Ухвала суду № 3222306, 19.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” лютого 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: Крошки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р.

у справі № 6/161

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У травні 2005р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький кабельний завод» (далі ВАТ «Запорізький кабельний завод») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001170202/2 від 05.05.2005р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки підприємство звернулось з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів розрахунків в іноземній валюті, передбачених експортно-імпортними контрактами, то пеня за їх порушення в цей період не нараховується. Таким чином, податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2005р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001170202/2 від 05.05.2005р. в частині нарахування пені в сумі 623,52 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2005р. змінено. В задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими в справі судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький кабельний завод» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, а в судовому засіданні представник відповідача, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Представники позивача в судове засідання не зявились.

До суду касаційної інстанції надійшло клопотання від ВАТ «Запорізький кабельний завод» про розгляд справи без участі їхнього представника.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні контрактів № 121Э від28.04.2004р. та № 276Э, за результатами якої складено Акт № 71/32-4/05755625 від 07.12.2004р. (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення статті 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР), а саме: несвоєчасне надходження експортної виручки по контракту № 121Э від28.04.2004р.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001170202/0 від 10.12.2004р. про визначення суми податкового зобовязання пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 12217,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001170202/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 11804,05 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки нараховується резиденту незалежно від тих причин, з яких цей термін було порушено. Адже, за умови звернення платника податків до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України звільнення від сплати пені за порушення 90 денного терміну настає лише у разі задоволення позову, а у разі припинення (закриття) провадження у справі, пеня сплачується не залежно від підстав, з яких провадження припинено. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що останнім днем зарахування валютної виручки є саме 90-й день з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з умовами контракту № 121Э від 28.04.2004р. позивач зобовязується виготовити та поставити, а покупець (ВАТ «Уралелектротяжмаш») прийняти та оплатити провід мідний на умовах FCAм. Запоріжжя. Оплата покупцем відповідно до пункту 5.2 розділу 5 контракту здійснюється наступним чином: 70% вартості продукції перераховується на рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації на підставі виставленого рахунку; 30% вартості продукції перераховується на рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції.

На виконання вказаного контракту позивачем було відвантажено продукцію мідний провід на загальну суму 5852423,51 рос. руб.

Оплата за відвантажену продукцію надійшла від покупця в повному обсязі на загальну суму 5852423,51 рос. руб., а саме: 21.05.2004р. 3600000 рос. руб.; 20.08.2004р. 100000 рос. руб.; 29.09.2004р. 400000 рос. руб.; 12.10.2004р. 200000 рос. руб.; 13.10.2004р. 412160,52 рос. руб.; 28.10.2004р. 500000 рос. руб.; 01.11.2004р. 300000 рос. руб.; 10.11.2004р. 340262,99 рос. руб.

Проте, з порушенням строків, встановлених статтею 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (28.10.2004р. 500000 рос. руб.; 01.11.2004р. 300000 рос. руб.; 10.11.2004р. 340262,99 рос. руб.), оскільки остаточний розрахунок мав би відбутись до 14.10.2004р. включно.

Заборгованість станом на 12.10.2004р. покупця перед позивачем становила 1140262,99 рос. руб.

ВАТ «Запорізький кабельний завод» звернулось 10.10.2004р. з позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України про стягнення з ВАТ «Уралелектротяжмаш» заборгованості за відвантажену продукцію та пені.

10.11.2004р. позивачем було відізвано вказану позовну заяву в звязку з погашенням нерезидентом суми заборгованості.

Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України 11.11.2004р. прийнято постанову про припинення провадження в справі.

Статтею 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку відносно того, що звільнення від сплати пені позивачем було б можливим у разі прийняття рішення Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позовних вимог, а у даному випадку пеня підлягає сплаті незалежно від підстав, з яких провадження припинено.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обчислення строків прострочення зарахування валютної виручки.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, який може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.

Таким чином Закон від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Як зазначено у статті 1 вказаного Закону, податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податкове повідомлення визначено як письмове повідомленням контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обовязків зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-XII «Про систему оподаткування».

В даному випадку пеня, застосована відповідачем за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не може визначатись як податкове зобовязання позивача, і не може стягуватись за податковими повідомленнями-рішеннями.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вказані приписи норм матеріального права.

Згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим.

З огляду на викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають зміні в частині визначення пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 11804,05 грн. як податкового зобовязання.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. у даній справі змінити.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001170202/2 від 05.05.2005р. недійсним в частині визначення пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 11804,05 грн., як податкового зобовязання.

В решті ухвалені в справі судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Брайко А.І.

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар В.Б. Ликова