Постанова № 32232399, 03.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2874/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю: представника позивача - Безніщенка І.П.

представників відповідача - Гаспаряна С.С., Гриценка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2013 року позивач ТОВ "Полтавамехсервіс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення ТОВ "Полтавамехсервіс" вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в межах виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу ПП "Евіт", господарська діяльність якого носить ряд ознак фіктивності. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину порушення, які фактично не мали місця в його господарській діяльності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договору з придбання товару податкові накладні та первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином та дають всі правові підстави для врахування сум, передбачених цими документами, для формування податкового кредиту підприємства-позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії ДПІ у м. Полтаві вважають правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Полтавамехсервіс" 17 січня 2008 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 3535658359582018) виконавчим комітетом Полтавської міської ради, свідоцтво серії А00 № 789319 (а.с. 51). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем у період з 09 квітня 2013 року по 15 квітня 2013 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Евіт" за грудень 2012 року.

За результатами перевірки 19 квітня 2013 року складено акт № 2204/22.1-11/35658359 (а.с. 12-17), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за грудень 2012 року на суму - 9388,00 грн.

На підставі акта перевірки від 19 квітня 2013 року № 2204/22.1-11/35658359 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 (а.с. 11), яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9388,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 2347,00 грн.

ТОВ "Полтавамехсервіс", вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 19 квітня 2013 року № 2204/22.1-11/35658359 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, безпідставним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 29 квітня 2013 року № 0000492312, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача ПП "Евіт" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаного підприємства податковий кредит позивача відповідачем правомірним не визнаний.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Полтавамехсервіс" (Покупець) та ПП "Евіт" (Продавець) 04 вересня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 43 (а.с. 18-19) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

Судом досліджені копії Договору купівлі-продажу від 04 вересня 2012 року № 43, рахунка від 18 грудня 2012 року № 211 (а.с. 20), накладної від 18 грудня 2012 року № 56 (а.с. 21), податкової накладної від 18 грудня 2012 року № 56 (а.с. 22), ТТН серії ГД № 12570 від 19 грудня 2012 року (а.с. 22), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 54), копію виписки з розрахункового рахунка товариства (а.с. 23), Договору надання транспортних послуг (а.с. 24), укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 від 06 березня 2012 року, акту виконаних робіт до нього від 02 січня 2013 року (а.с. 25), а також докази, надані товариством на підтвердження факту реалізації придбаного у ПП "Евіт" товару у власній господарській діяльності (а.с. 29-35).

Проведений судом аналіз зазначеної вище документації свідчить про наявність розбіжностей та невідповідностей доводів позивача фактичним обставинам з урахуванням наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що керівник ПП "Евіт" ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 219330 від 14 грудня 2012 року, свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с. 75)), разом із тим, первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності правочину з ПП "Евіт", підписано від імені померлої ОСОБА_5 18 грудня 2012 року.

З урахуванням викладеного, суд не визнає зазначену вище первинну документацію належними та допустимими, в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами по справі.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ПП "Евіт") не підтверджується документально, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для визнання факту придбання товару у ПП "Евіт" реальним.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт неправомірного отримання позивачем податкової накладної від свого контрагента на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту суми, передбаченої цим документом, суд погоджується із доводами податкового органа щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої за господарською операцією з ПП "Евіт" у грудні 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 прийняте ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак, позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 протиправним та його скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова