Ухвала суду № 32252076, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 травня 2013 року м. Київ К-31804/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р.

у справі № 2а-10585/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р., позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009 р. № 0002362301/0 та № 0002372301/0, стягнуто із Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої був складений акт від 31.07.2009 р. №2344/137/34252977/23-02.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем не віднесено до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості перед іншими юридичними особами, що залишилася нестягнутою після строку позовної давності, отриманої у звітному періоді від ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» у розмірі 5 044 132,64 грн. та від ТОВ «Торговий дім «Геніус» у розмірі 3 879 592,81 грн; п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого до складу податкового кредиту неправомірно включена сума податку на додану вартість всього у розмірі 426 386,91 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009 р. №0002362301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2 230 932,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 2 104 829,00 гривень (всього на суму 4 335 761,00 грн.) та №0002372301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 426 387,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 426 387,00 грн. (всього на суму 852 774,00 грн.), що є предметом оскарження у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу про порушення позивачем положень пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на невключенні позивачем до валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді від ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» та ТОВ «Торговий дім «Геніус» на підставі договорів поставки від 27.03.2008 р. №16 від 25.05.2007 р. №15 та відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена заборгованість була погашена позивачем векселями.

У той же час, податковий орган дійшов висновку, що поставка товарів між позивачем та вказаними підприємствами не відбулась, оскільки останні припинили свою діяльність.

Податковий орган також вказав на той факт, що заборгованість погашено векселями, на яких відсутня дата їх видачі (або помилково вказано іншу), а заборгованість за векселями погашено іншою юридичною особою («ТОВ «Тітул Інвест»), з якою ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» та ТОВ «Торговий дім «Геніус» не укладено угоди правоприємництва боргу.

Наведені доводи відповідача було спростовано у ході розгляду справи, зокрема, встановлено, що грошові зобов'язання позивача щодо платежу вказаним підприємствам припинились, а зобов'язання щодо платежу за переданими векселями виникли в момент, коли зазначені юридичні особи припинені не були, отже вони мали відповідну правоздатність.

Крім того, у ході розгляду справи було встановлено, що зобов'язання позивача щодо платежу за переданими векселями було виконано у повному обсязі на користь «ТОВ «Тітул Інвест», якому на час виконання належали усі права за векселями (на підставі належним чином оформленого безперервного ряду індосаментів).

Щодо частини встановлених контролюючим органом порушень вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у неправомірному, на думку відповідача, включенні позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» через відсутність копій транспортних накладних та супроводжувальних документів, несплату останнім до бюджету податку на додану вартість за продані товари, судові інстанції також обґрунтовано визначились із наступним.

Так, судами було встановлено, що позивачем було оплачено отриману від ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» продукцію у повному обсязі з урахуванням податку на додану вартість, про що також зазначено у акті перевірки, тому відсутність копій транспортних документів не має юридичного значення для цілей оподаткування. Крім того, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету відповідно до п.10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» є платник податку, яким в силу п. 1.3 ст. 1 Закону є особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, якою в даному випадку і виступає ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ». Таким чином, здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (позивачем), зобов'язано було ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ», що виключає порушення позивачем вимог зазначеного Закону.

З наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень про задоволення позовних вимог, було дотримано вимоги матеріального та процесуального права.

У той же час, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшов лист Арбітражного керуючого Дерменжи Оксани Іванівни, у якому суд касаційної інстанції повідомлено про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи позивача 06.01.2012 р. у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на те, що судовою колегією встановлено законність прийнятих судами рішень та у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання рішень судів попередніх інстанцій такими, що втратили законну силу, та закриття провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р. у справі № 2а-10585/09/1570 визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження в адміністративній справі 2а-10585/09/1570 закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Нечитайло

Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.