Ухвала суду № 32252089, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2013 р. м. Київ К-32160/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р.

у справі № 2а-5204/09/2670

за позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2009 р. позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2008 р. №0000572202/0, від 05.08.2008 р. №0000572202/1 та від 20.10.2008 р. №0000572202/2.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Працівниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., про що складено акт від 18.06.2008 р. №7382/23-02/19014832.

У ході проведеної перевірки було встановлено, що в порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач перерахував ТОВ «Донпромагро», яке є резидентом Російської Федерації, 248 542,32 дол. США та не утримав до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 15 відсотків від вказаної суми.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2008 р. № 0000572202/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 67 006,77 грн., у т.ч. 22 335,59 грн. основного платежу та 44 671,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 05.08.2008 р. № 0000572202/1 та від 20.10.2008 р. № 0000572202/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу та надаючи оцінку правомірності визначенню податкового зобов'язання позивачу залишили поза увагою наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Донпромагро» (продавець) було укладено контракт від 31.10.2005 р. № ЦХП-04-04805-и на поставку продукції (шпал дерев'яних непропитаних).

Відповідно до умов контракту продавцем поставлено товар на загальну суму 475 527,75 дол. США.

Продавцем, ТОВ «Донпромагро», було подано заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення боргу з покупця, рішенням якого від 31.05.2007 р. у справі АС № 50у/2007 задоволено вимоги продавця про стягнення з позивача 230 605,75 дол. США основного боргу, 23 060,57 дол. США - пені у розмірі 10% від вартості невиплаченої суми, 6 425,37 дол. США - 3% річних від простроченої суми основного боргу та 10 401,83 дол. США - арбітражного збору.

Всього на користь продавця позивач був зобов'язаний сплатити 270 493,52 дол. США.

Згідно з умовами мирової угоди від 21.12.2007 р. у справі АС №50 у/2007 зменшена сума основного боргу на 21 951,20 дол. США, внаслідок чого позивачу належало сплатити 248 542,32 дол. США.

Вказана сума була сплачена позивачем на користь продавця - ТОВ «Донпромагро».

Відповідач, нараховуючи податкові зобов'язання позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням, виходив з того, що вказана сума боргу позивача є доходом, отриманим нерезидентом із джерелом його походження з України у розумінні положень ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до вимог ч.1 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, наведеною нормою встановлено перелік видів доходів, які визнаються для цілей ст. 13 доходами джерелом походження з України, який є вичерпним.

Ухвалюючи рішення у даній справі судам слід було встановити чи є сума доходу отримана продавцем - ТОВ «Донпромагро», яка складається з 23 060,57 дол. США - пені за порушення термінів сплати поставленої продукції, 6 425,37 дол. США - річних процентів, 10 401,83 дол. США - арбітражного збору та 208 654,55 дол. США - основної суми боргу згідно банківських виписок результатом здійснення господарської діяльності, як того вимагають приписи ч. 1 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чи вказана пеня, річні проценти та арбітражний збір є результатами компенсації негативних наслідків здійсненої господарської діяльності та не мали на своїй меті отримання доходу.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення даного спору має бути встановлення того факту, чи є кошти, отримані нерезидентом доходом у розумінні положень ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та чи розповсюджується на такий дохід дія приписів цієї статті, оскільки, в іншому випадку у позивача були відсутні будь-які правові підстави утримувати податок з доходів нерезидентів, а отже, донарахування йому податкового зобов'язання не можна визнати таким, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Питання відповідності спірної суми боргу позивача перед ТОВ «Донпромагро» вимогам ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не було предметом дослідження у справі, а тому висновки судових інстанцій є передчасним.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р. у справі № 2а-5204/09/2670 скасувати.

Справу № 2а-5204/09/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.