Ухвала суду № 32252052, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К-35416/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Центральна»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 р.

у справі №2-а-739/10/2070

за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Центральна»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Центральна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2010 р. №0000412200/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р., про що складено акт від 12.06.2009 р. №3126/2200/22643566, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2007 р. на 15 550,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 р. №0000412200/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23 325,38 грн., з яких: 15 550,25 грн. за основним платежем та 7 775,13 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 р. №0000412200/3, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено коригування від'ємного фінансового результату попереднього звітного року у ІІ кварталі 2007 р. у порівнянні з І кварталом 2007 р. на суму 80 531,00 грн., шляхом збільшення від'ємного фінансового результату попереднього звітного року у І півріччі 2007 р. на 80 531,00 грн. у порівнянні з І кварталом 2007 р., що підтверджується відомістю К2 до декларації з податку на доходи (прибуток) страховика.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при складанні декларації з податку на доходи (прибуток) за ІІ квартал 2007 р. було виявлено помилку в обліку та враховано витрати на придбання цінних паперів, понесених у 2006 р. у розмірі 80 531,00 грн., які не були враховані у періоді їх фактичного понесення (2006 р.), шляхом коригування від'ємного фінансового результату у відомості К2 до рядка 1.3 додатка К1 до декларації за ІІ квартал 2007 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем у ході судового розгляду не надано суду достатніх та беззаперечних доказів наявності помилки у визначенні фінансового результату господарських операцій з цінами паперами за 2006 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що попереднім актом виїзної планової перевірки позивача від 14.12.2006 р. №960/22-014/22643566 було підтверджено задекларовані страховиком як доходи, так і витрати від операцій з цінними паперами за 9 місяців 2006 р., при цьому ні завищення, ні заниження доходів або витрат встановлено не було. Позивачем вказаний акт перевірки був підписаний без зауважень.

За даними вказаної перевірки, результатом операцій з купівлі-продажу цінних паперів (акцій) позивачем за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2006 р. є збиток від операцій за акціями на суму 79 399,00 грн.

Протягом ІV кварталу 2006 р. перевіркою встановлено придбання позивачем акцій на суму 28 950,00 грн.

За результатами операцій з цінними паперами збиток від операцій з акціями позивача за 2006 р. становить 71 149,00 грн., що підтверджується даними перевірок.

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334), якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодах у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем безпідставно збільшено від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року у І півріччі 2007 р. на 80 531,00 грн. у порівнянні з І кварталом 2007 р., що призвело до заниження прибутку від операцій з акціями у ІІ кварталі 2007 р. на 62 201,00 грн., у зв'язку з чим судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Центральна» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 р. у справі №2-а-739/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.