Постанова № 32250051, 17.06.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/112/13-a

категорія 8.2.6

17 червня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

за участю секретарів судового засідання - Степанова П.В., Миніч Н.М., Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року № 0001462201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 143921, 00 грн. основного платежу і 35980, 00 грн. штрафних санкцій, № 0001472201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування на 359971, 00 грн. основного платежу і 51696, 00 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для нарахування вказаних грошових зобов'язань стало віднесення до витрат вартості придбаних товарів і послуг та до податкового кредиту сум ПДВ на підставі неналежним чином складених первинних документів, за відсутності підтвердження факту передачі товарів від постачальників його контрагенту, оригіналів податкових накладних. З такими висновками податкового органу Підприємство не погоджується, оскільки всі господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, їх оригінали надавалися під час перевірки, жодною правовою нормою не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорювані рішення прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби виїзної планової перевірки Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року виявлено порушення вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 357970, 00 грн. внаслідок формування витрат на підставі актів виконаних робіт, складених з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків;

- пункту 6.1 статті 6, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 143921, 00 грн. Після віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі актів виконаних робіт, складених з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, за відсутності податкових накладних та на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням.

За результатами перевірки складено акт № 2046/22-0/22050949/0110 від 07 грудня 2012 року (а.с. 32-116 т. 1).

На підставі вказаного акта 26 грудня 2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001462201 про збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 143921, 00 грн. основного платежу і 35980, 00 грн. штрафних санкцій, № 0001472201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування на 359971, 00 грн. основного платежу і 51696, 00 грн. штрафних санкцій.

Щодо формування витрат по господарським операціям з ПАТ "Житомирпромспецбуд", ВАТ "Житомирльон", ТОВ "Вівад-09", ТОВ фірмою "Будівництво та будівельна комплектація", ТОВ "Спецтрансбуд-7".

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 41-43, 51-52 том 1), постачальниками послуг Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" були ПАТ "Житомирпромспецбуд", ВАТ "Житомирльон" (2009-2010 роки), ТОВ "Вівад-09", ТОВ фірмою "Будівництво та будівельна комплектація", ТОВ "Спецтрансбуд-7" (2011-2012 роки).

Для перевірки надані акти виконаних робіт вказаними виконавцями, складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в них відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не виконані основні завдання і функції послуг, понесені витрати не принесли економічної ефективності для підприємства та його господарської діяльності, тому ці акти не можуть слугувати підставою для включення їх до складу валових витрат, також суми витрат в актах не підтверджені розрахунками вартості наданих послуг і шляховими листами або ТТН.

На підставі викладеного Підприємство безпідставно віднесло до складу валових витрат вартість послуг на загальну суму 146844, 00 грн., у тому числі: за 4 кв. 2009 року - 35374, 00 грн., І кв., півріччя, 9 місяців та весь 2010 рік - 16018, 00 грн., 2 кв. 2011 року - 47028, 00 грн., 2-3 кв. 2011 року - 92392, 00 грн., 2-4 кв. 2011 року - 95452, 00 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Наведені правові норми кореспондуються із статтями 138, 139 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Обов'язкові реквізити первинних документів визначені частиною 2 цієї ж статті.

Матеріалами справи підтверджено, що 25 листопада 2009 року між позивачем (Замовник) та ЗАТ "Житомирпромспецбуд" (Виконавець) укладено договір № 25.11-09 (а.с. 171, том 1), за умовами якого Виконавець на замовлення Замовника протягом визначеного в договорі періоду надає послуги екскаватором ЕО-4321, бульдозером ДЗ-110, автомобілем КраЗ - 256 по підготовці лісосік до вивезення деревини в лісництвах підприємства на умовах, передбачених у договорі.

Ще один договір з ЗАТ "Житомирпромспецбуд" (Виконавець) про надання послуг екскаватора ЕО-432, екскаватором ЕО 5111, автомобілем КрАЗ 256 укладався позивачем 14 квітня 2011 року (а.с. 168-170, том 2).

Також, Підприємством (Замовник) 12 січня 2010 року укладено з ВАТ "Житомирльон" (Виконавець) договір № 1 про виконання робіт по демонтажу, монтажу системи аспірації деревообробного цеху.

20 липня 2011 року Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" (Замовник) підписало договір (а.с. 188-189, том 3) з ТОВ "Вівад-09" (Виконавець) про надання послуг автонавантажувача ЗІЛ-131.

Про здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт автокраном КС 2571 на залізничній станції Житомир позивачем (Замовник) укладено з ТОВ фірмою "Будівництво та будівельна комплектація" договір № 3/08 (а.с. 196, том 3).

Також Підприємством укладався договір про надання послуг автовишки ВС-22 з ТОВ "Спецтрансбуд-7".

Факт виконання вказаних договірних зобов'язань підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, талонами замовника, змінними декадними рапортами машиністів, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, копії яких є у матеріалах справи.

Підстави та порядок формування платником податків витрат регламентується положеннями статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та положеннями розділу ІІІ Податкового кодексу України, яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування витрат може бути визнано неправомірним.

Всі акти виконаних робіт (надання послуг) містять реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі, вказівку на зміст господарських операцій (автопослуги, послуги механізмів, послуги бульдозера, екскаватора, роботи по демонтажу, монтажу системи аспірації деревообробного цеху, послуги автонавантажувача, робота автокрана, послуги автовишки), час, протягом якого вони надавалися, і їх вартість.

Серед обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, перелік яких містить частина 2 статті 9 вказаного Закону, зазначення зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю платника податків не передбачено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено 146844, 00 грн. до складу витрат по наданим ПАТ "Житомирпромспецбуд", ВАТ "Житомирльон", ТОВ "Вівад-09", ТОВ фірмою "Будівництво та будівельна комплектація", ТОВ "Спецтрансбуд-7" послугам, тому нарахування зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування з цих підстав є протиправним.

Стосовно віднесення до витрат операційної діяльності витрат, понесених при придбанні у ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, то суд дійшов наступного висновку.

Перевіряючими в акті перевірки (а.с. 46-48, том 1) зазначено, що Підприємством віднесено до витрат операційної діяльності витрати, понесені у результаті купівлі паливно-мастильних матеріалів у ФОП ОСОБА_1 За результатами проведених податковими органами перевірок не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Прістекс ЛТД", ТОВ "Укртрансзапчастина" до ФОП ОСОБА_1, що свідчить про неспрямованість здійснених правочинів на реальне настання правових наслідків та провадження діяльності, пов'язаної з наданням вигоди третім особам.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Встановлено, що 04 січня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Підприємством (Покупець) укладено договір № 9 (а.с. 117-119, том 1), за яким Продавець продає, а Покупець купує паливно-мастильні матеріали згідно з виставленими рахунками та видатковими накладними.

Про виконання умов вказаного договору свідчать видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, копії яких є у матеріалах справи.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань перед бюджетом.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів та перевіряти відомості про їх постачальників.

Невиконання контрагентами податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру витрат.

За таких обставин, суд вважає, що нарахування податковим органом Підприємству податку на прибуток з цих підстав є неправомірним.

Щодо віднесення до витрат вартості наданих ТОВ "Рейл Карго Транс" послуг.

В акті перевірки (а.с. 52-55, том 1) зазначено, що після укладення з ТОВ "Рейл Карго Транс" договору Підприємством подавалася заявка на подачу вагонів на станцію навантаження.

Для перевірки представлено акти виконаних робіт із звітами експедитора, до яких включено нерозшифровані суми, а саме вартість перевезень (повернення) порожніх вагонів до станції призначення.

Оскільки нерозшифровані суми не вказують на конкретну дію, виконану при наданні послуг по перевезенню вантажів, вважати їх такими, що брали участь у наданні даних послуг неможливо. Крім того, дана послуга не була передбачена в укладеному договорі № 24 від 25 квітня 2012 року. За червень-вересень 2012 року безпідставно занесено до звітів експедитора та до загальної суми в актах виконаних робіт вартість перевезення пустих вагонів на суму 294988, 00 грн., ПДВ 52215, 25 грн.

При цьому суд зазначає, що із змісту статей 138, 139 Податкового кодексу України слідує, що безумовною підставою для формування розміру витрат при визначенні розміру податку на прибуток є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Судом встановлено, що 19 січня 2012 року між позивачем (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (Експедитор) укладено договір № 9200765, за умовами якого Експедитор згідно з даним договором, що є дорученням Клієнта, на підставі заявок Клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами-власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору.

01 лютого 2012 року сторонами підписано додаткову угоду (а.с. 7, том 2), якою до вказаного договору внесено зміни, зокрема, розшифровано, що до складу вартості організації перевезень входять витрати, пов'язані з поверненням порожнього власного вагону та вартість послуг ДП "Український транспортно-логістичний центр".

Також Підприємством укладено договір № 24 від 25 квітня 2012 року (а.с. 8-12, том 2) про надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" послуг залізниці з перевезення вантажів.

Про виконання умов вказаних договорів свідчать акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти експедитора про обсяг перевезень, копії яких є у матеріалах справи.

Оскільки додатковою угодою до договору № 9200765 від 19 січня 2012 року передбачені витрати на перевезення (повернення) порожніх вагонів, їх розмір підтверджено первинними документами, тому нарахування податку на прибуток у цій частині є необгрунтованим.

Стосовно віднесення до складу витрат вартості наданих ТОВ "Метрудтранс" послуг.

Перевіряючими в акті перевірки (а.с. 55-61, том 1) вказано, що Підприємством було укладено договір № МРТ-446 від 02 серпня 2012 року про організацію перевезень вантажів.

Для перевірки надано акти виконаних робіт, в яких не відображено, які саме послуги надавалися. Таким чином, позивачем було завищено витрати за три квартали 2012 року на 491129, 00 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до статей 138, 139 Податкового кодексу України, безумовною підставою для формування розміру витрат при визначенні розміру податку на прибуток є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Встановлено, що 02 серпня 2012 року Підприємством (Клієнт) укладено договір № МРТ-446, за умовами якого ТОВ "Метрудтранс" (Виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт, акти звірки, копії яких є у матеріалах справи.

Перелік послуг, який зобов'язаний надати ТОВ "Метрудтранс", визначений у пункті 2.2 Договору і у Переліку додаткових послуг та розмір плат, пов'язаних з перевезенням вантажів від 02 серпня 2012 року (а.с. 141-142, том 2).

В актах виконаних робіт зазначено, що вони складені до Договору № МРТ-446 від 02 серпня 2012 року, тобто, підтверджують надання послуг за умовами цього договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати по господарським операціям з ТОВ "Метрудтранс" підтверджено належним чином складеними первинними документами, тому збільшення податку на прибуток у цій частині є необгрунтованим.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості наданих ПАТ "Житомирпромспецбуд", ВАТ "Житомирльон", ТОВ "Вівад-09", ТОВ фірмою "Будівництво та будівельна комплектація", ТОВ "Спецтрансбуд-7" послуг.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 73-76, том 1), ДП "Житомирське лісове господарство" включено до податкового кредиту ПДВ у 2009-2010 роках вартість придбаних у ПАТ "Житомирпромспецбуд", ПАТ "Житомирльон", 2011-2012 роках придбаних у ПАТ "Житомирпромспецбуд", ТОВ "Ековід", ПП "Газтрон-Будсервіс" товарів (робіт, послуг) на підставі актів виконаних робіт, складених з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в них відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не виконані основні завдання і функції послуг, понесені витрати не принесли економічної ефективності для підприємства та його господарської діяльності, тому ці акти не можуть слугувати підставою для включення їх до податкового кредиту у розмірі 15740, 90 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній до 01 січня 2011 року), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наведені положення Закону України "Про податок на додану вартість" кореспондуються із статтею 198 Податкового кодексу України.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Як вже було встановлено судом, 25 листопада 2009 року між позивачем (Замовник) та ЗАТ "Житомирпромспецбуд" (Виконавець) укладено договір № 25.11-09 (а.с. 171, том 1), за умовами якого Виконавець на замовлення Замовника протягом визначеного в договорі періоду надає послуги екскаватором ЕО-4321, бульдозером ДЗ-110, автомобілем КраЗ - 256 по підготовці лісосік до вивезення деревини в лісництвах підприємства на умовах, передбачених у договорі.

Ще один договір з ЗАТ "Житомирпромспецбуд" (Виконавець) про надання послуг екскаватора ЕО-432, екскаватором ЕО-5111, автомобілем КрАЗ-256 укладався позивачем 14 квітня 2011 року (а.с. 168-170, том 2).

Підприємством (Замовник) 12 січня 2010 року укладено з ВАТ "Житомирльон" (Виконавець) договір № 1 про виконання робіт по демонтажу, монтажу системи аспірації деревообробного цеху.

20 липня 2011 року Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" (Замовник) підписало договір (а.с. 188-189, том 3) з ТОВ "Вівад-09" (Виконавець) про надання послуг автонавантажувача ЗІЛ-131.

Про надання послуг автокраном КС-250 Підприємством (Замовник) з ТОВ "Ековід" (Виконавець) укладався договір № 39 від 05 травня 2011 року (а.с. 193, том 3).

Також Державним підприємством "Житомирське лісове господарство" (Покупець) 05 травня 2011 року були підписані з Приватним підприємством "Газтрон-БудСервіс" (Постачальник) договір купівлі-продажу товарів № ГО-05/05/01-11 (а.с. 200-201, том 3 том), відповідно до якого Постачальник зобов'язується згідно з умовами дії даного Договору передати Покупцю у власність товар в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами у додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, встановлених даним Договором, а також договір № ПН-05/05/01-11 (а.с. 203-204, том 3) про надання послуг виконання пусконалагоджувальних робіт стаціонарного заправника газу.

Факт виконання вказаних договірних зобов'язань підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, талонами замовника, змінними декадними рапортами машиністів, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, копії яких є у матеріалах справи.

Всі акти виконаних робіт (надання послуг) містять реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі, вказівку на зміст господарських операцій (автопослуги, послуги механізмів, послуги бульдозера, екскаватора, крана, роботи по демонтажу, монтажу системи аспірації деревообробного цеху, послуги автонавантажувача, робота автокрана, послуги автовишки, монтаж та пусконалагоджувальні роботи стаціонарного заправника газу), час, протягом якого вони надавалися, їх кількість і вартість.

Серед обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, перелік яких містить частина 2 статті 9 вказаного Закону, зазначення зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю платника податків не передбачено.

За таких обставин, коли наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту, тому нарахування податку на додану вартість у цій частині є протиправним.

Стосовно включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським відносинам з ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Перевіряючими в акті перевірки (а.с. 76-79, том 1) зазначено, що Підприємством завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 у грудні 2010 року на 32009, 00 грн., січні і липні 2011 року з ФОП ОСОБА_1 - на 16156, 08 грн. Зокрема, Підприємством віднесено до податкового кредиту суми ПДВ при купівлі паливно-мастильних матеріалів у ФОП ОСОБА_1 За результатами проведених податковими органами перевірок не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Прістекс ЛТД", ТОВ "Укртрансзапчастина" до ФОП ОСОБА_1, що свідчить про неспрямованість здійснених правочинів на реальне настання правових наслідків та відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість. На підтвердження вартості послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_3, та товарів, придбаних у ФОП ОСОБА_1, оригіналів податкових накладних не надано, що виключає можливість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Судом вже було встановлено, що 04 січня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Підприємством (Покупець) укладено договір № 9 (а.с. 117-119, том 1), за яким Продавець продає, а Покупець купує паливно-мастильні матеріали згідно з виставленими рахунками та видатковими накладними. Також позивачем підписувався договір про надання послуг з ФОП ОСОБА_3.

Про виконання умов вказаних договорів свідчать видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначалося вище, Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної для включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаній правовій нормі Державною податковою інспекцією у Житомирському районі не доведено правомірність своїх висновків про відсутність у позивача оригіналів податкових накладних, які підтверджують факт отримання від ФОП ОСОБА_3 наданих послуг та ФОП ОСОБА_1 товарів.

Надані позивачем належним чином завірені копії податкових накладних свідчать про наявність їх оригіналів і правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту на їх підставі.

За таких обставин, Підприємством законно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1, тому нарахування зобов'язання по податку на додану вартість у цій частині є протиправним.

Щодо формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Рейл Карго Транс".

В акті перевірки (а.с. 82-83, том 1) вказано, що після укладення з ТОВ "Рейл Карго Транс" договору Підприємством надавалися заявки на подачу вагонів на станцію навантаження.

Для перевірки представлено акти виконаних робіт із звітами експедитора, до яких включено нерозшифровані суми, а саме: вартість перевезень (повернення) порожніх вагонів до станції призначення.

Оскільки нерозшифровані суми не вказують на конкретну дію, виконану при наданні послуг по перевезенню вантажів, вважати їх такими, що брали участь у наданні даних послуг неможливо. Крім того, дана послуга не була передбачена в укладеному договорі № 24 від 25 квітня 2012 року. За січень-лютий, травень-вересень 2012 року безпідставно віднесено 46018, 90 грн. ПДВ до податкового кредиту з вартості перевезення пустих вагонів ще й з тих підстав, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог - номенклатура, вказана у них, не відповідає номенклатурі, вказаній в актах виконаних робіт.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як було встановлено судом, 19 січня 2012 року між позивачем (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (Експедитор) укладено договір № 9200765 та договір № 24 від 25 квітня 2012 року (а.с. 8-12, том 2) про надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" послуг залізниці з перевезення вантажів.

01 лютого 2012 року сторонами підписано додаткову угоду (а.с. 7, том 2), якою до договору № 9200765 внесено зміни, зокрема, розшифровано, що до складу вартості організації перевезень входять витрати, пов'язані з поверненням порожнього власного вагону та вартість послуг ДП "Український транспортно-логістичний центр".

Про виконання умов вказаних договорів свідчать акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти експедитора про обсяг перевезень, копії яких є у матеріалах справи і відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оскільки додатковою угодою до договору № 9200765 від 19 січня 2012 року передбачені витрати на перевезення (повернення) порожніх вагонів, їх розмір підтверджено податковими накладними, тому нарахування податку на додану вартість у цій частині є необгрунтованим.

Стосовно включення до податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Метрудтранс" послуг.

Перевіряючими в акті (а.с. 83-85, том 1) зазначено, що Підприємством було укладено договір № МРТ-446 від 02 серпня 2012 року про організацію перевезень вантажів.

Для перевірки надано акти виконаних робіт, в яких не відображено, які саме послуги надавалися, залізничні накладні заповненні з порушеннями. Таким чином, позивачем було завищено податковий кредит за серпень-вересень 2012 року на 14188, 34 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до статей 198, 201 Податкового кодексу України, безумовною підставою для формування розміру податкового кредиту є його підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Встановлено, що 02 серпня 2012 року Підприємством (Клієнт) укладено договір № МРТ-446, за умовами якого ТОВ "Метрудтранс" (Виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт, акти звірки, копії яких є у матеріалах справи.

Перелік послуг, який зобов'язаний надати ТОВ "Метрудтранс", визначений у пункті 2.2 Договору і у Переліку додаткових послуг та розмір плат, пов'язаних з перевезенням вантажів від 02 серпня 2012 року (а.с. 141-142, том 2).

В актах виконаних робіт зазначено, що вони складені до Договору № МРТ-446 від 02 серпня 2012 року, тобто, підтверджують надання послуг за умовами цього договору. У податкових накладних у графі "номенклатура товарів/послуг продавця" вказано транспортно-експедиційні послуги, що теж відповідає умовам укладеного договору.

За таких обставин, нарахування податку на додану вартість у цій частині є необгрунтованим.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року № 0001462201 та № 0001472201 є протиправними, а позовні вимоги про їх скасування - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року № 0001462201 та № 0001472201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" 4093, 01 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 25 червня 2013 р.