Ухвала суду № 3222299, 05.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“5” лютого 2009 р. №К-16459/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

При секретарі Міненко О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007року

у справі №АС-27/78-07

за позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» (далі по тексту позивач, КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі по тексту відповідач, ДПІ у Зміївському районі Харківської області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року позов було задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000561500/0 від 21.02.2006 року, №0000561500/0 від 21.02.2006 року, №0000561500/0 від 21.02.2006 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007року постанова Господарського суду Львівської області від 04.04.2007 року скасована та прийнята нова про відмову у позові.

В касаційній скарзі Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», на підставі порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007року а постанову Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року залишити в силі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами документальної виїзної перевірки з питань порушення податкового законодавства КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», ДПІ у Зміївському районі Харківської області складено акт від 20.02.2006 року №30/15-039/08326540.

На підставі вказаного акту, відповідачем 21.02.2006 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000561500/0, згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% в сумі 28746,57 грн.; №0000561500/0, згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 20% в сумі 2851,20 грн.; №0000571500/0, згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 10% в сумі 402,60 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Штрафні санкції позивачу були застосовані на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» по податковій декларації з ПДВ за серпень 2005 року сплачено 6954,0 грн. 25.10.2005 року, а не 26.12.2005 року, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжним дорученням №1047 від 25.10.2005 року, по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2005 року сплачено 4026,0 грн. 15.12.2005 року, а не 26.12.2005 року, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок посилаючись на пункт 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», що обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу). Тому при сплаті податкових зобовязань за конкретний період обовязок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Згідно пункту 2 статті 12 фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обовязкових платежів) на перерахування податків та зборів (обовязкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

А також посилався, що застосування пункту 7.7 статті 7 Закону Україні «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, і при цьому, суд першої інстанції зазначив, що стаття 7 Закону передбачає джерела погашення податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платники податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Скасовуючи постанову Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача, що висновки суду першої інстанції не відповідають положенню пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка визначає, що податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, при цьому попередньо погашенню податкових зобовязань платника податків.

Проте зазначені висновки апеляційної інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з таких підстав.

При нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про сплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Згідно пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом України передбачено наступне.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України субєктгосподарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку , збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно до пункту 5 статті 50 «Бюджетного кодексу України» податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпункту 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань платника податків. Однак, наявність податкового боргу документально не підтверджена матеріалами справи.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати ПДВ, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а тому постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007року у справі №АС-27/78-07 необхідно скасувати, а постанову Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статті 221, 223, 226, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007року у справі №АС-27/78-07 скасувати, постанову Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року у справі №АС-27/78-07 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. ПилипчукЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар О.М. Міненко

Меньшикова