Ухвала суду № 32252119, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Київ К/9991/63212/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Нора А.Г.,відповідача:Воєводіна Р.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р.

у справі №2а-5212/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. №0003442380 та від 11.04.2012 р. №0001042250.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

На підставі направлення від 09.11.2011 р. №4758/23-80П, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, ст.81, ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до постанови слідчого СВ ПМ ДПІ Подільському районі м. Києва капітана податкової міліції Гобко С.Л. від 13.10.2011 р. у рамках кримінальної справи №77-00186 проведено документальну позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дорком» (код ЄДРПОУ 37226960) по податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., по ПДВ за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.11.2011 р. № 360/23-80/36942172.

У ході проведеної перевірки посадовими особами відповідача було встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 031 082,00 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 624 865,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. №0003452380, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 2 031 082,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 015 541,00 грн., а всього 3 046 623,00 грн.; та від 21.12.2011 р. №0003442380, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 1 624 865,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 194 967,25 грн., а всього 1 819 832,25 грн.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. №0003452380 скасовано в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 771 832,00 грн., про що прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012 р. №0001042250, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 274 791,00 грн., у тому числі 2 031 082,00 грн. - основний платіж, 243 709,00 грн. - штрафні фінансові санкції. Податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. № 0003442380 - залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, яке полягало у тому, що останні сформовані за наслідками господарських операцій за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. на підставі первинних документів і податкових накладних, виписаних ТОВ «Дорком», директора якого вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2011 р. засуджено за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

У ході розгляду справи було встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Дорком» (постачальник») в особі директора ОСОБА_8 з однієї сторони та позивач (покупець), в особі генерального директора Карпенка Р.І., з другої сторони укладено договір поставки від 01.03.2011 р. №010311, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «Дорком» на користь позивача складено видаткові накладні за листопад 2010 року - від 24.11.2010 р. №516 на суму 2 858 954,17 грн., від 09.11.2010 р. №490 на суму 1 040 374,17 грн., за березень 2011 року - від 08.03.2011 р. №0803 на суму 4 225 000,00 грн. (без урахування ПДВ), тоді як позивач оплатив наданий товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Дорком» грошових коштів у сумі 613 233,00 грн., у т.ч. ПДВ 102 206,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

За результатами проведеної господарської операції позивачем включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «Дорком» у сумі 8 124 328,34 грн., у т.ч. у 4 кв. 2010 року у сумі 3 899 328,34 грн., за І кв. 2011 у сумі 4 225 000,0 грн.

Окрім того, на підставі податкових накладних від 24.11.2010 р . №516 на суму 3 430 745,0 грн., у т.ч. ПДВ 571 790,83 грн., від 09.10.2011 р. №490 на суму 1 248 449,0 грн., у т.ч. ПДВ 208 074,83 грн., від 08.03.2011 р. №5 на суму 5 070 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 845 000,0 грн., отриманих від ТОВ «Дорком» сума податку на додану вартість у розмірі 1 624 865,66 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року та відображена у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ та за березень 2011 року та відображена у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

У той же час, на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва листом ДПІ у Подільському районі м.Києва від 13.10.2011 р. №508 надійшли матеріали по ТОВ «Дорком», зокрема: вирок Подільського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_8 (справа №1-565/11), протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_8, висновок експерта від 21.05.2011 р. №253, на підставі яких відповідачем встановлено, що ТОВ «Дорком» зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, адміністративно-розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю підприємства обвинувачений не займався, ніякого товару або послуг підприємствам України не надавав, первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності не складав та не підписував. Відповідно до вироку Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2011 р. у справі №1-565/11, ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого вимогами ч. 1, 2 ст.205 Кримінального кодексу України при реєстрації ТОВ «Дорком».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

З огляду на те, що податковою інспекцією проводились перевірка позивача за 2010 - 2011 роки, відтак при розгляді даної справи підлягають застосуванню нормативні приписи як Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Так, відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст.201 цього ж Кодексу).

Обґрунтованими є також посилання суду апеляційної інстанції на приписи ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якою встановлено що, у разі якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Матеріалами справи підтверджено, що на час здійснення спірних господарських операцій відповідно до реєстраційних документів TOB «Дорком» було зареєстровано як юридична особа, його засновником та керівником був ОСОБА_8

Відтак, оскільки на момент здійснення спірних правочинів між позивачем та TOB «Дорком» останнє було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податків, а факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по вказаним в акті перевірки операціям за відповідний звітний період відповідає правильному застосуванню норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. у справі №2а-5212/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.