Постанова № 32232372, 03.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8060/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Горбаня Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2013 року позивач Миргородський МРЦЗ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 3565,56 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року позовну заяву залишено без розгляду, в зв'язку з пропуском звернення до суду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року провадження у даній справі відкрито.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на момент отримання статусу безробітного в Миргородському МРЦЗ відповідач значився фізичною особою-підприємцем, чим порушено вимоги Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та безпідставно отримано за період з 12 лютого 2007 року по 04 червня 2007 року допомогу по безробіттю в сумі 3565,56 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, наявне в матеріалах справи (а.с. 83), надав суду письмові заперечення, в яких просив розглядати справу у його відсутності та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наявність судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи між тими самими сторонами, про той самий предмет, яке винесено Миргородським міськрайонним судом Полтавсько області.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 лютого 2007 року ОСОБА_3 звернувся до Миргородського МРЦЗ із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. (а.с. 63). Наказом Миргородського МРЦЗ відповідачу надано статус безробітного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

За результатами звірки між позивачем та Державним реєстратором Виконавчого комітету Миргородської міської ради виявлено, що відповідач в період перебування на обліку в Миргородському МРЦЗ був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 70).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач значився суб'єктом підприємницької діяльності з 15 листопада 2002 року по 27 лютого 2008 року. В матеріалах справи наявна копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 15 листопада 2002 року (а.с. 70).

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення в Україні" до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою включаючи підприємців.

Таким чином, відповідач не вважався безробітним і не мав права перебувати на обліку в Миргородському МРЦЗ та одержувати допомогу по безробіттю в період з 12 лютого 2007 року по 04 червня 2007 року.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та ДПА України № 60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечені вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що за період перебування на обліку (з 12 лютого 2007 року по 04 червня 2007 року) відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 3565,56 грн.

На дату розгляду справи судом, заборгованість ОСОБА_3 перед Миргородським МРЦЗ не погашена та становить 3565,56 грн.

Згідно частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з неї з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На виконання приписів зазначеної норми Миргородським МРЦЗ 08 жовтня 2010 року винесено наказ № 173 про повернення відповідачем виплаченої йому допомоги по безробіттю (а.с. 60).

25 листопада 2010 року Миргородський МРЦЗ звернувся до Миргородського районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_3 в якій просив стягнути з відповідача зазначену вище суму безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Миргородського районного суду Полтавської області (а.с. 87) позовну заяву Миргородського МРЦЗ залишено без розгляду з підстав пропущення останнім строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, судом відхиляються посилання відповідача у наданих суду запереченнях проти позову (а.с. 85) щодо наявності таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Жодних інших судових рішень на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України у частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Миргородського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Миргородського міськрайонного центру зайнятості (р/р 37173161503202 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22531726) безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 56 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова