Ухвала суду № 3222301, 25.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“25” лютого 2009р. №К-9985/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Руденко Н.В.

за участю представників:

позивача: Суліма М.В., Тропотяга Р.П.;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на рішення Господарського суду Полтавської області від 25-30.11.2004 р.

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р.

у справі №3/185

за позовом Акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк”

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк» (далі по тексту позивач, АКБ «Правекс-Банк») звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000182308/0 від 02.08.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 5571 грн., в тому числі 3374 грн. основний платіж та 2197 грн. штрафні (фінансові) санкції, та стягнення збитків.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25-30.11.2004 р. у справі №3/185 (суддя Пушко І.І.), яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. (головуючий суддя Шевченко В.Ю., судді Самусенко С.С., Лобань О.І.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000182308/0 від 02.08.2004 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ у м. Полтаві, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 25-30.11.2004 р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. у справі №3/185, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2004р. ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 5571 грн., в тому числі 3374 грн. основний платіж та 2197 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Полтаві на підставі акту «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Полтавської філії АКБ «Правекс-банк» за період з 01.04.2001 року по 01.10.2003 року» від 30.07.2004р. №1870/23-4/24829909 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про плату за землю», ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України не подано розрахунку земельного податку за земельні ділянки під придбаними нежитловими приміщеннями протягом місяця з дня виникнення права власності або користування на них.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 01.11.2000 р. позивачем у фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано розташовану за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.08.2001 р. позивачем у фізичної особи ОСОБА_3 придбано нежитлове приміщення загальною площею 211,50 кв.м. в будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що становить 9/100 частини нежитлового приміщення на земельній ділянці, норма користування якої не встановлена.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2001р., укладеного АКБ "Правекс-Банк" з Полтавською обласною спілкою споживчих товариств, позивач набув право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 475,50 кв.м., що становить 21/100 частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 225 від 17.07.2002р. позивачу дозволено оформити право користування в оренду строком на 1 рік земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 Договір оренди на користування вказаною ділянкою не укладався.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №84 від 09.04.2003р. позивачу було дозволено оформити право спільного користування на правах оренди строком на 1 рік земельною ділянкою, яка розташована на майдані Незалежності, 20. Відповідно до зазначеного рішення позивачем та виконкомом Полтавської міської ради, 04.08.2003р. укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 338 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Договір зареєстрований в виконкому Полтавської міської ради 12.09.2003 р. за № 320-П. Орендна плата, згідно п. 2.3 цього договору, встановлена 11635,58 грн.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про плату на землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. А статтею 13 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази, а саме витяги з земельного кадастру відносно того, що позивач до 2004 року значився у земельному кадастрі як власник чи землекористувач вказаних вище земельних ділянок.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельних податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Оскільки рішеннями виконавчого комітету Полтавської міської ради, вказані вище земельні ділянки дозволялось оформити в оренду, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що у відповідача взагалі відсутні правові підстави нараховувати позивачу земельних податок, так як при оренді землі повинна справлятися орендна плата.

За вказаних обставин судами попередніх інстанцій правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0000182308/0 від 02.08.2004 р.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно стягнення збитків (оплати юридичних послуг), оскільки позивачем не доведено не лише наявність причинного звязку між діями відповідача та спричиненими збитками, але жодним доказом не підтверджено наявність самих збитків.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 25-30.11.2004 р. та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. у справі №3/185 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення Господарського суду Полтавської області від 25-30.11.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. у справі №3/185 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25-30.11.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. у справі №3/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар