Ухвала суду № 32252075, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-39630/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 р.

у справі №2а-12345/09/2570

за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

до Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 р. позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 213 962,84 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідач зареєстрований Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 29.12.1999 р. та перебуває на податковому обліку у Прилуцькій ОДПІ з 20.01.2000 р.

Відповідно до довідки є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №117/05 основними видами діяльності відповідача за КВЕД є: переробка молока та виробництво сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями.

Працівниками контролюючого органу проведено перевірку відповідача по поданій декларації за вересень 2009 року з питань своєчасності перерахування коштів на небюджетний рахунок, подання реєстру платіжних доручень на перерахування коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, про що складено акт від 09.11.2009 р. №1374/15-30713561, яким встановлено, що підприємством задекларовано рядок 20 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам» у розмірі 227 733,00 грн.

Станом на 01.11.2009 р. у картці особового рахунку з податку на додану вартість відповідача для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані молоко та м'ясо в живій вазі рахується борг у розмірі 213 962,84 грн., у тому числі по поданій податковій декларації з ПДВ за вересень 2009 р. на суму 213 962,84 грн., що стало підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» у статтю 11 Закону України «Про податок на додану вартість» було включено пункт 11.21 такого змісту: сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок обліку зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до п.5 Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ від 02.04.2009р. №291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Порядок №291) перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість проводиться щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

Перераховані безпосередньо з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на небюджетні рахунки суми коштів за рахунок сум податку на додану вартість, що розраховуються переробними підприємствами за окремою податковою декларацією, не враховуються як дотації.

Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Відповідно до п.7 цього ж Порядку, не перераховані переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Отже, з правового аналізу наведених нормативних положень випливає, що не перераховані переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій не є податковим зобов'язанням відповідача у розумінні п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, з викладеного випливає, що разі встановлення факту неперерахування переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників сум дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, такі суми підлягають стягненню.

Водночас, Рішенням Конституційного суду України у справі №1-54/2009 від 24.11.2009 р. №29-РП/2009 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04.02.2009 р. №922-VІ, який втратив чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення.

Таким чином, на час звернення із даним позовом (26.11.2009 р.), положення п. 11.21 ст.11 втратили свою чинність, а відтак і приписи Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, на підставі яких податковий орган звернувся до суду із стягненням з позивача суми податку на додану вартість, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 р. у справі №2а-12345/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук В.Г.