Ухвала суду № 32252091, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К-29069/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бухтіярової І.О.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представників позивача Петровського Є.Л., Яценко Я.М.

представника відповідача Чолов'ян Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2010

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2010

у справі № 2а-9400/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мега-ресурс»

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2010, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 № 0000592302/0/14087. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м.Краматорську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обґрунтовуючи таку позицію посиланням на зафіксовані в акті перевірки обставини, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2010 № 0000592302/0/14087 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 479821,5 грн., у тому числі 319881,00 грн. основного платежу та 159940,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.03.2010 № 519/23-2-30791770, про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за три квартали 2009 року витрати в сумі 1279526 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1279526 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Краматорськтеплоенерго» за період з серпня 2007 року по квітень 2008 року інформаційних послуг з питань нарахування та виплат за теплову енергію населенням м. Краматорська шляхом вільного доступу працівників позивача до інформаційної бази даних «Особові рахунки з інформацією про нарахування та виплату за теплову енергію населенням м.Краматорська», яка є власністю ТОВ «Краматорськтеплоенерго».

Позиція податкового органу полягає в тому, що вказані вище послуги придбані позивачем за договором від 01.06.2007 № 07/81 без мети використання в господарській діяльності, оскільки основним фактичним видом діяльності позивача було надання в оренду власного майна. Договір доручення від 02.06.2008 б/н, за яким ТОВ «Краматорськтеплоенерго» доручило позивачеві здійснювати розрахунок і облік теплової енергії, реалізованої споживачам, оформляти і надавати споживачам рахунки (акти-рахунки) для оплати спожитої теплової енергії, розглядати претензії споживачів і давати відповіді на них, представляти інтереси довірителя в судах, укладати договори купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, вести облік і надавати звіти щодо реалізації теплової енергії, на думку податкового органу, свідчить про те, що доступ до бази даних ТОВ «Краматорськтеплоенерго» потрібен був позивачеві лише в періоді, коли позивач надавав послуги довірителю за цим договором доручення. Також податковий орган виходить з того, що розрахунки позивачем за договором з придбання послуг здійснено шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, а не способом, визначеним у договорі.

Судами попередніх інстанцій досліджено позицію податкового органу щодо придбання позивачем інформаційних послуг без мети використання у господарській діяльності, в результаті чого встановлено, що доступ позивача до бази даних ТОВ «Краматорськтеплоенерго» потрібен був для належного виконання договорів доручення, зокрема окрім виконання договору доручення від від 02.06.2008 б/н, також і договору доручення від 30.05.2007 № 10/71 без визначеного строку дії, яким передбачено зобов'язання позивача зі здійснення розрахунку та обліку реалізації теплової енергії споживачам, оформлення і виставлення споживачам рахунків на оплату спожитої ними енергії, представлення інтересів довірителя в суді тощо.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, зважаючи на положення ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, за якими підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, непов'язаність певного виду господарської діяльності з основним зареєстрованим видом діяльності підприємства сама собою не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Припинення зобов'язань за договором щодо здійснення оплати придбаних послуг зарахуванням зустрічних однорідних вимог також не може розглядатися як підстава для визначення діяльності як негосподарської, адже законом (ст. 601 Цивільного кодексу України) передбачено такий спосіб припинення зобов'язань і його застосування не свідчить про відсутність у покупця послуг використати їх в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

З огляду на достовірно встановлену судами обставину щодо обґрунтованості придбаних позивачем інформаційних послуг з метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань за договорами доручень задля отримання прибутку у вигляді винагороди за такими договорами, наявності первинних документів, що відображають реально вчинені господарські операції, суд касаційної інстанції знаходить такими, що узгоджуються з вимогами п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» висновки судів про правомірне формування позивачем валових витрат з придбання послуг.

Зважаючи на дотримання судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді І.О. Бухтіярова

Л.В. Ланченко