Постанова № 32248979, 03.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р. Справа № 2024/2а-259/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

позивача - ОСОБА_1, представників сторін: позивача - ОСОБА_2,

першого відповідача - Саліної І.І., Фісенко Г.Г., другого відповідача - Мартиненко Н.В., Думітро В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013р. по справі № 2024/2а-259/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

04.10.2012 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (далі по тексту - УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі по тексту - ГУПФУ в Харківській області, другий відповідач), в якому просила суд:

1. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо позбавлення позивача пільг, як члена сім'ї загиблого, протиправними та незаконними.

2. Виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу до 5 травня у відповідності до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011, 2012 роки.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області сплатити позивачеві надбавку до пенсії, як члену сім'ї загиблого (померлого), за період з 23.12.2010 р. по теперішній час, коли надбавка не нараховувалась та не виплачувалась.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06.11.2012 року по справі № 2024/2а-259/12 до участі у справі залучено Харківський обласний військовий комісаріат (далі по тексту - ХОВК, третій відповідач).

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013 року по справі № 2024/2а-259/12 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо позбавлення ОСОБА_1 соціальних пільг, як члена сім'ї загиблого (померлого).

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради поновити відповідні соціальні пільги та гарантії ОСОБА_1 з 01.06.2011 року.

Перший відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013 року по справі № 2024/2а-259/12; прийняти рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо поновлення соціальних пільг в повному обсязі; зобов'язати ОСОБА_1 здати уповноваженому на видачу посвідчень органу - Управлінню праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни серії НОМЕР_1, видане 04.01.2010 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наголошує на безпідставності видачі позивачці посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого), про що першому відповідачеві стало відомо з листа Харківського обласного військового комісаріату від 04.01.2010 року, яким УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради було запропоновано вилучити у ОСОБА_1 вказане посвідчення, та припинити надання пільг з 01.06.2011 року. У зв'язку з чим, стверджує, що вказаний лист є законною підставою для припинення надання позивачці пільг, передбачених законом, у т.ч. виплати допомоги до 5 травня. Крім того, з посиланням на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. № 149, вказує на те, що разова грошова допомога до 5 травня особам, які не є військовослужбовцями та не є пенсіонерами, призначається на підставі списків, що надає до органів соціального захисту населення військовий комісаріат, а оскільки до списків на призначення такої допомоги, наданих до УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради листом ХОВК від 26.05.2011 р., ОСОБА_1 включено не було, підстави для виплати позивачці допомоги до 5 травня за 2011 та 2012 роки у першого відповідача відсутні. Вказує на те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (адміністративна будівля факультету військової підготовки НТУ «ХПІ»), однак, повідомила УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, що за цією адресою вона не мешкає, житлово-комунальними послугами за цією адресою не користується, а тому у першого відповідача відсутні підстави для надання позивачеві пільг по оплаті за житлово-комунальні послуги, навіть при визнанні законним встановлення статусу вдови загиблого військовослужбовця. З огляду на викладене, вважає, що у першого відповідача немає законних підстав надавати ОСОБА_1 відповідні соціальні пільги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.

Представники першого відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013 року по справі № 2024/2а-259/12; прийняти рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Позивач та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Наполягали на правомірності надання позивачці статусу члена сім'ї загиблого та видачі відповідного посвідчення. З посиланням на норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Угоди від 14.02.1992 року між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав «Про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» і Протоколу до відповідної Угоди, ратифікованого Україною 07.06.2001 року, стверджує про наявність у ОСОБА_1 права на користування пільгами, встановленими вищевказаним Законом, зокрема, виплату допомоги до 5 травня, а також виплату пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представники другого відповідача в надісланих до суду письмових поясненнях та у судовому засіданні пояснили, що пенсія ОСОБА_1, як члену сім'ї загиблого (померлого) чоловіка, не підвищувалась. ГУПФУ в Харківській області з метою вирішення питання щодо надання ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дружині загиблого звернулось до УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради з питання надання висновку про обставини загибелі чоловіка позивачки ОСОБА_1 Листом № 11-06/3631 від 09.09.2011 року перший відповідач повідомив ГУПФУ в Харківській області про те, що чинність ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на ОСОБА_1 не поширюється, оскільки загиблий чоловік останньої проходив військову службу не у Збройних Силах України, а в рядах Збройних Сил Республіки Узбекистан. З огляду на викладене, вважає, що другий відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Представник третього відповідача в судове засідання не прибув, третій відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що третій відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення прибулих представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що чоловік позивачки, капітан ОСОБА_7 проходив службу в Збройних Силах Республіки Узбекистан, його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1, під час проходження військової служби, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, що підтверджується витягом з наказу командиру військової частини 29693 № 61 від 24.04.1994 року (а.с.12).

Дзержинським районним військовим комісаріатом позивачці був встановлений статус «Член сім'ї померлого (загиблого)» військовослужбовця, смерть якого пов'язана з виконанням військової служби та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.11.1996 року (а.с.9).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з незаконності дій УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо позбавлення позивачки соціальних пільг як члена сім'ї загиблого, та з наявності у першого відповідача обов'язку щодо поновлення відповідних пільг та гарантій позивачки з 01.06.2011 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, яким позов задоволено частково, безпідставно вийшов за межі позовних вимог, не з'ясувавши, яких саме пільг позивача позбавлено, та які саме порушені права позивачки підлягають захисту, не визначив, в якій частині позову відмовлено, а також взагалі не вирішено позовних вимог про нарахування і виплату позивачці допомоги до 5 травня як дружині загиблого за 2011 та 2012 роки.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки факту пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013 року по справі № 2024/2а-259/12 такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується першим відповідачем по справі, дія пільг, якими позивач користувалась на підставі ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», припинена з 01.06.2011 року.

Як стверджує позивач у позові, вказані пільги припинили свою дію з 23.10.2010 року.

Тобто, про порушення своїх прав позивачка дізналася не пізніше, ніж 01.06.2011 року.

До Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1, як зазначалось вище, звернулась 04.10.2012 року.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (04.10.2012 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом (04.04.2012 р.), колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 04.04.2012 року.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав ОСОБА_1 в частині виплати разової грошової допомоги до 5 травня відбувалося періодично - кожного року при отриманні нею суми вказаної допомоги, починаючи з 2011 року, а тому кожного разу при отриманні щорічної допомоги на оздоровлення позивач була обізнана про порушення своїх прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.

При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати разової грошової допомоги до 5 травня та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після неотримання разової грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік позивачка мала змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення, на думку позивача, прав останньої в частині нарахування підвищення до пенсії як члена сім'ї загиблого (померлого) відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні нею суми пенсії, починаючи з 01.06.2011 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивачка була обізнаний про порушення своїх прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем ані до суду ані першої, ані апеляційної інстанцій не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконними дій УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, зобов'язання УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради виплатити позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік та про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області сплатити позивачеві надбавку до пенсії як члену сім'ї загиблого (померлого) за період з 23.12.2010 року по 03.04.2012 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, незважаючи на відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та належних доказів поважності пропуску позивачем цього строку, задовольнив позовні вимоги про визнання неправомірними дій УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо припинення надання пільг, яке, як вбачається з матеріалів справи та констатовано судом першої інстанції, відбулося 01.06.2011 року.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ст.ст.99, 100 КАС України, постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013 року по справі № 2024/2а-259/12 в частині задоволених позовних вимог про визнання неправомірними дій УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, у відповідності до приписів ст. 100 КАС України позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, зобов'язання першого відповідача виплатити разової грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік та зобов'язання ГУПФУ в Харківській області виплатити позивачеві надбавку до пенсії, як члену сім'ї загиблого за період з 23.12.2010 року по 03.04.2012 року підлягають залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог про зобов`язання виплатити позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня за 2012 рік колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_7, який на той час проходив військову службу в республіці Узбекистан (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 загинув в авіаційній катастрофі при виконанні обов'язків військової служби (а.с.8, 11).

Згідно виписки з наказу командира військової частини 29693 від 24.04.1994 року № 61 (а.с.12), смерть ОСОБА_7 пов'язана з виконанням службових обов'язків.

17.11.1996 року Дзержинським районним військовим комісаріатом м. Харкова ОСОБА_1 було видане посвідчення серії НОМЕР_2, згідно якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.9).

04.01.2010 року Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради позивачеві було повторно видане посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» серії НОМЕР_1 (а.с.10, 30).

12.01.2011 року до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові ради та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було направлено запит Харківським обласним військовим комісаріатом, в якому останній просить перевірити законність встановлення статусу та видачі пільгового посвідчення члена сім'ї загиблого відповідно до п.1 ст,10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.31).

26.05.2011 року Харківським обласним військовим комісаріатом до УПСЗН Ленінської районної у м. Харкові ради (згодом - УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради) надіслано лист № 26.05.2011 року № ФХ-120213/509С, в якому з посиланням на п.13-1 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 запропоновано раніше видане пільгове посвідчення члена сім'ї загиблого громадянці ОСОБА_1 вилучити та з 01.06.2011 р. припинити надання пільг, передбачених ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», що і було зроблено першим відповідачем по справі.

Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно п.1 ч.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який був підставою для встановлення позивачці статусу "Член сім'ї померлого (загиблого)" чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Як встановлено пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (далі по тексту - Положення № 302), зазначене посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" (п.4 Положення № 302).

У відповідності до п.11 Положення № 302, якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, то за заявою ветерана війни чи іншої особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається нове посвідчення у порядку, визначеному пунктом 7 цього Положення.

Як зазначено у пункті 13-1 Положення № 302, у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.

Колегією суддів встановлено, що рішення про надання позивачці статусу члена сім'ї загиблого (померлого) було прийняте Дзержинським районним військовим комісаріатом м. Харкова, і на даний час таке рішення не скасовано та є чинним.

Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради рішення про позбавлення позивача статусу члена сім'ї загиблого (померлого) як таке не приймалось, в матеріалах справи копія такого рішення відсутня.

Враховуючи викладене, посилання першого відповідача на той факт, що Управлінню праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради Харківський обласний військовий комісаріат запропонував вилучити посвідчення у ОСОБА_1 та припинити надання їй пільг, на думку колегії суддів, не може бути визнано законною підставою для вилучення посвідчення та припинення надання пільг, передбачених законом.

Також, колегія суддів відмічає, що предметом даного позову не є правомірність присвоєння позивачці статусу члена сім'ї загиблого (померлого), а також видачі відповідного посвідчення.

Між тим, колегія суддів відмічає, що 04.01.2010 року, як зазначалось вище, УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради позивачці, у зв'язку з непридатністю посвідчення серії НОМЕР_2, було видане нове посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого), яке, у відповідності до п. 11 Положення № 302, видається, якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, за заявою ветерана війни чи іншої особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається нове посвідчення у порядку, визначеному пунктом 7 цього Положення.

Тобто, при зверненні 04.01.2010 року позивачки до УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо видачі нового посвідчення замість раніше виданого, що стало непридатним, перший відповідач погодився з правомірністю присвоєння позивачці статусу члена сім'ї загиблого (померлого) та дійшов висновку про наявність підстав для видачі позивачці нового посвідчення.

Частиною 5 статті 15 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 09.07.2007 року згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 ) передбачено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується першим відповідачем, у 2012 році разова грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1 не виплачувалась.

Між тим, з огляду на наявність у позивача станом на квітень-травень 2012 року статусу члена сім'ї загиблого (померлого), підтвердженого відповідним посвідченням, а також на те, що позивачка не була одружена вдруге, колегія суддів вважає безпідставною невиплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2012 рік, та приходить до висновку про зобов'язання УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради здійснити виплату позивачці вказаної допомоги у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області виплатити позивачеві надбавку до пенсії як члену сім'ї загиблого (померлого), колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.4 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.12.2010 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачці призначено пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.180).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується другим відповідачем по справі, разом із вказаною заявою позивачем надавалась до ГУПФУ в Харківській області копія посвідчення про наявність пільг, встановлених для сімей загиблих померлих) ветеранів війни, та яке є підставою для призначення позивачці надбавки, передбаченої ч.4 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно ч. IV додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 р. № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», документами, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є, зокрема, пенсійне посвідчення (при наявності штампу чи відповідного запису «Україна. Сім'я загиблого» або «Україна. Дружина (чоловік) померлого інваліда (учасника Вітчизняної війни)», або довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства соціального захисту населення.

Положеннями п. 7 наведеної постанови визначено, що громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», після прийняття цього Закону, пільги надаються з дня звернення.

У відповідності до ст.49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Однак, другим відповідачем, в порушення вимог вищенаведених норм, у строк, встановлений Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не було призначено позивачці підвищення до пенсії як члену сім'ї загиблого (померлого).

Натомість, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було направлено запити до Харківського обласного військового комісаріату та до УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради щодо надання висновку про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконання службових обов'язків колишнього чоловіка позивачки військовослужбовця ОСОБА_7 (а.с. 197 (зв. бік) - 198), що не передбачено Порядком надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 94 від 16.02.1994 р. та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідь з Харківського обласного військового комісаріату на вказаний запит надійшла до ГУПФУ в Харківській області лише 04.07.2011 року (а.с.198 (зв. бік), до цього часу питання про надання ОСОБА_1 надбавки як члену сім'ї загиблого залишилось невирішеним.

Положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, яким повинні відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Згідно з цими критеріями адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, зокрема, чи вчинені оскаржувані дії на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на досліджені докази та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що другий відповідач - ГУПФУ в Харківській області - у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, враховуючи дату, з якої права позивача підлягають захисту, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ГУПФУ в Харківській області здійснити позивачеві виплату надбавки до пенсії у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 04.04.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову та залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій УПСЗН адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, зобов'язання останнього виплатити позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік та про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області сплатити позивачеві надбавку до пенсії як члену сім'ї загиблого за період з 23.12.2010 року по 03.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2013 року по справі № 2024/2а-259/12 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, Головного урпалвіння Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання виплатити разову грошову допомогу на оздоровлення та надбавку до пенсії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії як члену сім'ї загиблого (померлого) у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.4 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 04.04.2012 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради виплатити позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплатити позивачеві надбавку до пенсії як члену сім'ї загиблого за період з 23.12.2010 року по 03.04.2012 року - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 05.07.2013 року.