Ухвала суду № 3222117, 19.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-32122/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” лютого 2009року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Прудкій О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Шинкаренка Ю.В.

відповідача: Савастикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області від 06 червня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року

у справі №13/103-06-3606А

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» (надалі - ДП «Одеська залізниця»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі)

про визнання нечинним рішення, -

встановив:

У березні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання нечинним рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №0000121360/0 від 10.03.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.1 ст17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та абз.3,5,6,7 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при застосуванні штрафних санкцій контролюючим органом не були враховані положення ст.250 ГК України, відповідно до яких передбачено обмеження у часі щодо застосування адміністративно-господарських санкцій..

Постановою господарського суду Одеської області від 06 червня 2006р. позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсним рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №0000121360/0 від 10.03.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 478887,05грн. У задоволенні решти частини адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а отже, є неправомірним застосування до ДП «Одеська залізниця» штрафних санкцій в сумі 478887,05грн.. Разом з тим, суд дійшов висновку, що позивач не оскаржує дане рішення контролюючого органу в іншій частині застосування штрафних санкцій, що не дає підстав суду для розгляду цього питання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано недійсним рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №0000121360/0 від 10.03.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1203051,10грн.. В решті позову відмовлено.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно визначено як неправомірне оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 478887,05грн.. Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції встановила, що акт перевірки не містить будь-яких даних щодо обґрунтування порушення позивачем при здійсненні господарських операцій на суму 144832,81грн., а отже, визнав неправомірним визначення штрафних санкцій у пятикратному розмірі від цієї суми в розмірі 724164,05грн..

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесізвернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку ДП «Одеська залізниця» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2005р., про що складено акт №102/13-32.1/01071315/11 від 03.03.2006р..

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване рішення №0000121360/0 від 10.03.2006р., яке обґрунтоване порушення з боку позивача Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та на підставі абз.3,5,6,7 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки». Штрафні санкції визначено даним рішенням в загальній сумі 1224515,52грн..

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суд не обґрунтував встановленими обставинами справи наявність підстав для визнання нечинним оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень щодо застосування штрафних санкцій до позивача.

Так, на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. відповідачем було надано розрахунок суми фінансової санкції за оскаржуваним рішенням.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку (а.с.16-19 т.ІІ), відділом оперативно-аналітичного контролю СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі до позивача застосовані фінансові санкції на суму 1224515,52грн. (ця ж сума визначена і оскаржуваним рішенням контролюючого органу). При цьому, далі зазначено, що матеріали на суму 46285,76грн. за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» передані до РУ ДААК в Одеській області для застосування штрафних санкцій згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. №790. На обґрунтування ж суми застосування фінансових санкцій податковим органом в таблиці перелічено 27 епізодів якими мотивовано нарахування штрафу на суму 1270801,28грн.. Первинні бухгалтерські документи як підставу для здійснення вказаних нарахувань для перевірки суду надано не було. Тобто, неможливо перевірити яких саме порушень стосується сума 1224515,52грн. і щодо якого з 27 епізодів встановлених порушень було виділено суму 46285,76грн..

Основною підставою для оскарження рішення контролюючого органу позивачем зазначається, що застосування фінансових санкцій можливе лише у межах строку визначеного ст.250 Господарського кодексу України, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, для перевірки чи були застосовані штрафні санкції у строки обумовлені даною нормою, судам необхідно було дослідити кожний факт встановленого порушення, дату коли подія відбулась та співставити її з датою визначення штрафних санкцій.

При чому, в даному випадку обовязок на доведенні правомірності нарахувань покладається на субєкта владних повноважень, оскільки він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України, Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд сприяє в реалізації цього обовязку шляхом витребовування необхідних доказів.

Відповідно до ст.71, 195 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Судом не було перевірено обставини які є вирішальними для прийняття рішення про задоволення або про відмову у задоволенні позовних вимог, а саме, не підтверджено та не спростовано висновків та тверджень податкового органу, в т.ч. актом перевірки зазначено, що під час перевірки проводився аналіз даних бухгалтерських регістрів, а саме, субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» за перевіряємий період. Дебетове сальдо складає 4810,47грн., чим порушено абз.2 п.п.2.15 п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (а.с.76 т.І). Проте, а ні з матеріалів справи, а ні з пояснень представника податкового органу неможливо встановити на які порушення вказує при цьому контроюючий орган і якими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку підтверджуються вказані висновки перевіряючих.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, з урахуванням наведеного та вимог ст.159 КАС України, оспорювані рішення суду першої та апеляційної інстанцій не є законними. Таким чином відсутні підстави вважати, що судом зясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане, виходячи з положень ст.220 КАС України, позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судом попередньої інстанції всім обставинам справи.

Частиною 2 ст.227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, постанова господарського суду Одеської області від 06 червня 2006 року та постановаОдеського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 рокупідлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 06 червня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.