Ухвала суду № 32250332, 03.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 818/2491/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 818/2491/13-а

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі по тексту - ДП «КАЗ «Авіакон», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - Конотопська ОДПІ, відповідач), в якому просило суд : 1) скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013р. №0000022311 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5304 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 2652 грн.; 2) скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013р. №0000012311, яким ДП «Авіакон» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7429 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1857,25 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. по справі № 818/2491/13-а адміністративний позов державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 16.01.2013року №0000022311 та №0000012311.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41601, Сумська область, м. Конотоп, вул.Рябошапка, 25, ідентифікаційний код 12602750) судові витрати в сумі 172грн. 42коп. (сто сімдесят дві грн. 42коп.).

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. по справі № 818/2491/13-а, скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПАТ «Реал Банк» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з вказівкою на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань зазначив про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Геосат Плюс» податкових зобов'язань в розмірі 12512,34 грн. за результатами відносин з ДП «КАЗ «Авіакон», по яким позивачем сформовано податковий кредит за серпень - листопад 2011 року та за березень, квітень і червень 2012 року. Посилаючись на акт Основ'янської МДПІ м. Харкова від 08.11.2012 року № 3853/222/24337508 про результати зустрічної звірки ТОВ «Геосат Плюс» код ЄДРПОУ 24337508 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Раіком», ПП «Рест-Профі», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Костарика-10», ТОВ «Аркада Т», ТОВ «Інтако», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Ліга», їх реальності та повноти відображення в обліку, наполягає на відсутності поставок товарів (послуг) ТОВ «Геосат Плюс» покупцям, внаслідок чого операції з поставки товару на адресу покупців є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків; відсутність у ТОВ «Геосат Плюс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів). З огляду на викладене, вважає правочин між позивачем та ТОВ «Геосат Плюс» нікчемним, а віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ за результатами відносин з вказаним контрагентом - безпідставним, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вважає, що отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, у яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулися, не звільняє податковий орган від виконання обов'язків по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, що не було зроблено відповідачем по справі у спірних правовідносинах. Отже, акт зустрічної звірки ТОВ «Геосат Плюс», та дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, на які посилається відповідач по справі, не є безумовним свідченням правомірності висновку податкового органу про нікчемність правочину, вчиненого позивачем. Стверджує, що правовідносини між ДП «КАЗ «Авіакон» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, виписаними на виконання договору поставки № 121-10 від 26.01.2010 року, укладеного між ДП «КАЗ «Авіакон» та ТОВ «Геосат Плюс». Враховуючи викладене, з огляду на відсутність відповідного судового рішення, вважає хибним висновок Конотопської ОДПІ про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом, та наполягає на правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за спірним правочином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Конотопською ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Геосат Плюс" за період серпень-листопад 2011 року, березень-квітень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.12.2012р. №301/22-3/12602750 (а.с.9-43).

Вказаним актом зафіксовано п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.ч.1, 5 ст.203, 215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ДП «Авіакон» з постачальником ТОВ «Геосат Плюс» (код ЄДРПОУ 24337508) за серпень - листопад 2011 року, березень, квітень, червень 2012 року; ст.ст.185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту ДП «Авіакон» по постачальнику ТОВ «Геосат Плюс» за серпень-листопад 2011 року, березень, квітень, червень 2012 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 7429 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 1569 грн., за грудень 2012 року в сумі 5860 грн., завищення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню в сумі 2399 грн., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 1939 грн., за квітень 2012 року в сумі 2399 грн., за травень 2012 року в сумі 594 грн., за серпень 2012 року в сумі 373 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013р.: №0000022311 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 5304 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 2652 грн., та №0000012311 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 7429грн. і застосування штрафної санкції в розмірі 1857,25 грн. (а.с.44-45).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки від 29.12.2012 р. № 301/22-3/12602750 про нікчемність правочину між ДП «Авіакон» та ТОВ "Геосат Плюс», та як наслідок - про завищення позивачем податкового кредиту, заниження податкового зобов'язання з ПДВ та завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про заниження позивачем податку на додану вартість, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Авіакон" (Замовник) уклало договір поставки №121-10 від 26.01.2010р. з ТОВ „Геосат Плюс" (м.Харків) (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник - оплатити та одержати продукцію в кількості, в номенклатурі та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Геосат Плюс» було поставлено позивачеві товар (лак ЕП-074, суміш кумова ТС В14-Д НТА, лак НЦ -551, стрічка ЛВ 40, клей, шнур авіаційний, пароніт ВП-1 0,4 мм тощо) згідно видаткових накладних №№ ГП-0000772 від 30.08.2011 р., ГП-0000775 від 30.08.2011 р., № ГП-0000844 від 19.09.2011 р., № ГП-0000878 від 27.09.2011 р., ГП-0000852 від 20.09.2011 р., ГП-0001028 від 01.11.2011 р., ГП-0001147 від 29.11.2011 р., ГП-0001146 від 29.11.2011 р., ГП-0001149 від 30.11.2011 р., ГП-0000134 від 13.02.2012 р., ГП-0001173 від 08.12.2011 р., ГП-0001269 від 27.12.2011 р., ГП-0000366 від 03.04.2012 р., ГП-0000367 від 03.04.2012 р., ГП-0000375 від 05.04.2012 р., ГП-0000380 від 09.04.2012 р., ГП-0000449 від 23.04.2012 р., иГП-0000448 від 23.04.2012 р., ГП-0000450 від 23.04.2012 р., ГП-0000609 від 29.05.2012 р., ГП-0000398 від 10.04.2012 р., ГП-0000718 від 22.06.2012 р., та виписано позивачеві податкові накладні № 74 від 20.09.2011 р., № 83 від 28.10.2011 р., № 79 від 21.11.2011 р., № 76 від 21.11.2011 р., № 80 від 21.11.2011 р., № 78 від 21.11.2011 р., № 41 від 16.03.2012 р., № 69 від 23.03.2012 р., № 109 від 29.03.2012 р., № 68 від 23.03.2012 р., № 45 від 11.08.2011 р., м№ 67 від 19.08.2011 р., № 80 від 29.08.2011 р., № 36 від 07.09.2011 р., № 82 від 23.04.2012 р., № 83 від 23.04.2012 р., № 58 від 20.06.2012 р. (а.с.56-98).

Оплата придбаного товару здійснена позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с.99-123).

Оприбуткування отриманих за вказаним договором матеріалів, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 здійснено по Дт рахунку 201 "Сировина й матеріали" та Кт рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 63667,3 грн., по Д-т рах. 644 "податковий кредит" - ПДВ у сумі 12733,46 грн. включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Перевезення матеріалів від постачальника ТОВ „Геосат Плюс" з м.Харків до м.Конотоп, відповідно до наданих для перевірки документів, здійснювалось за рахунок покупця - ДП "Авіакон", самостійно або через перевізників, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями шляхових листів, товарно-транспортних накладних, накладних на отримання багажу, розрахункових квитанцій, посвідченням про відрядження до м. Харків ТОВ «Геосат Плюс» водія ДП «Авіакон» ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальника ТОВ «Геосат Плюс», оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, виписані вищезазначеним контрагентом, - у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ДП «Авіакон» та вищевказаного контрагента останнього.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві вищевказаними контрагентами повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи.

З огляду на специфіку діяльності ДП «Конотопський авіаційний завод «Авіакон» та номенклатуру товарів, які були поставлені позивачеві ТОВ «Геосат Плюс», колегія суддів вважає безперечним той факт, що товар, поставлений ТОВ «Геосат Плюс», позивачем придбано для використання у власній господарській діяльності.

Слід відмітити, що реальність виконання господарських операцій визнається і самим податковим органом, який в акті перевірки зазначає, що перевезення матеріалів від постачальника ТОВ „Геосат Плюс" з м. Харків до м. Конотоп, відповідно до наданих для перевірки документів, здійснювалось за рахунок покупця - ДП "Авіакон", самостійно або через перевізників, що підтверджується товарно-транспортними документами.

В той же час, в акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочину між ДП «Авіакон» та ТОВ «Геосат Плюс» з посиланням на отриманий від Основ'янівської МДПІ м.Харкова акт від 08.11.2012р. №3853/222/24337508 "Про результати документальної результати зустрічної звірки ТОВ „Геосат Плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Раіком", ТОВ "Баварія-Ф", ТОВ "Аркада-Т", ПП "Рест-Профі", ТОВ "Костарика -10", згідно якого не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) товариству "Геосат Плюс" вказаними контрагентами, внаслідок чого операції з поставки товару на адресу покупців, у тому числі ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", визнано такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ТОВ "Геосат Плюс" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, а контрагенти товариства "Геосат Плюс" не знаходяться за місцем реєстрації, відсутні основні засоби, складські приміщення та транспортні засоби, кількість працюючих на підприємствах є незначною, свідоцтва ПДВ ТОВ "Раіком", ПП "Рест-Профі" анульовані у травні 2012 року.

На думку податкового органу, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру і згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, вищезазначена угода по поставці матеріалів має ознаки нікчемності. А оскільки, ТОВ "Геосат Плюс" по вищевказаних операціях є посередником ("транзитером") придбаних та реалізованих матеріалів, тому за результатами перевірки встановлено безпідставне формування податкового кредиту у ДП "Авіакон", визначені за "нікчемним" правочином, який суперечить вимогам статті 203 Цивільного Кодексу України.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, з огляду на таке.

Колегія суддів відмічає, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Геосат Плюс» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочину між ДП «Авіакон» та ТОВ «Геосат Плюс» як наслідок нікчемності правочинів, укладених вказаним контрагентом позивача з власними постачальниками ТОВ «Раіком», ТОВ «Рест-Профі», ТОВ «Аркада-Т», ТОВ «Костарика-10», ТОВ «Баварія Ф», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що дії органів державної податкової служби щодо проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Геосат Плюс» - ПП «Раіком», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Аркада-Т», ТОВ «Костарика-10», за результатами яких було складено акти, висновки яких були згодом покладені в основу акту Основ'янівської МДПІ м.Харкова акт від 08.11.2012р. №3853/222/24337508 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Геосат Плюс», та, як наслідок, стали підставою для висновку про нікчемність правочину між останнім та ДП «Авіакон».

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.12р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.12р., задоволено позов ПП "Раіком" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Визнано протиправними дії ДПІ з проведення зустрічної звірки ПП "Раіком" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за 2011 p., лютий 2012р., березень 2012 p., квітень 2012 p., червень 2012 p., за наслідками якої складено акт №709/2202/36036555 від 10.08.2012р., покладений в основу висновків Конотопської ОДПІ (а.с.124-133).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.12р. у справі №2-а-1624/12/2070, задоволено позов ПП "Баварія Ф" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова про визнання дій незаконними. Визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова з проведення зустрічних звірок ПП "Баварія Ф" з контрагентами оформлених актами про неможливість проведення зустрічних звірок №2070/23-306/31635757 від 26.10.11р. та №2497/23-30/31635757 від 22.12.11р., та з визначення у вказаних актах відсутності факту реального здійснення господарської діяльності приватним підприємством "Баварія Ф" (а.с.134-138).

Дані акти були покладені в основу висновків відповідача щодо нікчемності договору поставки між позивачем та ТОВ «Геосат Плюс».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року по справі № 2а-8967/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року, задоволено позов ПП «Рест-Профі» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС. Визнано незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки ПП «Рест-Профі» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.05.202 року № 404/2201/35860329. Визнано незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки ПП «Рест-Профі» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 12.06.2012 року № 517/2204/35860329 (а.с.139-147).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року по справі № 2-а-7851/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року, задоволено позов ТОВ «Аркада-Т» до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними. Визнано незаконними дії Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за липень 2011 року, за наслідками якої складений акт від 21.10.2011 року № 113/23-02-05/33676769. незаконними дії Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за липень 2011 року, за наслідками якої складена довідка від 11.11.2011 року № 236-02-05/33676769. незаконними дії Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за липень 2011 року, за наслідками якої складений акт від 06.06.2011 року № 143/22-104/33676769 (а.с.148-160).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2-а-3434/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року, задоволено позов ТОВ «Костарика-10» до Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТО В «Костарика-10»код 37365226 щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складений акт від 28.02.2012 року № 214/1 8-011. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Костарика-10»код за ЄДРПОУ 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у періоді з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складений акт від 21.11.2011 року №968/23-104/37365226. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Костарика-10»код за ЄДРПОУ 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у періоді з 01.05.2011 року по 31.05.201 1 року, за наслідками якої складений акт від 21.11.2011 року № 909/23-104/37365226.

Таким чином, неправомірність дій податкових органів по проведенню зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Геосат Плюс» по ланцюгу постачання, встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відтак, акт Основ'янівської МДПІ м.Харкова від 08.11.2012р. №3853/222/24337508 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Геосат Плюс» не береться колегією суддів до уваги в якості беззаперечного доказу нікчемності правочину між позивачем та вказаним контрагентом.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ «Геосат Плюс» не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару та надання послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Геосат Плюс» продукції та наданих останнім послуг сторонами не заперечується.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемним договору між позивачем та контрагентом ТОВ «Геосат Плюс».

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Геосат Плюс» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачений в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2013 р. №0000022311 та №0000012311 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 29.12.2012 р. № 301/22-3/12602750 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року від 16.01.2013р.: №0000022311 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 5304 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 2652 грн., та №0000012311 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 7429грн. і застосування штрафної санкції в розмірі 1857,25 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 818/2491/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.