Ухвала суду № 32240957, 08.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2433/13 08.07.2013 08.07.2013 08.07.2013

Провадження №22-ц/784/2117/13

Головуючий у 1-ї інстанції Агєєва Л.І.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

8 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

(далі - АТ «УкрСиббанк)

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

19 жовтня 2012 року АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 12 961,87 швейцарських франків, еквівалентних 110 636 грн. 80 коп. та 15 284 грн. 53 коп. суми пені.

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_2 в порушення умов укладеного з ним 31 серпня 2006 року кредитного договору у встановлені строки не погашав суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому він має право вимагати повернення кредитних коштів з урахуванням пені.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року позов задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 961,87 швейцарських франків, еквівалентних 110 636 грн. 80 коп. та 15 284 грн. 53 коп. суми пені, а також 1 259 грн. 21 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи в частині стягнення з нього на користь банку суми пені, просить змінити рішення суду в цієї частині, звільнивши його від сплати пені, що нарахована банком.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11033226000 і 17 квітня 2009 року додаткова угода № 1 до нього, за яким позичальнику строком до 29 серпня 2011 року надано кредит в розмірі 19 170 швейцарських франків зі сплатою процентів у розмірі 8,2% річних протягом 30 календарних днів, а у випадку прострочення їх сплати за ставкою, яка підлягає перегляду банком у відповідності до пункту 10.2 договору. За порушення зобов'язань за договором позичальник взяв на себе обов'язок по сплаті пені в порядку, передбаченому пунктом 7.1 цього договору (а.с.6-19).

Після спливу строку виконання зобов'язань станом на 25 вересня 2012 року у ОСОБА_2 склалася заборгованість за кредитом в сумі 12 961,87 швейцарських франків, еквівалентних 110 636 грн. 80 коп., яка містить у собі такі складові: 8 359,81 швейцарських франків - заборгованість за тілом кредиту і 4 602,06 швейцарських франків - заборгованість за процентами, у зв'язку з чим банком нарахована пеня в загальній сумі 15 284 грн. 53 коп., яка складається із: 11 053 грн. 46 коп. - пені за прострочення сплати кредиту та 4 231 грн. 07 коп. - пені за прострочення сплати процентів (а.с.20-34).

Задовольняючи вимоги АТ «УкрСиббанк», суд керувався положеннями статей 526, 550, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України і виходив з того, що позичальник порушив умови договору і є усі підстави для стягнення заборгованості, нарахованої банком відповідно до п.п.1.1, 1.3.1, 1.3.4, 1.3.6, 7.1, 10.2, 10.5 кредитного договору, в тому числі суми пені за порушенням ним кредитних зобов'язань.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони є мотивованими та обґрунтованими.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що місцевий суд неправомірно відмовив йому у зменшенні суми пені, так як банк не мав право її нараховувати, оскільки здійснював зміни процентної ставки при прострочені ним сплати платежів з порушенням умов договору, є необґрунтованими.

Так, за змістом роз'яснень, викладених у пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. В той же час проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 10561 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

У пункті 1.3.1 кредитного договору зазначено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк переглядає процентну ставку відповідно до пункту 10.2, про що повідомляє позичальника, а той, в свою чергу, або сплачує борг за новою процентною ставкою, або письмово повідомляє про свою незгоду та повертає достроково кредит.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що відповідач не тільки не оспорив розміри підвищених процентів, здійснених банком у відповідності до пункту 10.2 договору, а деякий час сплачував платежі з урахуванням нового розміру процентної ставки за договором.

Інших істотних обставин для зменшення розміру неустойки в розумінні частини 3 статті 551 ЦК України, що заслуговують на увагу, колегія суддів не вбачає.

Посилання ОСОБА_2 в скарзі на залишення судом поза увагою даних про його бажання погасити заборгованість і відмову банка в прийнятті чергових платежів, є безпідставними, так як не підтверджені ним допустимими доказами.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді