів за пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відсутні, що дає підстави погодитись із висновками судових інстанцій стосовно наявності правових підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення судів попередніх інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі № 25/58-А-8/548 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.