Ухвала суду № 32252071, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К-27667/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області

на постанову Луганської окружного адміністративного суду від 13.04.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 р.

у справі №2а-24495/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля»

до Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.02.2009 р. №0000022301/0 та №0000032301/0, а також стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складено акт від 16.02.2009 р. №63/23-32458462, яким встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.7.1, п.п.7.1.1, 7.2.1 п.7.2 ст.7, абз.5 п.7.4.1 п.7.4 , п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168).

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2009 р. №0000022301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації від 19.09.2008 р. №11845 за серпень 2009 р. на 366 867,00 грн. та №0000032301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 178 099,50 грн., з яких 118733,00 грн. за основним платежем та 59 366,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у липні 2008 р. до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 301 211,45 грн. з вартості придбаних товарів (послуг), які не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та суми ПДВ по податковим накладним, оформленим, на думку відповідача, з порушенням вимог діючого законодавства - без зазначення номера на суму ПДВ 40 431,84 грн., а також суми ПДВ по постачальникам, які не можливо підтвердити за результатами зустрічних перевірок у розмірі ПДВ 126385,84 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно висновку судово-економічної експертизи від 31.03.2010 р. №77/24, 815/25 у кримінальній справі №08/09/8005, яка порушена у відношенні посадових осіб позивача, вбачається, що сума податкового кредиту за липень 2008 р., бюджетне відшкодування якої заявлене у декларації за серпень 2008 р., сформована на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам законодавства щодо їх форми та змісту, а також підтверджені відомостями «Реєстру отриманих та виданих податкових накладних» за липень 2008 р. Висновки акту перевірки позивача від 16.02.2009 р. №63/23-32458462 не підтверджені.

Враховуючи висновки експертизи, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2008 р. та у передбаченому законодавством порядку заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у декларації за серпень 2008 року на суму 366 867,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З огляду на приписи наведених норм, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) його постачальникам.

Крім того, відповідно до п.11.44 Закону №168 встановлено, що тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно відобразив у податковому обліку господарські операції з реалізації брухту чорних металів ТОВ «ММК ім.Ілліча» у сумі 94 929,62 грн. без нарахування податку на додану вартість у сумі 18 985,92 грн.

Обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак спірні податкові повідомлення-рішення було обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій протиправними та скасовано.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 р. у справі №2а-24495/09/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.