Ухвала суду № 32227736, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/40167/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі - ВАТ "Рівнеазот") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) в якому просить визнати податкове повідомлення-рішення нечинним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у задоволенні позову ВАТ "Рівнеазот" відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року апеляційну скаргу ВАТ "Рівнеазот" залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Рівнеазот".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Рівне в період з 02.02.2011 року по 15.02.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Рівнеазот" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 22.02.2011 року за №208/23-300/05607824.

У висновках акту перевірки ДПІ у м. Рівне встановлено порушення позивачем п. 4.5 ст.4. пп. 7.4.1. п. 7.4., пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість (ряд.18.2) по декларації за грудень 2010 року на суму 20577,76 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне 02.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102344, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 20577,76 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 5144,44 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Рівненської області по справі №12/8 від 25.02.2010 року присуджено до стягнення з ВАТ "Рівнеазот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", зокрема, пеню в сумі 1089249,61 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 473060,90 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 202344,36 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області по справі № 12/8 від 30.09.2010 року виконання рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року по справі №12/8 розстрочене строком на 2 роки (24 місяці) наступним чином: з 01.10.2010 року по 31.08.2012 року (23 місяці) із щомісячною виплатою в розмірі 74600 грн.; з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року (1 місяць) в розмірі 74588,30 грн.

Відповідно до вказаних судових рішень ВАТ "Рівнеазот" здійснило перерахунок грошових коштів, зокрема згідно платіжного доручення №10584 від 26.10.2010 року на суму 74600, 00 грн. та платіжного доручення №11574 від 17.11.2010 року на суму 74600, 00 грн. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" видало позивачу податкові накладні №14650 від 31.05.2010 року з номенклатурою інфляційні на суму 48866,58 грн., в тому числі ПДВ 8144,43 грн., та №16137 від 30.11.2010 року з номенклатурою інфляційні на суму 74600 грн., в тому числі ПДВ 12433,33 грн., на підставі яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року з додатками та реєстром отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

На виконання Закону України "Про податок на додану вартість" ДПА України прийнятий наказ "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.1997 року №165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Згідно з пунктами 20, 23-25 Порядку заповнення податкової накладної у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця. Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем порушений передбачений зазначеними нормами порядок коригування кількісних і вартісних показників, оскільки розрахунок коригування на момент перевірки та на час судового розгляду наданий ним не був. Всупереч вимогам законодавства, ВАТ "Рівнеазот" було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по сплачених інфляційних втратах на підставі виданих ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" податкових накладних, а не відкориговані показники податкового кредиту у встановленому порядку.

Пунктом 7.4.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абз.2-3 п.п.7.2.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було порушено встановлений законодавством порядок заповнення податкової накладної, а саме не було надано додатку 2 до податкових накладних розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, то право на віднесення сум ПДВ в розмірі 20577,76 грн. до складу податкового кредиту у ВАТ "Рівнеазот" виникло б лише за умови подання до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року заяви зі скаргою на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яка б слугувала підставою для формування податкового кредиту, але ВАТ "Рівнеазот" така заява зі скаргою відсутні. Тому, висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення ВАТ "Рівнеазот" суми податку на додану вартість в розмірі 20577,76 грн. до складу податкового кредиту у звітний період підтверджений є правомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Рівнеазот".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров