Рішення № 32251526, 01.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/40/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2013 Справа № 908/1893/13

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району, м. Запоріжжя

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

- позивача: Кузьміна С.Ю., довіреність № 4096/27 від 18.06.2013р.

- відповідача: не з'явився.

Заявлено позов про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» 9161, 36 грн. боргу, 269,92 грн. пені, 53,98 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 30.05.2013р. було порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 01.07.2013р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач чи його представник в судове засідання не з'явились. Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, компетентного, повноважного представника в судове засідання не направив.

Представник позивача, в судовому засіданні 01.07.2013р., пояснив, що відповідач відмовився проводити звірку взаєморозрахунків сторін, а також зазначив, що відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, після звернення позивача з позовом до суду.

Представник позивача надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог (вих. № 332/1юр від 01.07.2013р.), згідно якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 4161,36 грн. боргу, 269,92 грн. пені, 53,98 грн. 3 % річних.

Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 4485,26 грн.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглянуто з гідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 01.07.2013р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району (позивач по справі, теплопостачальна організація по договору) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач по справі, споживач по договору) укладено договір № 501928 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006року (далі договір).

Згідно п. 1.1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим..

В п. 6.6.1 договору сторони погодили, що отриманий Акт приймання-передачи теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно п. 6.6.2. договору, в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. строк. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Як зазначає позивач у позовній заяві, акти приймання передачі за лютий 2013р. та березень 2013р. були отримані, підписані та повернуті відповідачем позивачу, а акти за листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р. та квітень 2013р. оформлені позивачем згідно п. 6.6.2. договору, в зв'язку з їх неповерненням відповідачем. Як доказ отримання відповідачем актів приймання-передачі, позивачем надано копію витягу з журналу вручення актів та рахунків, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач доказів надання позивачу заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії, з листопада 2012 року по квітень 2013 року, не надав.

Позивач, в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, відпустив відповідачу теплову енергію на суму 10036,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та рахунками, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач, в порушення умов договору, виставлені позивачем рахунки не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору по суті, утворилася заборгованість в розмірі 4161,36 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4161,36 грн. боргу (заява про зменшення позовних вимог вих. № 332/1-юр від 01.07.2013р.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, те, що на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в повному об'ємі і заборгованість підтверджена матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 4161,36 грн. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 269,92 грн. пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом, щодо окремих видів зобов'язань, може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно 7.2.8. договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію, відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням вищевказаних норм законодавства. Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 269,92 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 53,98 грн. суми 3 % річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 53,98 грн. суми 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному об'ємі, поскільки спір доведений до суду з його вини і при подачі позову позивачем сплачено судовий збір за мінімальною ставкою, передбаченою Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії - Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 4161 (чотири тисячі сто шістдесят одна) грн. 39 коп. боргу, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. пені, 53 (п'ятдесят три) грн. 98 коп. 3 % річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет