Ухвала суду № 3222116, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.02.2009№К-36915/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі судового засідання Пасічник Т.В.,

за участю представників: позивача Ващенко М. С., відповідача ЧірвиД. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від07.11.2006 посправі№28/132-А

за позовом    Закритого акціонерного товариства «Київський експериментальний завод «Зварка»

до                               Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про                 скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ«Київський експериментальний завод «Зварка» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (далі-ДПІ) від09.12.2005 №0056752350/0, від30.12.2005 №0056752350/1 та від26.05.2006 №0056752350/3,  яким позивачу виключено зі складу податкового кредиту кошти в сумі 813грн. та нараховано штрафні санкцій у розмірі 406грн. на підстав Акту невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ЗАТ«Зварка» за період з 01.02.2005 по 28.02.2005 від02.12.2005 №1650/23-804-24578413, яким визначено порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97ВР від03.04.1997 «Про податок на додану вартість» за безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ придбаних матеріальних активів, які не призначені для їх використання в господарській діяльності товариства, (т.бумага, календарі настінні, чайник, обігрівач).

Постановою Господарського суду м.Києва від28.082006, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки від02.12.2005 №1650/23-804-24578413 визнано обґрунтованими та зазначено, що позивачем не доведено використання побутових обігрівачів у господарській діяльності підприємства, зокрема не надано будь-яких доказів, що зазначені обігрівачі на постійній, регулярній основі використовуються в виробничому процесі. Щодо придбання підприємством чайників з метою облаштування місць відпочинку працюючих на підприємстві, а також туалетного паперу та миючих засобів, суд вважає, що зазначені витрати відносяться до фінансування особистих потреб фізичних осіб і відповідно до викладених норм закону не можуть бути віднесені до валових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від07.11.2006 посправі№28/132-А рішення суду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено і визнано недійсними оспорюванні податкові-повідомлення рішення.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано ст.1 та ст.19 Закону України «Про охорону праці», постановою Кабінету Міністрів України №994 від27.06.2003 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат».

Також, позивачем було надано належним чином оформлені копії Актів введення в експлуатацію основних засобів (чайник, обігрівач), що дає підстави відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для віднесення останніх до валових витрат, оскільки відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону діяльність позивача є регулярною, постійною, суттєвою.

Задовольняючи позов, суд обґрунтував свою позицію також тим, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України). Таким чином, суд визнав, що позивач діяв шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від07.11.2006 посправі№28/132-А, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Господарського суду м.Києва від28.08.2006. На обґрунтування скарги зроблено посилання щодо порушення норми матеріального права судом апеляційної інстанції, зокрема п.п.7.4.1 та пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.32 ст.1, ч.3 , п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не використані всі процесуальні заходи для здійснення повного та всебічного розгляду справи, встановленим фактам не надана правильна правова оцінка, оскільки придбані матеріальні активи є такими що не пов’язані з використанням у господарській діяльності позивача, так як їх використання не направлено на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому підтримав постанову Київського апеляційного господарського суду від07.11.2006.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як визначено ст.1 Закону України від14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. А згідно ст.19 Закону України «Про охорону праці», суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від27.06.2003 №994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат» встановлено, що до валових витрат відносяться витрати, пов'язані з приведенням основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо, зокрема, систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів (абз.7 п.1 Переліку).

Пунктом1.7 ст.1 Закону України №168/97ВР від03.04.1997 «Про податок на додану вартість (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналізуючи наведені вище норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість». Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується із позицією суду апеляційної інстанції, тому ухвалене по справі рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно постанова Київського апеляційного господарського суду від07.11.2006 посправі№28/132-А скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від07.11.2006 посправі№28/132-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров