Ухвала суду № 32216294, 03.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/523/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько М.О.

Категорія 20 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Товянської О.В.

суддів: Гансецької І.А., Микитюк О.Ю.

при секретарі : Дехтієвській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі - продажу жилого будинку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року, -

встановила:

В квітні 2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати договір купівлі - продажу жилого будинку по АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_2, дійсним. Зазначав, що влітку 2011р. вирішив продати вказаний будинок. Через деякий час відповідач звернувся до позивача з метою придбати будинок і сторони дійшли згоди щодо його купівлі - продажу за ціною 7000 доларів США. В жовтні 2012р. ОСОБА_2 вселився в будинок, зареєструвавшись 19.10.2012р. разом із сином. В присутності свідків ОСОБА_2 передав йому 5000дол.США, 16000грн., що підтверджується письмовою розпискою. До оформлення договору купівлі - продажу позивач виїхав з будинку, знявся з реєстрації, передав відповідачу усі правовстановлюючі документи, забезпечив виконання зобов'язання для оформлення договору купівлі - продажу, його нотаріального посвідчення. Проте відповідач відмовився від укладення угоди, вимагає повернення грошей.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що про дату оформлення договору купівлі - продажу будинку сторони не домовлялись. В грудні 2012р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про повернення грошей, отриманих без достатньої правової підстави. До позивача з проханням повернути гроші особисто відповідач не звертався, умови договору між продавцем та покупцем фактично виконані, правовідносини виникли до січня 2013р. і продовжують існувати.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що в жовтні 2012р. сторони в усній формі домовились про купівлю-продаж житлового будинку по АДРЕСА_1, який належить на праві власності позивачу відповідно до договору

дарування від 13.04.1986р. (а.с.7-8), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації № 20434785 від 02.10.2008 року (а.с.9). Відповідно до розписки, яку сторони склали на підтвердження домовленості про купівлю-продаж, відповідач передав позивачу грошові кошти у сумі 5000 доларів США та 16000 гривень (а.с.13)

Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (жовтень - листопад 2012р.) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною першою ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки при визнанні правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, необхідно врахувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав і обов'язків для сторін, суд не може брати до уваги посилання позивача на застосування норм ч.2 ст. 220 ЦК України.

Позивач не довів письмовими доказами досягнення згоди з відповідачем щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку. На момент виникнення спірних правовідносин даний договір потребував державної реєстрації, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд першої інстанції дав відповіді на всі доводи позивача, не порушивши вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення.

Судове рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: