Постанова № 3222192, 30.09.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                                                                      Справа № 2-а – 4976/08

                   Категорія статобліку - 65

ПОСТАНОВА

Іменем України

30вересня  2008 року                                                                                      м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого судді                                                                                 Олійника В.М.

          при секретарі                                                                                          Середа А.О.

          за участю представника позивача Губайдулліна О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Максима» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2008 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Максима», в якому просить  стягнути  з   приватного підприємства «Максима» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму 5016,09 грн.  заборгованості  по сплаті страхових внесків.

Позовна  заява мотивована  тим, що у відповідності до звіту Ф4-ФСС з ТВП за І квартал 2008р., який надано до Вільногірської МРВД , відповідач має прострочену заборгованість зі страхових внесків, яка складає 5016,009 грн., про що вказано в зазначеному звіті, а також, що підтверджено актом звірки розрахунків від 21.04.2008 р., підписаним  відповідачем.

14.08.2008 р. позивачем була надана до суду заява про уточнення позовних вимог, оскільки у звіті по коштах Фонду за  І півріччя 2008р.   відповідач відобразив прострочену заборгованість у розмірі 4551,09 грн., тобто заборгованість страхувальника зменшилась на 465,00 грн. в результаті перерахування коштів до фонду. Таким чином сума позовних вимог зменшилась та складає 4551.09 грн.

22.09.2008р. позивачем була надана до суду друга заява про уточнення позовних вимог, в зв’язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 400,00 грн. Таким чином через зменшення заборгованості по коштах Фонду сума позовних вимог складає 4151,09 грн.

В судове засідання з’явився представник позивача за довіреністю, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений відповідно до п. 8 ст. 35 КАС України.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, доводи позивача,  суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним  страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за  І квартал  2008 року, поданим приватним підприємством «Максима» до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, підприємство має прострочену заборгованість в сумі 4151,09 грн. В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем погашена не була.

За приписом ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р. №3018-111 суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Відповідно до ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв‘язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім‘ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов‘язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім‘ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ст. 9 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Відповідно до ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до Закону та інших актів законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески і згідно ст. 30 Закону несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-111 контролюючими органами є органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. А податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

А згідно п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності по формі Ф4-ФСС з ТВП, який подається відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", п. 1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 4 березня 2004 р. №21,  та п. 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р. № 16, і є документом,  в якому страхувальник самостійно узгоджує суму заборгованості по страховим внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 122, 162  КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов  задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Максима»  на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму 4151,09 грн. недоїмки по сплаті страхових внесків на р/р 25608640340100 в Вільногірському відділенні ДОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653, код ЄДРПОУ 26049819, одержувач – Вільногірська міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови  складений 06 жовтня 2008 року.

.

Суддя                                                                                                                       В.М.Олійник