Постанова № 32223972, 02.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5024/1291/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року

у справі № 5024/1291/2012

господарського суду Херсонської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

про стягнення 4789031,94 грн.

за участю представників

позивача - Поліщук Я.П.

відповідача - Сініцева В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про стягнення 4789031,94 грн., з яких втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 213 255,93 грн., пеня у розмірі 1 681 170,68 грн., 3% річних у сумі 331 860,73 грн. та 7% штрафу у розмірі 2 562 744,60 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2012 року (суддя Грицай О.С.) у справі № 5024/1291/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року (судді: Лисенко В.А., Михайлов М.В., Філінюк І.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 213 255,93 грн. втрат від інфляційних процесів, пеню у розмірі 1 500 000,00 грн., 3% річних у розмірі 331157,08 грн., 7% штрафу у розмірі 2 562 744,60 грн. та 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 181170,68 грн. пені, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2012р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 181170,68 грн. пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2011р. між Національною акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Продавець) та Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (Покупець) укладено договір №14/2578/11 купівлі-продажу природного газу за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 52844,719 тис. м3.

Положеннями п.3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Херсонської області від 10.04.2012р. у справі №5024/60/2012 стягнуто з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ „НАК "Нафтогаз України" 35344122,15 грн. основного боргу за даним договором .

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, а також штрафу та пені за несвоєчасне виконання останнім зобов'язань з оплати за поставлений газ.

Водночас, предметом касаційного оскарження є зменшення судами попередніх інстанцій розміру заявленого до стягнення позивачем пені на 186170,68 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значних збитків для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Разом з тим, повинно бути прийнято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням того, що положення чинного в Україні законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, під час вирішення цих питань, суди повинні керуватися правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зі змісту оскаржуваних рішення та постанови вбачається, що обставини, які стали підставою для зменшення розміру стягнення пені з відповідача підпадають під зазначений вище перелік та були перевірені судами на підставі поданих сторонами доказів. Відтак, суди обґрунтовано дійшли висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 1500000,00 грн.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Водночас, згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, з посиланням на докази, яким вже була надана правова оцінка судами попередніх інстанцій, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення процесуального законодавства.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року зі справи №5024/1291/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко