Рішення № 32248241, 03.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/2-138/11 Головуючий у 1-й інст. Хавронюк О.Л.

Категорія 46 Доповідач Товянська О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Товянської О.В.

суддів: Григорусь Н.Й., Гансецької І.А.

при секретарі : Дехтієвській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (Далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про поділ спільного нажитого майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ КБ «Приватбанк» про припинення права на частку у спільному майні, поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 18 лютого 2013 року, -

встановила:

В березні 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Враховуючи уточнення до позову від 06.06.2012р., просив визнати за ним право власності : на 33,5 ід.ч. АДРЕСА_1 з господарськими спорудами вартістю 31448грн., ? частину земельної ділянки біля вказаного будинку, що становить 0,025га вартістю 21040грн., поділити спільне майно та будівельні матеріали, використані на оформлення і будівництво магазину «Водограй» на суму 27525грн., виділити йому рухоме майно на суму 33895грн., стягнувши різницю з відповідачки, стягнути з відповідачки на його користь половину її доходів від підприємницької діяльності за 2009-2010 роки в сумі 29514грн. Зазначав, що будинок був придбаний ними за спільні кошти від продажу однокімнатної квартири, за рахунок позичених грошей і коштів, які отримала ОСОБА_2 від продажу спадкового майна. В будинку ними також проводились добудови, земельна ділянка була приватизована, а тому позивач просить визнати за ним право власності на частину будинку, на половину земельної ділянки. Відповідачка є приватним підприємцем. Все майно є спільною сумісною власністю, а тому він має право на половину.

В червні 2010р. ОСОБА_2 подала зустрічний позов, враховуючи уточнення від 26.12.2011 р., просила припинити право власності ОСОБА_1 на належні йому 2043/10000 ід.ч. у квартирі АДРЕСА_1, припинити право власності ОСОБА_1 на належні йому 55/1000 ід.ч. в господарських спорудах: погріб В-1, сарай Г-1 та гараж Д-1, розташованих за вказаною адресою, визнати за нею право власності на квартиру №2 з господарськими спорудами зі стягненням з неї на користь ОСОБА_1 вартості його частки у вказаній квартирі з господарськими спорудами на суму 7733грн., поділити та виділити їй у приватну власність спільне рухоме майно на загальну суму 27100грн., позивачу - на загальну суму 19200грн., стягнути з ОСОБА_1 на її користь частину боргу за зобов'язаннями по кредитному договору від 27.07.2007р., укладеному між відповідачкою та ПАТ КБ «Приватбанк» і перед ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» в сумі 151906грн., стягнути з ОСОБА_1 на її користь половину вартості автомобілів ВАЗ-21099 та ВАЗ-21043 в сумі 36814грн. Зазначала, що в придбання спірної квартири були вкладені її особисті кошти від продажу спадкового майна на суму 9540грн., кошти від продажу однокімнатної квартири в розмірі по 1750грн., що належали їй, позивачу та 2 їх синам. В подальшому вони спільно добудували коридор, кухню, ванну, а в 2007р. на її ім'я було видано свідоцтво про право власності на квартиру як окремий об'єкт. Із врахуванням вкладених особистих коштів ОСОБА_2 вважає, що її частка в квартирі та господарських спорудах становить відповідно 79,57% та 94,5%. Вказує, що отриманий нею 27.07.2007р. кредит в загальній сумі 13400 доларів США був використаний на потреби сім'ї: 46201,97грн. було внесено на погашення попереднього кредиту на ім'я позивача, а решта - на придбання меблів таі домашньої техніки. За період їх спільного проживання було нараховано 4652,03грн. заборгованості за електроенергію. При поділі майна їх зобов'язання перед третіми особами також підлягають розділу, тому просить стягнути на її користь 166106грн. частки в спільних зобов'язаннях (163780,15грн. перед банком і 2326грн. перед енергопостачальником).

Ухвалою Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 08.01.2013р. визнано мирову угоду, укладену 08.01.2013р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За ОСОБА_1 визнано право власності на : прихожа - 2500 грн., кутовий диван - 1000грн., духова шафа «Ардо» - 2000грн., тумба - 800грн., люстра - 100грн., диван з двома кріслами - 6000грн., сервіз - 100грн., килим - 1000грн., витяжка «Сатта» - 1200грн., кухонний комбайн - 500грн., пральна машина - 450грн., шафа-купе - 4600грн., праска - 250грн., всього на 20500грн. За ОСОБА_2 визнано право власності на: стіл кухонний - 100грн., 4 табурети - 200грн., меблі кухонні - 4800грн., газова плита «Ардо» - 2000грн., холодильник «Зануссі»- 3000грн., телевізор «Грюндік» - 450грн., газовий котел «Інтергаз» - 3700грн., 4 люстри - 400грн., 3 килими - 3000грн., 4 карнизи - 80грн., штори на вікна - 1000грн., постільна білизна - 400грн., пилосмок - 250грн., шафа тристулкова - 2250грн., DVD-програвач «Голд» - 700грн., всього на 22330грн. ОСОБА_2 зобов'язано виплатити ОСОБА_1 915грн. грошової компенсації.

Рішенням Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 18.02.2013р. позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 33,5% квартири АДРЕСА_1 вартістю 31448грн., визнано за ОСОБА_2 право власності на 66,5% квартири АДРЕСА_1 вартістю 62426грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29514грн. одержаних доходів від підприємницької діяльності за 2009-2010р.р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частину суми погашеного кредиту за період квітень-грудень 2011р. - 667,19 доларів США.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким припинити право власності ОСОБА_1 на належні йому 2043/10000 ід.ч. АДРЕСА_1, припинити право власності ОСОБА_1 на належні йому 55/1000 ід.ч. в господарських спорудах, визнати за нею право власності на всю квартиру з господарськими спорудами зі стягненням з неї на користь ОСОБА_1 вартості його частки у вказаній квартирі з господарськими спорудами на суму 7733грн., поділити спільне рухоме майно та виділити їй у приватну власність на загальну суму 27100грн., позивачу - на загальну суму 19200грн., стягнути з ОСОБА_1 на її користь частину боргу за зобов'язаннями по кредитному договору від 27.07.2007р., укладеному між відповідачкою та ПАТ КБ «Приватбанк» та перед ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» в сумі 151906грн., стягнути з ОСОБА_1 на її користь половину вартості автомобілів ВАЗ-21099 та ВАЗ-21043 в сумі 36814грн. Зазначає, що рішення винесено з порушення норм матеріального та процесуального права, весь судовий процес будувався на з'ясуванні позовних вимог ОСОБА_1 Судове рішення обгрунтовано лише свідченнями та припущеннями позивача. Також вказує, що на момент винесення судового рішення їх діти досягли повноліття, а суд не врахував їх інтереси. Не погоджується вона і з варіантом розподілу речей домашнього вжитку.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Сторони зареєстрували шлюб 29.12.1984р. Шлюб розірвано 02.04.2010р. (т.1 а.с.8, 69).

Під час перебування у шлюбних відносинах 01.03.2002р. згідно договору купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_2 за 10729грн. було придбано 46/100ід.ч. буд.АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11,58-60). Згідно Державного акту про право приватної власності на землю ОСОБА_2 є власником 0,0515 га земельної ділянки біля вказаного будинку (рішення виконкому Бердичівської міської ради від 23.03.2002р. №197) (а.с.20). Після проведення добудов ОСОБА_2 20.07.2007р. отримала свідоцтво про право власності на це житло.

На підставі ст.ст.22,24 КпШС України в подружжя виникла спільна сумісна власність - будинок придбано під час дії КпШС.

Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).

Згідно з ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під майном ч.1 ст.190 ЦК України має на увазі окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст.65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2 ст.71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч.4,5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Апеляційний суд погоджується із визначеним судом першої інстанції сторонам по справі розміром ідеальних часток у будинковолодінні, вважає його обгрунтованим - у позивача іншого житла немає, а на грошову компенсацію у розмірі, визначеному відповідачкою, він не погоджується. Він не оспорює, що у спірному будинковолодінні за ним визнано право власності на 335/1000ід.ч., рішення не оскаржував. ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довела, що у придбання спірного житла вклала більше своїх особистих коштів.

Правильно відмовлено ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості перед енергопостачальною компанією, оскільки цей борг виник внаслідок порушення ОСОБА_2, як споживача, Правил користування електричною енергією, за що і було нараховано збитки.

Є безпідставною вимога в апеляційній скарзі на застосування іншого варіанту розподілу речей домашнього вжитку. Це питання судом вирішено 8 січня 2013р. шляхом затвердження мирової угоди між сторонами. Ця ухвала сторонами не оскаржувалась, набула законної сили, а тому не може бути предметом апеляційного розгляду.

Оскільки відчуження спірних автомобілів було проведено під час перебування сторін у шлюбі, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у їх поділі та стягненні відповідної компенсації.

З цих же підстав апеляційний суд відмовляє у стягненні на користь ОСОБА_1 отриманих відповідачкою доходів за 2009-2010р.р. По квітень 2010р. вони перебували у шлюбі, тому ці кошти були використані в інтересах сім'ї, а після розірвання шлюбу гроші, заробленим одним із колишнього подружжя не є об'єктом права спільної сумісної власності і не можуть ділитися - вони вже є особистою власністю.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно визнав, що ОСОБА_1 не повинен відповідати по боргових зобов'язаннях за кредитним договором.

Дослідивши кредитну справу, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 давав згоду на отримання кредиту, представив банку довідку про свої доходи, пояснивши апеляційному суду, що під час перебування у шлюбі до самого розлучення він кредит погашав особисто.

Відповідно до положення ч.4 ст.65 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України при поділі майна борги подружжя враховуються, а не діляться. За таких правових підстав колегія суддів вважає за необхідне покласти на сторін обов'язок перед ПАТ КБ «Приватбанк» зі сплати залишку кредиту за кредитним договором ZRSWGA00000179 від 27.07.2007р.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,309,314,316,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.02.2013 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 доходів ОСОБА_2 від підприємницької діяльності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові за безпідставністю.

Рішення в частині відмови в позові ОСОБА_2 стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором скасувати та в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 зобов'язальною особою перед ПАТ КБ «Приватбанк» зі сплати залишку кредиту за кредитним договором ZRSWGA00000179 від 27.07.2007р. з врахуванням сплаченої суми боргу за кредитом.

Визнати ОСОБА_1 зобов'язальною особою перед ПАТ КБ «Приватбанк» зі сплати залишку кредиту за кредитним договором ZRSWGA00000179 від 27.07.2007р. з врахуванням сплаченої суми боргу за кредитом.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: