Постанова № 32241653, 03.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 906/412/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гринько О.А.

від відповідача: Захарчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року в справі № 906/412/13 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Новогуйвинського виробничо житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства

про стягнення в сумі 221 187 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-6) до Новогуйвинського виробничо житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 174643 грн. 27 коп., 35968 грн. 56 коп. пені, інфляційних втрат в розмірі 1683 грн. 17 коп. та 8892 грн. 69 коп. річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року (а.с. 106-109) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 154643 грн. 27 коп. основного боргу, 25177 грн. 99 коп. пені, 8892 грн. 69 коп. річних, 1683 грн. 17 коп. інфляційних втрат. Відмовлено в позові в частині стягнення 10790 грн. 50 коп. пені та 20000 грн. 00 коп. боргу. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 4423 грн. 75 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 115-112) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року в даній справі скасувати в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю, в іншій частині рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права без дослідження всіх істотних обставин справи. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України має застосовуватися лише у виняткових випадках, а оскільки такі виняткові випадки у Відповідача були відсутні, суд не мав права зменшувати розмір нарахованих пені та штрафу.

Ухвалою суду від 21 травня 2013 року (а.с. 114) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 3 липня 2013 року на 15 годину 10 хвилин.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 129-131), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні від 3 липня 2013 року представник Позивач підтримавши доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі.

Представник Відповідача в судовому засіданні від 3 липня 2013 року заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Відповідно до умов пункту 1.1 укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник) та Відповідачем договору № 7-2012-ТЕ-1134-БО на постачання природного газу за регульованим тарифом від 4 січня 2012 року з додатками до нього (далі - Договір, а.с.10-16), постачальник постачає природний газ (далі - газ) Відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб останнього, який оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно пункту 10.1 Договору, останній набирає чинності з 1 січня 2012 року та укладається на строк до 1 січня 2013 року.

Додатковою угодою до Договору (а.с.17), було внесено зміни щодо його строку дії зазначено, що в частині постачання природного газу Договір припиняє свою дію з 1 вересня 2012 року.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.4 Договору Позивач та Відповідач погодили, що: розрахунки за реалізований Відповідачу газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики; у випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом та додаток на додану вартість. Також сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності, а визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

Додатком № 2 до даного Договору Позивач та Відповідач визначили обсяги постачання природного газу по місяцях 2012 року (а.с.15).

Крім того, пунктами 2.6, 2.7, 2.8, 2.9 Договору встановлено, що: послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (а.с.14); постачальник до п'ятого числа, наступного за звітним місяцем, направляє Відповідачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника; Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Відповідачу, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Відповідача з постачальником.

Колегія суду зазначає, що з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання умов Договору за період з січня по квітень 2012 року Постачальник поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 161089 метрів кубічних на загальну суму 684256 грн. 76 коп.. Дане, в свою чергу підтверджується: виставленими Відповідачу рахунками на сплату вартості природного газу (послуг транспортування) (а саме: № ОУ-0001951 від 30 січня 2012 року, № ОУ-0001952 від 30 січня 2012 року, № ОУ-0005489 від 29 лютого 2012 року, № ОУ-0005490 від 29 лютого 2012 року, № ОУ-0009242 від 30 березня 2012 року, № ОУ-0009243 від 30 березня 2012 року, № ОУ-0012459 від 28 березня 2012 року та № ОУ-0012458 від 28 квітня 2012 року; а.с.19,20,22,23,25,26,28,29)), актами приймання - передачі природного газу від 1 лютого 2012 року (від 1 березня 2012 року, від 2 квітня 2012 року та від 26 квітня 2012 року; а.с.18, 21, 24, 27)).

Колегія суду зауважує, що дані акти є достатнім і належним доказом передачі газу, оскільки передбачені умовами пункту 2.6 Договору та підписані і скріплені печатками Постачальника та Відповідача.

Пунктами 4.5, 4.6, 4.7 Договору сторони погодили, що: розрахунковий період за договором від 4 січня 2012 становить один місяць - з 08:00 години першого дня місяця до 08:00 години першого дня наступного місяця включно; оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Відповідачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору, виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше третього числа місяця, наступного за розрахунковим.

Колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує той факт, що відповідач в порушення умов Договору, а також положень статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши на рахунок Постачальника лише 509 613 грн. 49 коп., внаслідок чого його борг за переданий природний газ та супутні послуги склав 174 643 грн. 27 коп. (684 256 грн. 76 коп. - 509 613 грн. 49 коп.).

Водночас, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що 15 жовтня 2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (первісний кредитор) та Позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/5420/12 (а.с.34-35; надалі - Договір відступлення), згідно умов якого первісний кредитор передає, а Позивач приймає на себе право вимоги до Відповідача за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Нормами статті 514 та 516 Цивільного кодексу України передбачено,що: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до пункту 1.2 Договору відступлення, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пунктом 1.1 Договору відступлення, до Позивача перейшло права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Водночас, пунктами 2.1 та 2.3 Договору відступлення встановлено, що: первісний кредитор зобов'язаний в термін до 19 жовтня 2012 року передати Позивачу оригінали документів, які підтверджують право вимоги до Відповідача, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, Позивач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимог письмово повідомити Відповідача про відступлення права вимоги боргу, що і було вчинено Позивачем (доказ чого наявний в матеріалах справи лист №7059/19 від 16 жовтня 2012 року; а.с.37).

З метою досудового врегулювання спору та у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, Позивачем 17 грудня 2012 року було направлено на адресу Відповідача вимогу № 26/2-388-12 про сплату заборгованості у сумі 174643 грн. 27 коп. (а.с. 38), однак остання була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зауважує, що як вбачається з наявних у справі доказів, заборгованість Відповідача перед Позивачем становила на момент звернення до суду 174 643 грн. 27 коп. (та в момент підписання Договору відступлення), що підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме: актами прийому-передачі природного газу (а.с.18, 21, 24, 27); рахунками на сплату вартості природного газу (послуг транспортування) (а.с.19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29); розрахунки Позивача (а.с.40-41).

Водночас, колегія суду звертає увагу на те, що після порушення провадження у даній справі, 21 березня 2013 року Відповідач погасив заборгованість за поставлений газ в сумі 20000 грн. 00 коп., що стверджується платіжним дорученням № 201 від 15 квітня 2013 року.

Отже, колегія суду констатує, що після сплати Позивачем 20000 грн. 00 коп., (що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням) зменшилася сума основного боргу що підлягає стягненню за Договором.

З огляду на усе вищевказане, в частині стягнення 20000 грн. заборгованості, сплаченої Відповідачем після подачі позову, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору (пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змінрішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 20000 грн. 00 коп. основного боргу.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, враховуючи вищенаведене, заборгованість Відповідача станом на момент винесення оспорюваного рішення місцевим господарським судом справи становила 154643 грн. 27 коп. та підтверджена наявними у справі належними та допустимими доказами. Відповідно, вимоги Позивача щодо її стягнення є підставними і підлягають до задоволення. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов Позивача в цій частині та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу Позивач просив стягнути з Відповідача річні та інфляційні.

Колегія суду констатує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок інфляційних та річних, що наведений у позовній заяві (а.с. 9; 40-41) Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з вірністю проведеного розрахунку.

З огляду на це апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом в розмірі 1 683 грн. 17 коп., та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 8892 грн. 69 коп..

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду щодо задоволення даних вимог без змін.

Крім того, Рівненський апеляційний суд зазначає, що Позивач просив стягнути з Відповідача 35 968 грн. 56 коп. пені.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що: у разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Водночас, як вказано вище у даній судовій постанові, згідно пункту 1.2 Договору відступлення: крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пункту 1.1 Договору, до Позивача переходить права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Відповідача своїх зобов'язань за Договором.

Суд зауважує, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу дії частини 4 статті 231 Господарського кодексу України: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, колегія суду констатує, що в матеріалах справи міститься клопотання Відповідача про зменшення розміру пені (а.с.70-71), яке обґрунтоване збитковістю підприємства, а також невідповідністю тарифів за послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг, які надає Відповідач, економічно обґрунтованим.

Розглянувши дане клопотання місцевим господарським судом було зменшено розмір пені до 25177 грн. 99 коп., з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, природний газ, який закуповував Відповідач у Позивача, використовувався виключно на виробництво і постачання теплової енергії для потреб населення, Відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, та документи, які свідчать про спрямованість Відповідача на врегулювання спору мирним шляхом, а саме: лист №157 від 8 квітня 2013 року, адресований Позивачу з пропозицією щодо реструктуризації вищевказаних боргів (а.с.93), довідки №146 від 1 квітня 2013 року, № 168 від 1 квітня 2013 року з різниці в тарифах по наданим послугам та по заборгованості населення, підприємств, організацій перед відповідачем (а.с.76,101), з яких вбачається, що Відповідач є збитковим підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; каналізація, відведення й очищення стічних вод.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначена стаття кореспондується з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суду констатує, що розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, місцевим господарським судом взято до уваги такі обставини: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення (часткової оплати суми заборгованості) та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду проаналізувавши зменшення розміру пені та штрафу, проведене місцевим господарським судом, приходить до висновку (з урахуванням обставин, наведених господарським судом Вінницької області, в своєму рішенні), що виходячи із принципу розумності і спів розмірності (та з підстав вказаних місцевим господарським судом), слід було у даному випадку зменшити розмір нарахованої пені. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Позивачем зроблено не було.

Отже, підсумовуючи усе вищевисвітлене, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що Позивач виконав свої зобов'язання згідно Договору частково. При цьому, порушення Відповідачем строків оплати були незначними, із затримкою, враховуючи наявність у нього коштів, що свідчить про добросовісне відношення Відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань.

Також, колегія суддів враховуючи ступінь вини Відповідача у порушенні зобов'язання за Договором, вважає, що цілком правомірно суд скористатися наданим йому чинним законодавством України правом на зменшення пені та штрафу. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції в цій частині- без змін.

В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі Позивача необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності зменшення місцевим господарським судом розміру пені.

Крім того, колегія суду констатує, що Позивач обґрунтовуючи свої доводи посилається на стару практику Вищого господарського суду України (довідку в період 2008-2010 років) і не наводить прикладів такої практики в період з 2011 року по момент виготовлення апеляційної скарги (29 квітня 2013 року), тобто не бере практику Вищого господарського суду України щодо зменшення розміру пені за останні два з половиною роки до уваги та просить суд апеляційної інстанції застосувати стару практику.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирськоїобласті слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року в справі №906/412/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №906/412/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.