Ухвала суду № 32252051, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Київ К-42633/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Кісіль А.В., відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 р.

у справі №2а-460/10/1870

за позовом Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Шляхрембуд» Сумської міської ради (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі-відповідач) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 р., адміністративний позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 р. №0001102314/0/76477 про визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток у розмірі 3 468 898,0 грн., у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача по підписанню акту відмовлено. Стягнуто за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок повернення судового збору 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. та іншого законодавства за цей період, за результатами якої було складено акт від 26.10.2009 р. № 7387/2314/05433057/64.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.22.1., 1.22.2., п. 1.22., п. 1.32. ст. 1; п. 4.1., пп. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст. 4; п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 1 333 321,00 грн., у тому числі за І півріччя 2009 року - на суму 1333321,00 грн.; заниження податку на прибуток всього на суму 1 897 119,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року у сумі 685 356,00 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 190 951,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 1 020 812,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 р. № 0001102314/0/76477, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 3 468 898,00 грн., у т.ч. 1 897 119,00 грн. - основного платежу та 1 571 779,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Сумської міської ради від 30.07.2008 р. № 1743-МР та від 29.10.2008 р. № 2005-МР розмір статутного фонду позивача було збільшено на 4 471 420,00 грн.

Грошові кошти надійшли на рахунок позивача 12.08.2008 р. у розмірі 3 000 000,00 грн., 28.11.2008 року - у сумі 500 000,00 грн. та 25.12.2008 року - у сумі 971 420,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Державна реєстрація змін до установчих документів в частині збільшення статутного фонду позивача була здійснена 03.11.2009 р.

Вказана операція була розцінена податковим органом як фінансова допомога, у зв'язку із чим було зроблено висновок про необхідність оподаткування такої суми відповідно до положень пп. 4.6.1 п. 4.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали висновки відповідача такими, що не узгоджуються з нормами пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки за його змістом суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, не включаються до складу валового доходу.

За визначенням, наведеним у пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що сума коштів у розмірі 4 471 420,00 грн., отримана позивачем від Сумської міської ради, не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пп. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду підприємства на підставі рішення його засновника, прийнятого в межах наданих йому законом повноважень.

Таким чином, відповідно до викладених вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кошти отримані від Сумської міської ради є прямою інвестицією до статутного фонду позивача, а отже не підлягають включенню до складу валового доходу підприємства.

Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі рішення Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міського бюджету на 2009 рік» від 25.03.2009 р. № 2472-МР направлено на проведення видатків вільний залишок коштів загального фонду міського бюджету станом на 01.01.2009 р. у сумі 5 200 000 грн., а саме на поворотну фінансову підтримку позивачу - 4 000 000,00 грн. з поверненням до кінця 2009 року в доходи міського бюджету, у тому числі: в червні - 1 000 000,00 грн., липні - 1 000 000,00 грн., серпні - 1 000 000,00 грн., вересні - 1 000 000,00 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міського бюджету на 2009 рік» від 06.04.2009 р. № 154, внесені зміни в абзац перший пункту 3 рішення Сумської міської ради від 25.03.2009 р. № 2472-МР, а саме замість слів "поворотну фінансову підтримку" зазначено слова "надання бюджетних позичок суб'єктам підприємницької діяльності (з послідуючим направленням на резервний фонд)", слова "в доходи міського бюджету" виключені.

Між Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та позивачем 06.04.2009 р. було підписано договір № 29/з надання бюджетної позички, яку позивач отримав 06.04.2009 р.

Крім того, згідно з п. 1.4 Рішення Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міського бюджету на 2009 рік» від 24.06.2009 р. № 2722-МР внесено зміни в абзац перший пункту 3 рішення Сумської міської ради від 25.03.2009 р. № 2472-МР, а саме слова "червні", "липні", "серпні", "вересні" замінено словами "вересні", "жовтні", "листопаді", "грудні".

Пунктом 1.7 Рішення Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міського бюджету на 2009 рік» від 14.10.2009 р. № 3030-МР внесено зміни в пункт 1.4 рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 р. № 2722-МР, а саме: повернення безвідсоткової бюджетної позички позивачу у сумі 1 000 000,00 грн. перенесене з грудня на жовтень.

Пунктом 1.5 Рішення Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міського бюджету на 2009 рік» від 28.10.2009 р. № 3117-МР внесено зміни в 1.7 рішення Сумської міської ради від 14.10.2009 р. № 3030-МР, а саме - повернення безвідсоткової бюджетної позички позивачу у сумі 1 000 000,00 грн. перенесене з жовтня на листопад.

Пунктом 1.7 Рішення Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міського бюджету на 2009 рік» від 25.11.2009 р. № 3205-МР внесено зміни в пункт 1.4 рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 р. № 2722-МР та в пункт 1.5 рішення Сумської міської ради від 28.10.2009 р. № 3117-МР, а саме повернення безвідсоткової бюджетної позички позивачу у сумі 2 000 000,00 грн. перенесено з листопада на грудень.

Відповідно до абз. 2 пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

За визначенням пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Судовими інстанціями було обґрунтовано спростовано доводи податкового органу про те, що спірний договір від 06.04.2009 р. № 29/з про надання бюджетної позички, за своєю суттю є договором позики у розумінні ст. 1046 Цивільного кодексу України та відповідає визначенню поворотної фінансової допомоги, зважаючи на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Цивільним законодавством (ч. 1 ст. 1 Кодексу) регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У той же час, у даному випадку відсутні підстави розглядати спірний договір надання позики як такий, що укладений у відповідності до наведених норм цивільного законодавства, оскільки останній укладений на базі владного підпорядкування, а саме -надання позики позивачу, а також порядок її повернення, визначались Рішеннями Сумської міської ради.

Таким чином, кошти, надані позивачу згідно вказаного договору, підлягають кваліфікації не як поворотна фінансова допомога в контексті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а як бюджетна позичка, яка з урахуванням положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного до складу валового доходу не включаються.

Суди попередніх інстанцій також аргументовано не погодились із доводами податкового органу щодо необхідності виключення зі складу валових витрат позивача суму витрат на ремонт корпусу дитячого оздоровчого табору «Зоряний», проведеного підрядником ТОВ «Арма-Строй».

Як вбачається з матеріалів справи, вказані роботи були виконані на підставі договору підряду від 07.04.2008 р. б/н між позивачем та ТОВ «Арма - Строй». Вартість будівельно-монтажних робіт за цим договором визначена на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та складала 165 543,60 грн., у т.ч. ПДВ.

Виконання обов'язків за цим договором підтверджується первинними бухгалтерськими та фінансовими документами, проектно-кошторисною документацією, а саме: платіжним дорученням від 23.10.2008 р. № 757 та від 27.06.2008 р. № 182, податковими накладними, договором підряду від 07.04.2008 р, актом приймання підрядних робіт.

У той же час, відповідач вказує на той факт, що вказані первинні документи були виписані ТОВ «Арма - Строй» без наміру створити реальні правові наслідки та з метою незаконного формування позивачу валових витрат з податку на прибуток, оскільки посадові особи позивача під час підписання довідок, актів виконаних робіт та податкових накладних за нібито надані ТОВ «Арма - Строй» послуги, усвідомлювали, що фактично підприємством ТОВ «Арма - Строй» послуги не надавались.

Даний висновок відповідачем зроблений на підставі пояснень у якості свідка директора ТОВ «Арма - Строй» ОСОБА_6 допитаної працівниками СВ УПМ ДПА в Сумській області 05.08.2009 р. та неподання податкової звітності ТОВ «Арма - Строй» за місцем його реєстрації в 2008 році. Одна.

Судова колегія погоджується із висновками судових інстанцій, що надані відповідачем пояснення не можуть бути беззаперечними фактами в підтвердження відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на ремонт корпусу дитячого оздоровчого табору «Зоряний», оскільки у ході розгляду справи було встановлено, що належних доказів на підтвердження умисних протиправних дій посадових осіб позивач відповідач не надав, а неподання податкової звітності до податкового органу протягом 2008 р. не може безумовно свідчити про відсутність господарський операцій між цими контрагентами.

Крім того, з правого аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства, тоді як вартість отриманих позивачем послуг від ТОВ «Арма - Строй» ОСОБА_6 підтверджено відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 р. у справі №2а-460/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.