Постанова № 32250378, 03.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р. Справа № 820/1152/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Ступака Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А0501 Міністерва оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1152/13-а

за позовом ОСОБА_3

до Військової частини А0501 Міністерва оборони України

про визнання незаконною бездіяльності та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А0501 Міністерства оборони України (Військової частини А0501 МОУ), в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність військової частини А0501, яка полягає у невиплаті ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації замість речового майна, що підлягає видачі;

- стягнути з військової частини А0501 (код ЄДРПОУ 24976272) на користь ОСОБА_3 (63500, АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) заборгованість по грошовій компенсації замість речового майна в розмірі 9050,71грн. (дев'ять тисяч п'ятдесят грн. 71 коп.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1152/13-а адміністративний позов ОСОБА_3 до військової частини А0501 Міністерства оборони України про визнання незаконною бездіяльності та стягнення коштів - задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність військової частини А0501, яка полягає у невиплаті ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації в сумі 7168,99грн. замість речового майна, що підлягає видачі.

Стягнуто з військової частини А0501 (код ЄДРПОУ 24976272; м.Чугуїв, Харківська область, 63500) на користь ОСОБА_3 (63500, АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) заборгованість по грошовій компенсації замість речового майна в розмірі 7168,99грн. (сім тисяч сто шістдесят вісім грн. дев"яносто дев"ять коп.).

Залишено без задоволення позовні вимоги в іншій частині, а саме: в частині визнання незаконною бездіяльності військової частини А0501, яка полягає у невиплаті ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації в сумі 1881,72грн. замість речового майна, що підлягає видачі; в частині стягнення з військової частини А0501 (код ЄДРПОУ 24976272; м.Чугуїв, Харківська область, 63500) на користь ОСОБА_3 (63500, АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) заборгованості по грошовій компенсації замість речового майна в розмірі 1881,72грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1152/13-а скасувати як незаконну та прийняти нову постанову, в якій відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що право на компенсацію за неотримане речове майно поширюється виключно на військовослужбовців що проходять військову службу, а постанова Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 не визначає право на дану компенсацію, а визначає порядок та розміри речового забезпечення, а тому посилання позивача на даний нормативно-правовий акт вважає безпідставним. Звертає увагу на те, що позивач не навів доказів звернення до військової частини за отриманням компенсації чи речового майна та отримання відмови на таке звернення під час проходження служби. Враховуючи, що позивач під час проходження служби не скористалась своїм правом на отримання належної їй грошової компенсації, у відповідача відсутній обов'язок для її виплати ОСОБА_3 З огляду на викладене, просить суд апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування заперечень на скаргу, посилаючись на Закон України від 20.12.1991 року "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене Постановою КМ України від 28.10.2004 року №1444, зазначає, що позивач є військовослужбовцем, звільненим у відставку за станом здоров'я з правом носіння військової форми і має право на отримання речового майна або грошової компенсації замість нього. Враховуючи, що на день виключення її зі списків особового складу військової частини сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, яка складала 9050 грн. 71 коп., їй не сплачена (відповідач не розрахувався з нею стосовно належного до видачі речового майна або грошової компенсації замість нього) та відмови з боку військової частини А0501 на неодноразові звернення позивача, ОСОБА_3 вважає, що з боку відповідача має місце незаконна бездіяльність, якою порушено її право на одержання грошової компенсації замість речового майна і їй завдана шкода.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.02.1993р. по 27.10.2012р. ОСОБА_3 проходила військову службу у Збройних Силах України, останньою була військова частина А0501.

27.10.2012 року ОСОБА_3 була звільнена з військової служби у відставку за станом здоров'я. Вказане підтверджується копією військового квитка (а.с.7-8).

Згідно з довідкою - розрахунком №104 від 28.03.2013 року на одержання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна ст. солдату ОСОБА_3, звільненій наказом командира в/ч А0501 за №244 від 29.10.2012 за підписом начальника речової служби військової частини А0501 (а.с.28) за період до 11.03.2000р. сума грошової компенсації складає 1865,29грн.

Згідно з довідкою № 112 від 05.04.2013 року на одержання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна ст. солдату ОСОБА_3, звільненій наказом командира в/ч А0501 за №244 від 29.10.2012 року за підписом начальника речової служби військової частини А0501 (а.с.39) за період після 28.10.2004р. сума грошової компенсації складає 5303,70 грн.

Тобто, загальна сума грошової компенсації замість належного до видачі позивачеві речового майна складає 7168,99грн.

При звільнені позивачу не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності військової частини А0501, яка полягає у невиплаті ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації в сумі 7168,99грн. замість речового майна, що підлягає видачі, стягнення з військової частини А0501 на користь ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації замість речового майна в розмірі 7168,99грн., суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до вимог п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004р. N1444. Доводи представника відповідача, за висновком суду першої інстанції, не спростовують існування у позивача права на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 7168,99грн. та відсутності у відповідача обов'язку виплатити позивачеві відповідну суму коштів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності військової частини А0501, яка полягає у невиплаті ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації в сумі 1881,72грн. замість речового майна, що підлягає видачі та в частині стягнення з військової частини А0501 на користь ОСОБА_3 заборгованості по вказаній сумі за період з 12.03.2000 року по 27.10.2004 року суд першої інстанції зазначив про їх необґрунтованість, оскільки за вказаний час дію ч.2 ст.9 Закону України Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року N1459-III, який набрав чинності 11 березня 2000 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (далі - Закон N 2011-XII), яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України від 17 лютого 2000 року N1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набрав чинності 11 березня 2000 року, дію ч.2 ст.9 Закону N 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 3 листопада 2006 року N328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону N 2011-XII, викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою, зокрема, було передбачено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Як вбачається зі змісту вищевикладеної норми права, положення частини другої статті 9-1 Закону N 2011-XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Згідно із п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004р. N1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункт 27 вказаного Положення суперечить положенням Закону N 2011-XII, оскільки законом не передбачено такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів зазначає, що застосуванню підлягають положення ст.9-1 Закону N 2011-XII, а не п.27 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004р. N1444.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у ОСОБА_3, яка звільнилася з військової служби у відставку в жовтні 2012 року, та при проходженні служби не скористалася своїм правом на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, відсутнє таке право після звільнення.

З метою виконання ч.2 ст.244-2 КАС України, колегією суддів при вирішенні спірних правовідносин взято до уваги висновки постанов Верховного Суду України від 04.12.2012р. та 19.03.2013 року щодо застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1152/13-а через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А0501 Міністерва оборони України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1152/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до Військової частини А0501 Міністерства оборони України про визнання незаконною бездіяльності та стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.07.2013 р.