Рішення № 32224151, 23.05.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/20903/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І.,

при секретарі судового засідання - Голод С.О.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,, представник за довіреністю,

відповідача 1 - Бойкініч Д.В., представник за довіреністю,

відповідача 2 - Олійник Р.Б., представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 22/2008 від 25.04.2008 року, солідарне стягнення загальної вартості закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 347490,50 грн., суми понесених інфляційних втрат у розмірі 11 162,60 грн. та суми 3 % річних у розмірі 19 050,10 грн., суми моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., а також відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 8 375,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2011 року ОСОБА_4 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ «АКБ «Київ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (далі - ТОВ «Сузір'я») про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 22/2008 від 25.04.2008 року, солідарне стягнення загальної вартості закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 347 490,50 грн., суми понесених інфляційних втрат у розмірі 2 345,55 грн. та суми 3 % річних у розмірі 1 170,96 грн., а також відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 25.04.2008 року між ПАТ «АКБ «Київ» та нею було укладено договір № 22/208 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) виду А, згідно з яким об'єктом інвестування є офісне приміщення № 2, загальною площею 81,92 кв.м. на першому поверсі житлового будинку в під'їзді АДРЕСА_1 загальною вартістю на момент укладення договору 579 174,40 грн. з плановим введенням в експлуатацію у вересні 2008 року. Забудовником об'єкта інвестування відповідно до вище зазначеного договору є ТОВ «Сузір'я». Згідно отриманого 28.08.2008 року свідоцтва про участь у ФФБ, яким встановлено участь позивача у ФФБ та підтверджено внесення коштів у розмірі 60 % вартості об'єкта інвестування, а саме 347 490,50 грн., що відповідно складає 49,15 кв.м. загальної площі об'єкта, було визначено дату введення об'єкта в експлуатацію - 30.09.2008 року. Однак по день звернення позивача до суду, будівництво об'єкта інвестування не закінчено та в експлуатацію його не введено, у зв'язку з чим позивач просить, відповідно до підпункту а) пункту 2) розділу 2.2.2 «Довіритель має право» договору про участь у ФФБ, розірвати договір № 22/2008 про участь у ФФБ від 25.04.2008 року, стягнути солідарно з відповідачів загальну вартість закріплених за нею вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 347 490,50 грн., суму понесених інфляційних втрат у розмірі 2 345,55 грн., суму 3 % річних у розмірі 1 170,96 грн., а також суму понесених позивачем судових витрат на правову допомогу.

Представник ПАТ «АКБ «Київ» подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що по-перше, позивачем при зверненні до суду не враховано, які саме зобов'язання несе повірений за договором доручення у контексті положень ст.ст. 11, 16, 20 Закону України «Про фінансово-

кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закону № 978-IV). Додав, що банком забезпечено все можливе для отримання довірителем своїх коштів - прийнято у довірче управління кошти довірителя, перераховано 90 % внесеної суми на рахунок забудовника, сформовано оперативний резерв, а також неодноразово надіслано письмові вимоги до забудовника про повернення коштів для розрахунку з довірителем, а тому відповідно до ст. 11 Закону № 978-IV, якщо банк - управитель ФФБ, дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів, тоді він не несе відповідальності власним майном за повернення коштів довірителя. Крім того, зазначив, що згідно ст.ст. 16, 20 Закону № 978-IV за невиконання своїх зобов'язань забудовник несе відповідальність своїм майном, а виплата коштів довірителю не може здійснюватись за рахунок інших ФФБ або власного майна управителя, з чим позивач погодилась укладаючи договір про участь в ФФБ та визнала, що управитель здійснює довірче управління ФФБ, та діє від свого імені та в її інтересах. По-друге, зазначив, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних та суми понесених інфляційних втрат не відповідають закону, так як, в даному випадку між сторонами виникли правовідносини з приводу інвестиційної діяльності, а не з грошових зобов'язань, а тому вважає, що відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України. По-третє, зазначив, що вимога про відшкодування суми витрат на правову допомогу суперечить вимогам ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки не підтверджена відповідними розрахунками та доказами, а тому, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ТОВ «Сузір'я» подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що у ТОВ «Сузір'я» відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем щодо повернення коштів, вкладених у ФФБ, оскільки, на його думку, в даному випадку слід чітко розмежовувати відносини між довірителем (позивачем) та управителем (ПАТ «АКБ «Київ»), з одного боку, та між управителем та забудовником (ТОВ «Сузір'я»), з другого боку. Оскільки, у ТОВ «Сузір'я» відсутні договірні відносини з позивачем, що підтверджується договором про участь у ФФБ, який укладено суто між позивачем та ПАТ «АКБ «Київ», просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Також додав, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних та суми понесених інфляційних втрат не відповідають закону, оскільки в даному випадку між сторонами виникли правовідносини з приводу інвестиційної діяльності, а не з грошових зобов'язань, а тому вважає, що відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України. Крім того, зазначив, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки дані позовні вимоги суперечать чинному законодавству, так як, ні Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ні умовами договорів ФФБ не передбачено відшкодування моральної шкоди. Додав, що вимога про відшкодування суми витрат на правову допомогу суперечить приписам Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року, додатком до якої визначено відповідний граничний розмір компенсації витрат у випадку, коли компенсація стороні, на користь якої було ухвалено судове рішення, сплачується іншою стороною.

У ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначивши, що просить суд розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 22/2008 від 25.04.2008 року та солідарно стягнути з відповідачів, ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Сузір'я», суму загальної вартості закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 347 490,50 грн., суму понесених інфляційних втрат у розмірі 11 162,60 грн. та суму 3 % річних у розмірі 19 050,10 грн., суму моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., а також просить відшкодувати понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 8 375,00 грн. Крім того, додав, що заперечення ПАТ «АКБ «Київ» не відповідають дійсним обставинам справи, так як, вважає, що ПАТ «АКБ «Київ» не виконав своїх зобов'язань та обов'язків щодо належного контролю за діяльністю забудовника - не вимагав від забудовника повернення коштів або передачу майнових прав на нерухомість, а тому представник позивача вбачає в даному випадку обоюдну провину відповідачів щодо неповернення позивачу коштів, вкладених у ФФБ. Також додав, що твердження відповідачів про безпідставність стягнення 3 % річних та суми понесених інфляційних втрат є не обґрунтованим, оскільки вважає, що даний договір відноситься до

зобов'язального права, у зв'язку з чим ст. 625 ЦК України, яка розміщена в розділі І книги 5 «Загальні положення про зобов'язання» ЦК України, поширює свою дію на даний вид правовідносин.

У судовому засіданні представник позивача уточненні позовні вимоги підтримав повністю, у своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задоволити.

Представник ПАТ «АКБ «Київ» у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Крім того, додав, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки суперечать чинному законодавству, так як, ні Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ні умовами договору про участь в ФФБ не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Представник ТОВ «Сузір'я» у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20.04.2007 року між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Сузір'я» було укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з початком спорудження об'єкта будівництва - квітень 2007 року, введенням об'єкта будівництва в експлуатацію - червень 2008 року та передачею об'єктів інвестування довірителям під заселення - грудень 2008 року.

25.04.2008 року між ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_4 було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва, згідно з яким довіритель в довірче управління передав управителю грошові кошти, а управитель створив Фонд фінансування будівництва виду А, об'єктом інвестування якого є офісне приміщення № 2 загальною площею 81,92 кв.м. на першому поверсі житлового будинку в під'їзді АДРЕСА_1, загальною вартістю на момент укладення договору 579 174,40 грн. з плановим введенням в експлуатацію у вересні 2008 року.

28.08.2008 року позивачу видано свідоцтво про участь у Фонді фінансування будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежилими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, мікрорайон «Боздош», згідно якого запланована дата введення об'єкта в експлуатацію - 30.09.2008 року, а кількість закріплених вимірних одиниць за довірителем ОСОБА_4 складає 49,15 кв.м.

23.12.2010 року позивачем, у зв'язку з порушенням строків введення об'єкта інвестування в експлуатацію, була подана заява до ПАТ «АКБ «Київ» про відмову від участі у ФФБ та розірвання договору про участь у ФФБ № 22/2008 від 25.04.2008 року, у зв'язку з чим позивач просила повернути їй кошти у сумі, що відповідає закріпленим за нею вимірним одиницям об'єкта інвестування.

11.01.2011 року ПАТ «АКБ «Київ» звернулося з листом вих. № 16-02/60 до ТОВ «Сузір'я» про перерахування на рахунок ФФБ в ПАТ «АКБ «Київ» грошових коштів, з метою їх подальшого повернення довірителям в зв'язку із достроковим розірванням договорів про участь у ФФБ.

У зв'язку з порушенням строків введення об'єкта інвестування в експлуатацію та невиплатою належних позивачу грошових коштів, 22.03.2011 року ОСОБА_4 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним позовом.

11.04.2011 року ПАТ «АКБ «Київ» звернулося з повторним листом вих. № 16-02/1436 до ТОВ «Сузір'я» про перерахування на рахунок ФФБ в ПАТ «АКБ «Київ» грошових коштів, з метою їх подальшого повернення довірителям в зв'язку із достроковим розірванням договорів про участь у ФФБ.

14.05.2011 року ПАТ «АКБ «Київ» надіслало повторне звернення за вих. № 16-02/1910 до ТОВ «Сузір'я» про повернення грошових коштів довірителів на рахунок ФФБ з наданням

останньому відповідних доказів розірвання договорів про участь у ФФБ, а також відсутності в оперативному резерві банку коштів в обсязі, необхідному для повернення грошових коштів довірителям.

21.03.2012 року ПАТ «АКБ «Київ» надіслало до ТОВ «Сузір'я» вимогу вих. № 25-02/889, яка згідно повідомлення про вручення отримана останнім 27.03.2012 року, про розірвання договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 року, перерахування коштів, необхідних для розрахунку з довірителями, відшкодування ПАТ «АКБ «Київ» збитків та сплату неустойки.

29.05.2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було винесено рішення по даній справі, яким вимоги позивача задоволено частково - розірвано договір № 22/2008 про участь у Фонді фінансування будівництва від 25.04.2008 року, укладений між ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_4, стягнуто з ПАТ «АКБ «Київ» на користь позивача суму, що складає загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 347 490,50 грн., 11 032,80 грн. інфляційних втрат та 10 706,36 грн. 3% річних, а також суму витрат на правову допомогу.

12.06.2012 року ПАТ «АКБ «Київ» подало апеляційну скаргу на вищезазначене рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, за результатами розгляду якої 22.08.2012 року апеляційним судом Закарпатської області було винесено рішення, яким апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення стягнення витрат на правову допомогу, а в решті залишено без змін.

10.09.2012 року ПАТ «АКБ «Київ» подало касаційну скаргу на вищезазначені рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та апеляційного суду Закарпатської області, за результатами розгляду якої 18.10.2012 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справи постановлено ухвалу, якою касаційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» задоволено частково, оскаржувані рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході нового судового розгляду справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відносини, що виникли при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, може здійснюватись виключно через фонди фінансування будівництва.

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління, з метою фінансування будівництва житла, та особливості управління цими коштами регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Правилами Фонду фінансування будівництва виду А, які є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх

обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» регламентовано, що управитель, крім іншого, зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до змін основних характеристик об'єктів будівництва, погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування, зростання вартості будівництва більш ніж на 20 %, та збільшення строків будівництва більш ніж на 90 днів.

Відповідно до п. 3.2.5, 3.2.7, 3.2.8 договору про організацію спорудження об'єкта інвестування, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Сузір'я», управитель має право з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва здійснювати, щомісячний контроль за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором, та у разі виявлення ним ризику порушень умов договору припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих коштів на фінансування будівництва, перерахування на рахунок ФФБ коштів, потрібних для необхідних розрахунків з довірителями відповідно до Правил ФФБ та чинного законодавства, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору, а також зобов'язаний у разі допущення забудовником істотних порушень умов договору, у встановленому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства України та умов договору іпотеки.

Згідно підпункту а) пункту 2) розділу 2.2.2 договору про участь у ФФБ, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_4, довіритель має право до запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитись від участі у ФФБ шляхом розірвання договору та отримати кошти в сумі, що відповідають вартості закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування.

Пунктами 1.4, 1.8 договору про організацію спорудження об'єкта інвестування, встановлено, що забудовник зобов'язаний своєчасно збудувати та ввести в експлуатацію, незалежно від обсягу фінансування, об'єкт будівництва у червні місяці 2008 року та передати його довірителям під заселення у грудні місяці 2008 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, об'єкт інвестування позивача, а саме: офісне приміщення № 2 загальною площею 81,92 кв.м. на першому поверсі житлового будинку в під'їзді АДРЕСА_1, до встановленої договорами дати в експлуатацію не введено, під заселення довірителям не передано.

Підпунктом 9) пункту 2.1.1 договору про участь у ФФБ встановлено, що управитель зобов'язаний повністю або частково повернути довірителю, за його письмовою вимогою, кошти в сумі, яка відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкта інвестування по ціні на день подачі довірителем такої вимоги, протягом 30 банківських днів.

Згідно ч. 11 ст. 16, ч. 8 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», п. 3.3.10 договору про організацію спорудження об'єкта інвестування, та п. 5.4.2 Правил ФФБ, підписаних та повністю визнаних сторонами, у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, дострокового припинення управління майном, забудовник зобов'язаний на першу вимогу управителя, у визначений Правилами ФФБ строк - не більше 20 днів з дня отримання відповідного повідомлення, перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителям.

Однак, як достовірно встановлено в ході судового розгляду, всупереч вищенаведеному, відповідачами, а саме, ПАТ «АКБ «Київ» не виконано обов'язків управителя, передбачених ч. 1 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», зокрема, не вжито відповідних заходів після збільшення строків будівництва більш ніж на 90 днів та не здійснено належного контролю за дотриманням

забудовником виконання умов та зобов'язань за договором, а ТОВ «Сузір'я», не виконано обов'язків забудовника, встановлених ч. 11 ст. 16, ч. 8 ст. 20 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», п.п. 1.4, 1.8, 3.3.10 договору про організацію спорудження об'єкта інвестування та п. 5.4.2 Правил ФФБ, зокрема, порушено строки будівництва та введення об'єкта інвестування в експлуатацію, проігноровано вимогу управителя щодо перерахування коштів, необхідних для розрахунку з довірителем, позивачем по справі.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 347 490,50 грн. загальної вартості закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Заперечення ПАТ «АКБ «Київ» про відсутність підстав для задоволення вимог позивача по відношенню до банку, та заперечення ТОВ «Сузір'я» про відсутність договірних зобов'язань між забудовником та довірителем суд до уваги не бере, оскільки у ході розгляду справи достовірно встановлено, що відповідачами допущено вищевказані порушення своїх зобов'язань за договорами.

Щодо позовних вимог позивача про солідарне стягнення 11 162,60 грн. інфляційних втрат та 19 050,10 грн. 3 % річних, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року, по справі № 6-40цс11, встановлено, що грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає, кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Враховуючи вищенаведену правову позицію та те, що в даному випадку праву позивача на розірвання договору та отримання коштів у розмірі загальної вартості вимірних одиниць об'єкта інвестування відповідає кореспондуючий обов'язок відповідачів, ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Сузір'я», повернути попередньо зазначені кошти для розрахунку з довірителем, суд вважає, що зобов'язання сторін за договором від 25 квітня 2008 року про участь у ФФБ № 22/2008, укладеним між ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_4, та договором про організацію спорудження об'єкту будівництва, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Сузір'я», відносяться саме до грошового виду зобов'язань.

Зокрема, беручи до уваги те, що ст. 625 розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України, суд також вважає, що вона поширює свою дію на дані спірні правовідносини.

Відповідно до п. 5.1 договору про організацію спорудження об'єкту будівництва, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та законодавством України.

Виходячи з вище наведеного, беручи до уваги те, що відповідачами допущено порушення взятих на себе зобов'язань за договорами, суд вважає, що вимога позивача про солідарне стягнення 11 162,60 грн. інфляційних втрат та 19 050,10 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., суд прийшов до наступного висновку.

Згідно статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У ході розгляду справи, позивачем не доведено обставин спричинення їй моральної шкоди, та не обґрунтовано розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідачів, у зв'язку з чим, суд вважає, що в задоволенні даної позовної вимоги ОСОБА_4 слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 8 375,00 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту приймання-передачі наданих послуг на правову допомогу (за період з 20.07.2012 року по 23.05.2013 року) слідує, що загальна вартість наданих позивачу послуг складає 8375,00 грн., що в свою чергу, за сукупністю наданих послуг, не перевищує встановлений граничний розмір витрат на правову допомогу, а тому вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Крім того, з відповідачів слід стягнути в дохід держави держави державне мито (судовий збір) у розмірі 1700,00 грн., відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якою встановлено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідачів.

У відповідності до ст. 218 ЦПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 9, 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 16, 18, 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майно при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 510, 625, 629 ЦК України ст.ст. 3-11, 14, 15, 57-60, 88, 154, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Договір від 25 квітня 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва № 22/2008, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» та ОСОБА_4, - розірвати.

3. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 322498) та товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (с. Солочин, санаторій «Квітка Полонини», Свалявського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 31859132):

а) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1):

- 347 490,50 грн. (триста сорок сім тисяч чотириста дев'яносто грн. 50 коп.) загальної вартості вимірних одиниць об'єкта інвестування;

- 11 162,60 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят дві грн. 60 коп.) інфляційних втрат;

- 19 050,10 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят грн. 10 коп.) 3 % річних;

- 8 375,00 грн. (вісім тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

б) а також в дохід держави 1700,00 грн. (тисяча сімсот грн. 00 коп.) державного мита (судового збору).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.І.Зарева