Рішення № 32240364, 02.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/385/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М.М.

Категорія 53 Доповідач Гансецька І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Товянської О.В.,

Микитюк О.Ю.

при секретарі: Дехтієвській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що працював на посаді головного лікаря Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпПУ за угодою сторін. При звільненні з ним не було проведено розрахунок. З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 86658,46 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40874,25 грн., затрачені кошти при виконанні обов'язків керівника в сумі 19354,76 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 86658,46 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40874,25 грн., затрачені кошти при виконанні обов'язків керівника в сумі 19354,76 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» просить змінити рішення в частині стягнення середнього заробітку, сум, затрачених при виконанні обов'язків керівника, відшкодування моральної шкоди та відмовити в позові в цій частині.

Посилається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Як видно із змісту апеляційної скарги відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення середнього заробітку, сум, затрачених при виконанні обов'язків керівника і відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не є предметом його перегляду судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді головного лікаря Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпПУ за угодою сторін. В день звільнення перебував на роботі, але розрахунок з ним проведено не було.

За змістом вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Доводи відповідача щодо відсутності вини у проведенні розрахунку з відповідачем при його звільненні є непереконливими, оскільки доказів на їх підтвердження останній суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 19.07.2012 року по 29.04.2013 року відповідно до наданого розрахунку.

Вирішуючи спір в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд правильно вважав, що відповідно до ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення прав позивача, передбачених ст.116 КЗпП, що виразилися в затримці розрахунку при звільненні, призвело до моральних страждань і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд належним чином не вмотивував необхідність стягнення моральної шкоди саме у такому розмірі. При цьому суд першої інстанції не врахував, що порушені права позивача відновлені шляхом покладення на відповідача обов"язку оплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

За наведених обставин та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 1000,00 грн. і змінити рішення в цій частині.

Також підлягає зміні рішення в частині стягнення з відповідача коштів, витрачених позивачем при виконанні ОСОБА_2 обов'язків керівника підприємства. Так, позивачем не було надано суду доказів того, що на потреби підприємства ним було перераховано 19354,18 грн. особистих коштів. Копії квитанцій, що містяться у матеріалах справи не можуть бути визнані належними і допустимими доказами на підтвердження даних обставин. Разом з тим, відповідач визнав, що станом на 01.03.2013 року за ДП «Санаторій «Тетерів» рахується заборгованість перед ОСОБА_2 в сумі 5665,18 грн.(часткова сплата відсотків за кредит, податку за землю, за воду, банківські послуги) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2013 року.(а.с.37)

Відповідно, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір коштів, витрачених при виконанні позивачем обов'язків керівника підприємства з 19354,18 грн. до 5665,18грн.

Водночас, вирішуючи питання відшкодування судового збору, суд помилково стягнув його у меншому розмірі, ніж передбачено Законом «Про судовий збір», тому колегія суддів збільшує розмір стягнутого судового збору з 458,80 грн. до 1396,69 грн.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,

325 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року змінити.

Зменшити розмір морального відшкодування, що підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_2 з 20000,00 грн. до 1000,00 грн. та коштів, витрачених при виконанні обов'язків керівника підприємства з 19354,18 грн. до 5665,18грн.

Збільшити розмір стягнутого судового збору з 458,80 грн. до 1396,69 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :