Ухвала суду № 32250420, 03.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 820/1671/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

позивача - ОСОБА_1, представників сторін: позивача - ОСОБА_2, вдіповдіача - Кінзбурської В.О., третьої особи - Крячка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/1671/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова

про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківський області (далі по тексту - Інспекція ДАБК у Харківській області, відповідач), в якому просив суд :

1. Визнати протиправними дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківський області щодо проведення позапланової перевірки нежитлової будівлі за літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, за наслідками якої складений Акт від 21.02.2013 року № 183 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

2. Визнати протиправним і скасувати припис від 21.02.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо за літ. «Б-2» по АДРЕСА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.02.2012 року про заборону експлуатації об'єкта будівництва щодо будівлі за літ. «Б-2» по АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. по справі № 820/1671/13-а за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. по справі № 820/1671/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. по справі № 820/1671/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що посадовими особами Інспекції ДАБК у Харківській області всупереч п.п.9, 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, спірна перевірка проводилась за відсутності суб'єкта містобудування або його представника. Вказує на те, що судом першої інстанції не досліджено дотримання відповідачем строку проведення позапланової перевірки. Стверджує, що позивачем у розумінні ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не було допущено самочинного будівництва нового об'єкта, а лише самостійно здійснено реконструкцію вже існуючої будівлі, а тому, у відповідача були відсутні підстави для винесення спірного припису, передбачені ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вважає, що відповідачем безпідставно було зобов'язано позивача знести спірну будівлю літ. «Б-2», оскільки знесення будівлі є крайнім способом усунення порушень містобудівного законодавства, при цьому не має підстав вважати неможливою перебудову реконструйованої будівлі. З посиланням на Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта за літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, виконаного ТОВ «БудТехІнжиніринг», вказує на те, що загальний технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі - нормальний, відповідає вимогам експлуатаційної надійності, а також безпечної експлуатації будівлі в цілому. Враховуючи викладене, наполягає на протиправності дій відповідача по проведенню спірної позапланової перевірки, а також винесених за наслідками останньої припису та рішення.

Позивач та його педставник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, з підстав, викладених в останній, підтримали, просили суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. по справі № 820/1671/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що спірну перевірку фахівцями Інспекції ДАБК у Харківській області проведено в межах наданих повноважень, за зверненням заступника прокурора м. Харкова, на підставі наказу № 183 від 23.01.2013 року та направлення № 183-Н від 23.01.2013 року, у присутності ОСОБА_1 Перевірку проведено без виїзду на місце, за фактами виявлення самочинного будівництва літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, на підставі раніше складених інспекцією ДАБК у Харківській області актів, з урахуванням отриманої інформації з контролюючих, правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування (істотних умов купівлі-продажу нежитлового приміщення, інформації КП «Харківське МБТІ» про анулювання реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, інформації Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 07.12.20120 року щодо неможливості надання містобудівних умов та обмежень на самочинне будівництво нежитлової будівлі літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, інформації Держкомзему у м. Харкові від 06.12.20120 року, відповідно до якої за ОСОБА_1 не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташована спірна будівля). Вказує на те, що позивач не скористався правом подання документів, пояснень та зауважень щодо здійснення перевірки під час її проведення; факт присутності при перевірці та відсутності зауважень підтверджується підписом ОСОБА_1 в акті перевірки; складені за результатами перевірки акт, рішення та припис отримані ОСОБА_1 під підпис. Вказує на те, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.03.2007 року, яким за ОСОБА_1 було визнано право власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю літ. «Б-2», скасоване ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12.11.2009 року; реєстрацію права власності за позивачем на спірну нежитлову будівлю анульовано і на теперішній час не зареєстровано. Зазначені обставини свідчать про здійснення позивачем самочинного будівництва літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, що, у відповідності до ст.376 Цивільного кодексу України є підставою для знесення самочинно збудованої будівлі. Пояснив, що позивачеві дозвіл на проведення будь-яких будівельних робіт не надавався, а відтак, проведення будівельних робіт без наявності дозволу, у відповідності до ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), є самочинним будівництвом і тягне за собою передбачену законом відповідальність. З огляду на викладене, наполягає на обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності спірного припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил шляхом знесення будівлі літ. «Б-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. по справі № 820/1671/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 23.01.2013 р. №183 та направлення для проведення позапланової перевірки від 23.01.2013 р. №183-Н, представниками відповідача було проведено перевірку об'єкта будівництва (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої 21.02.2013 р. складено акт №183 (а.с.9-11).

Зазначеною перевіркою встановлено факт самочинного будівництва (реконструкції) об'єкта будівництва - двохповерхової нежитлової будівлі літ. "Б-2", що розташована за адресою: АДРЕСА_1

На підставі акту від 21.02.2013 р. №183 відповідачем 21.02.2013 р. було складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким позивача зобов'язано знести будівлю літ. «Б-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у термін до 01 березня 2013 року, а також прийнято рішення про заборону експлуатації об'єкту будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Б-2» (а.с.12-15).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки, не погодившись з прийнятими за наслідками останньої приписом та рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо проведення перевірки не порушують прав та інтересів позивача, а спірні рішення та припис Інспекцією ДАБК у Харківській області винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством з питань містобудівної діяльності, а відтак, скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

За змістом Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Колегія суддів зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Положеннями статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль визначено як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 4-1) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 5) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі по тексту - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва. Державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень (п.2 Порядку № 553).

Згідно п.5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Як встановлено пунктом 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Пунктом 12 Порядку № 553 передбачено, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.14 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.

Згідно п.16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 18 Порядку № 553 передбачено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Як встановлено пунктом 21 Порядку № 553 якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для проведення спірної перевірки слугувало виявлення факту самочинного будівництва, встановленого в ході проведення попередньої позапланової перевірки та зафіксованого в акті № 5366 від 16.10.2012 року (а.с.64-66).

Передумовою для проведення перевірки, в ході якої було встановлено факт самочинного будівництва, слугував лист прокуратури м. Харкова № 04-34-5511 вих-12 від 03.09.2012 року, яким відповідача повідомлено про проведення прокуратурою м. Харкова перевірки за листом заступника директора Департаменту містобудування та архітектури та земельних відносин - начальника Управління земельних відносин Харківської міської ради ОСОБА_5 щодо самовільного розміщення об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова, а саме: АДРЕСА_1, та надано копії матеріалів перевірки, які є в наявності прокуратури м. Харкова (а.с.54).

23.01.2013 року начальником Інспекції ДАБК було прийнято наказ № 183 про проведення позапланової перевірки об'єкта будівництва (нежитлової будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, з 20.02.2013 року, та оформлено направлення для проведення позапланової перевірки № 183-Н від 23.01.2013 р. строком дії з 20.02.2013 року по 26.02.2013 року (а.с.62, 63).

Як пояснив представник відповідача, позапланова перевірка нежитлових будівель літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 проводилась посадовими особами Інспекції ДАБК у Харківській області без виїзду на місце, за фактами виявлення самочинного будівництва літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, на підставі раніше складених відповідачем актів, з урахуванням отриманої інформації з контролюючих, правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування.

Так, в матеріалах справи наявні копії наказу № 5366 від 09.10.2012 р. про проведення позапланової перевірки об'єкта будівництва, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, відповідного направлення та копії акту перевірки № 5366 від 16.10.2012 року, яким зафіксовано порушення ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст.36, 39 «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.60-61, 64-66), листа КП «Харківське міське БТІ» № 33 від 05.01.2012 року, листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради № 5143/0/27-12 від 07.12.2012 року (а.с.67-69), з яких вбачається відсутність (анулювання) у позивача права власності на спірну нежитлову будівлю літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, неможливість надання Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Харківської міської ради містобудівних умов та обмежень на самочинне будівництво нежитлової будівлі літ. «Б-2» по АДРЕСА_1, а також недоцільність винесення на розгляд постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва питання про надання дозволу на збереження самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. «Б-2» по АДРЕСА_1; відсутність правовстановлюючих документів на право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля літ. «Б-2» по АДРЕСА_1

За результатами спірної перевірки складено акт № 183 від 21.02.2013 року, яким зафіксовано порушення ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст.34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: експлуатацію нежитлових приміщень за відсутності реєстрації за позивачем права власності на нежитлову будівлю, а також за відсутності інформації щодо наявності права на виконання будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію (а.с.70-72).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту, примірник акту було отримано позивачем 21.02.2013 року, тобто, у день його складення.

Слід відмітити, що акт підписано позивачем без зауважень та заперечень.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на проведення фахівцями Інспекції ДАБК у Харківській області перевірки за відсутності власника спірного приміщення ОСОБА_1, як на підставу для визнання дій відповідача щодо проведення спірної перевірки протиправними, оскільки у примірнику акту № 183 від 21.02.2013 року, копію якого надано до матеріалів справи представником відповідача, наявний підпис ОСОБА_1 про отримання примірнику акту 21.02.2013 року, тобто, в день складення акту.

Крім того, слід відмітити, що позивачем разом з позовом також подавалась копія примірника акту, при цьому, ознаки отримання позивачем даного примірнику акту поштою в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем при проведенні спірної позапланової перевірки було дотримано вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553.

Щодо доводів позивача про те, що будівля літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, та, як наслідок - про необґрунтованість висновків акту перевірки № 183 від 21.02.2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2002 р. (а.с.78) ОСОБА_1 (Покупець) було придбано у ТОВ «НПО-5» (Продавець) нежитлові приміщення №№ 2, 3, 4, 5 загальною площею 68,3 кв.м., розташовані у будівлі Б-1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.78).

В подальшому позивачем було проведено реконструкцію та переобладнання нежитлової будівлі, з влаштуванням другого поверху, після чого будівля «Б-2» (до реконструкції - «Б-1) по АДРЕСА_1 складається з : підвал І, ІІ, ІІІ загальною площею 50, 2 кв.м., перший поверх №№1-9, загальною площею 133,1 кв.м., другий поверх №№10-14, загальною площею 137,0 кв.м., всього площа будівлі «Б-2» склала 320,3 кв.м.

Тобто, позивачем було здійснено капітальну перебудову та суттєво змінено конструкцію придбаних ним нежитлових приміщень по АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що у березні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на реконструйовану та перебудовану нежитлову будівлю, з влаштуванням другого поверху, по АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.03.2007 року по справі № 2-2137/07/14 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - реконструйоване та переобладнане приміщення нежитлової будівлі (Літ. «Б-2») під магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями загальною площею 320,3 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.79-80).

Вищезазначені нежитлові приміщення №№2, 3, 4, 5 і літ. «Б-1» загальною площею 68,3 кв.м. 06.12.2002 року були зареєстровані у КП «Харківське міське БТІ» на праві власності за ОСОБА_1 за реєстровим № 4548.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.11.2009 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.03.2007 року - скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2010 року по справі № 2-1504/10/08 позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на самочинно реконструйовану та переобладнану будівлю залишено без розгляду за заявою позивача, підтриманою в судовому засіданні представником позивача (а.с.124-126).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа КП «Харківське міське БТІ» № 33 від 05.01.2012 року, взятого до уваги відповідачем при проведенні спірної перевірки, реєстрація права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «Б-2» загальною площею 320,3 кв.м. по АДРЕСА_1, анульована на підставі ухвали судової колегії палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 12.11.2009 року, справа № 22-Ц-5251/2009 року (а.с.67).

Крім того, відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. «Б-2» загальною площею 320,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується також інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.01.2013 року (а.с.186-196).

Таким чином, на даний час у позивача відсутнє право власності на реконструйоване та переобладнане приміщення нежитлової будівлі (Літ. «Б-2») загальною площею 320,3 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.28 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) на будівництво об'єктів містобудування розробляється проектна документація згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів зазначає, що проектна документація на реконструкцію нежитлової будівлі «Б-1» по АДРЕСА_1, яка згодом стала спірною будівлею «Б-2», ОСОБА_1 у встановленому законом порядку розроблена та затверджена не була, що не заперечується позивачем по справі.

Згідно зі ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» документом, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, є дозвіл на виконання будівельних робіт, який надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як зазначив відповідач і не спростовується позивачем по справі, Інспекцією ДАБК у Харківській області дозвіл на проведення будь-яких будівельних робіт, зведення будівель, споруд позивачеві у встановленому законом порядку не надавався.

Слід зазначити, що Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №466, передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації відповідною Інспекцією декларації або видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт (п.2 Порядку).

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що відповідно до Державного акту серії ХР-33-01-001736 від 09.07.1998 р., право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 належить Харківській квартирно-експлуатаційній частині району (а.с.120-123).

У відповідності до листа Державної інспекції сільського господарства в Харківській області № 4246 від 23.08.2012 року, у зв'язку з вилученням зазначених земельних ділянок рішеннями Харківської міської ради, утворились нові землекористувачі, такі як: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ТОВ «Борець», ОСОБА_8, ТОВ «Енергосервіс», серед яких ОСОБА_1 відсутній.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем здійснювалась реконструкція нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1, за відсутності права власності або користування відповідною земельною ділянкою.

Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради, який було враховано відповідачем при проведенні спірної перевірки, містобудівні умови та обмеження на самочинне будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 не можуть бути надані, а також визнано недоцільним винесення на розгляд постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва питання про надання дозволу на збереження самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1. При цьому, згідно Проекту детального планування «м. Харків-Центр», який відповідно до роз'яснень Мінрегіону України, є попереднім планувальним рішенням в м. Харкові, що повинно братись до уваги при визначенні містобудівних умов та обмежень, по АДРЕСА_1 передбачено будівництво будівель органів міського управління (а.с.68-69).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що нежитлова будівля літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 побудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, без оформлення належним чином проектної документації, колегія суддів зазначає, що реконструкція вищевказаних нежитлових приміщень є самочинним будівництвом у розумінні ст.376 ЦК України, яке тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Як встановлено частиною 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, може бути проведено лише реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

Однак, в результаті реконструкції та переобладнання змінилася як площа (з 68,3 кв.м. до 320,3 кв.м.), так і структура одноповерхової будівлі «Б-1» (після реконструкції - літ. «Б-2») по АДРЕСА_1. Так, будівля «Б-1» була одноповерховою та складалася з нежитлових приміщень, після проведення будівництва було створено нову будівлю літ. «Б-2», яка, у свою чергу, вже складається з побудованого підвалу, першого поверху, до якого входять 9 нежитлових приміщень, та другого поверху.

З огляду на викладене, здійснена позивачем реконструкція не підпадає під визначення будівництва, яке у відповідності до ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» може здійснюватись без наявності дозволу на виконання будівельних робіт.

У відповідності до ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (ч.8 ст.39 України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Враховуючи, що позивачем спірні нежитлові приміщення, одержані в результаті перебудови нежитлової будівлі літ. «Б-1» по АДРЕСА_1, експлуатувались за відсутності декларації або акту про готовність об'єкта до експлуатації, а сама перебудова здійснювалась без одержання дозволу на проведення будівельних робіт та подання декларації про початок виконання будівельних робіт, колегія суддів погоджується з висновками акту перевірки № 183 від 21.02.2013 року про порушення позивачем ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст.34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Колегія суддів зазначає, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено спрощений порядок прийняття до експлуатації збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них тощо, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття яких подаються до 31 грудня 2012 року.

Так, відповідно до зазначеного пункту, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Колегія суддів зазначає, що позивач у встановленому законом порядку не звертався до Інспекції ДАБК у Харківській області із заявою про прийняття в експлуатацію збудованої (реконструйовані) ним будівлі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем не було отримано рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації об'єкту відповідно до "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 23.06.2004 р. №90/04 з відповідними змінами та доповненнями, а також "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 р. № 390/11.

Отже, позивачем не було вжито заходів щодо легалізації здійсненого ним самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Б-2».

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Як встановлено пунктом 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

У відповідності до п.19 Порядку № 553 припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

Відповідно до ч.7 ст.319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції позивач здійснив самочинне будівництво (реконструкцію) об'єкту нерухомості, літ. "Б-2" розташованого по АДРЕСА_1 без належного оформлення права користування земельною ділянкою, отримання вихідних даних, розроблення та погодження проектної документації, отримання права на проведення підготовчих та будівельних робіт.

У зв'язку з чим, Інспекцією ДАБК у Харківській області і було винесено спірний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також рішення про заборону експлуатації спірного об'єкту будівництва.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про безпідставність застосування до спірних правовідносин приписів ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в обґрунтування яких позивач посилається на можливість усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил без знесення спірної нежитлової будівлі, яке є крайнім заходом усунення порушень, з огляду на таке.

З наявних в матеріалах справи графічних матеріалів поверхових планів будівель літ. «Б-1» та літ. «Б-2», які було складено до будівництва та після нього, вбачається, що будівля літ. «Б-1» була одноповерхова та складалася з нежитлових приміщень. Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.11.2002 року ОСОБА_1 придбав нежитлові приміщення №№ 2, 3, 4, 5, загальною площею 68,3 кв.м. у будівлі літ. «Б-1».

Після проведення будівництва було створено нову будівлю літ. «Б-2», яка в свою чергу вже складається з побудованого підвалу, першого поверху, до якого входять 9 нежитлових приміщень, та другого поверху.

Зазначеними графічними матеріалами поверхових планів будівель літ. «Б-1» та літ. «Б-2» підтверджено, що у літ. «Б-1» приміщення 2 мало площу 17,7 кв.м., приміщення 3-15,6 кв.м., приміщення 4 - 14,8 кв.м., приміщення 5 - 20,2 кв.м.. Але вже після будівництва об'єкта літ. «Б-2» приміщення 2 має площу 22,6 кв.м., приміщення 3 - 20,4 кв.м., приміщення 4 - 19,7 кв.м., приміщення 5 - 20,3 кв.м..

Отже, приміщення будівель літ. «Б-1» та літ. «Б-2» є зовсім різними, з іншими геометричними показниками та різною площею.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про право власності на літ. «Б-2», загальною площею 320,3 кв.м., по АДРЕСА_1 взагалі відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будівля літ. «Б-1» та будівля літ. «Б-2» є зовсім різними, складаються з різної кількості нежитлових приміщень та мають різну площу по поверхам. А тому стверджувати про можливу реконструкцію будівлі літ. «Б-2» шляхом приведення її до первісного вигляду на момент придбання неможливо, адже приміщення будівлі літ. «Б-1» як такі, вже не існують взагалі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій технічного паспорту на спірну нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, плану поверхів громадського будинку та (а.с.16-21, 114-119), позивачем фактично було створено нову двоповерхову будівлю з підвалами літ. «Б-2» замість одноповерхової літ. «Б-1».

Зазначене, у свою чергу обумовлює неможливість перебудови даного об'єкта з метою усунення істотного відхилення від проекту, оскільки такий проект не розроблявся взагалі, а також унеможливлює усунення істотного порушення будівельних норм та прийняття зазначеного об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зафіксованих актом перевірки № 183 від 21.02.2013 року, є неможливим іншим способом, ніж знесення будівлі, зазначеним у приписі відповідача від 21.02.2013 року.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів відсутності факту встановленого відповідачем порушення, а саме - факту самовільного будівництва, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування припису від 21.02.2013 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.30-1 Закону України "Про планування та забудову території", експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Аналогічні норми закріплено і в п.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до яких експлуатація закінчених будівництвом об'єктів не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Пунктом 9 ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено право Інспекції забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

З урахуванням того, що позивачем фактично експлуатувались спірні нежитлові приміщення, які не були прийняті в експлуатацію в порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів дійшла висновку про правомірне прийняття Інспекцією ДАБК у Харківській області рішення від 21.02.2013 року про заборону експлуатації об'єкту будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Б-2» та винесення відповідного припису.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при проведенні спірної перевірки, за результатами якої складено акт № 183 від 21.02.2013 року, а також при винесенні спірного припису від 21.02.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та рішення від 21.02.2013 року про заборону експлуатації об'єкту будівництва діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком № 553, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстави для визнання дій Інспекції ДАБК у Харківській області по проведенню спірної перевірки та для скасування вказаних припису та рішення - відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/1671/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 05.07.2013 р.