Ухвала суду № 3222142, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.02.2009№К-37447/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі судового засідання Пасічник Т.В.,

за участю представника відповідача Тінявої В. А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від19.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від07.11.2006 посправі№41/234а

за позовомДержавного підприємства «Макіїввугілля»

до               Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ДП«Макіїввугілля» звернулося до суду з позовом до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від24.07.2006 №0000381530/0. Цим рішенням позивачу за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, на підставі якої складено Акт від20.07.2006 №410/15/32442295, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (далі-Закон №2181-III) у частині своєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за квітень2006року, на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 259789,36грн. за порушення зазначеного Закону, за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ.

Господарський суд Донецької області Постановою від19.09.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від07.11.2006 по справі№41/234а, позов задовольнив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані положеннями п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-III, а саме, особливий порядок визначення всіх строків, про які йдеться в п.5.3 ст.5 цього Закону передбачає, що якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день, що свідчить про те, що зазначене розповсюджується і на граничний строк, передбачений для сплати узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації. А оскільки останнім днем фактичного строку сплати позивачем податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за квітень2006року є 01.06.2006, і будь-яких "переносів" строків не відбувається, тому відповідач не врахував, що закон лише встановлює особливий порядок визначення цих строків.

На підставі наведеного суди дійшли висновку, що положення п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III повинні застосовуватись і при визначенні строків погашення податкових зобов'язань з тих підстав, що цей Закон пов'язує ці строки з граничними строками, передбаченими п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону для подання податкових декларацій, які обчислюються за правилами п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 цього Закону.

При цьому судами визнано, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону №2181-III для податку на додану вартість є календарний місяць. Тобто, граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень2006року припадає на 20.05.2006. Таким чином, на підставі наведеного дата 20.05.2006 є вихідним днем (субота), в зв'язку з чим останнім днем строку подання податкової декларації вважається наступний за вихідним робочий день - 22.05.2006, а останній день фактичного строку сплати податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за квітень2006року - 01.06.2006.

Не погоджуючись із постановою Господарського суду Донецької області від19.09.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від07.11.2006 по справі№41/234а, Макіївська об’єднана державна податкова інспекція (ОДПІ), яка визнана судом апеляційної інстанції правонаступником відповідача – ДПІ у м.Макіївці, подала касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.

На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме п.5.3 ст.5 Закону № 2181-III, який має назву - "Строки погашення податкового зобов'язання", де йдеться мова про строки погашення податкового зобов'язання, а не про надання податкових декларацій. Тобто, пп.5.3.3. п.5.3 ст.5 зазначеного Закону регулює лише строки, передбачені пп.5.3.1 та пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 відповідного Закону.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-III (зі змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання потягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці 30 календарних днів, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої  суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої  суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці , що є більше 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої  суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пп.5.3.1 та пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону №2181-III платник податків самостійно сплачує суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)період, що дорівнює:

а)      календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б)      календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в)      календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г)       календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

При цьому згідно п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Аналізуючи наведені вище норми, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів  Вищого адміністративного суду України, про те, що положення  п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-III повинні застосовуватись і при визначенні строків погашення податкових зобов'язань з тих підстав, що цей Закон пов’язує ці строки з граничними строками, передбаченими п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону для подання податкових декларацій, які обчислюють за правилами п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III.

Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3. ст.5 Закону № 2181-III, яким визначено особливий порядок визначення всіх строків, передбачено, що у разі якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

На спростування заперечень скаржника, необхідно зазначити, що граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень2006року припадає на 20.05.2006. Судами першої та апеляційної інстанцій було визнано, що в даному випадку дата 20.05.2006 є вихідним днем (субота), в зв'язку з чим останнім днем строку подання податкової декларації вважається наступний за вихідним робочий день - 22.05.2006, а останній день фактичного строку сплати податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за квітень2006року - 01.06.2006.

Тому постановлені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною.

Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від19.09.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від07.11.2006 по справі№41/234а скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від19.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від07.11.2006 по справі№41/234а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                              О.В.Карась

Судді                                                         А.І.Брайко

                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                  А.О.Рибченко

                                                                  М.О.Федоров