Ухвала суду № 3222112, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.02.2009№К-35785/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі судового засідання Пасічник Т.В.,

за участю представників: позивача Чілібі В.В., відповідача Ковальчук О.М., та представника Генеральної прокуратури України Чубенко В.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від02.08.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від01.11.2006 посправі№13/246/06-АП

за позовом    Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»

до                               Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

за участі        Прокуратури Запорізької області

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ«Запорізький оліяжиркомбінат» звернулося (далі – Товариство) звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі – СДПІ) від22.03.2006 №0000091314/0 та №0000101314/0 (після адміністративного оскарження), якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі3248469грн. - основний платіж та 974540,70грн. - штрафні (фінансові) санкції, та визначено суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5491961грн. і штрафні (фінансові) санкції - 1647588,30грн., відповідно, складеними на підставі Акту від17.03.2006 №8/08-04/00373847 позапланової документальної перевірки правильності обчислення податку на додану вартість Товариством за грудень2005року, в якому зазначено про порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість» за безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 9834253,24 грн. по придбаним, але не оплаченим станом на 01.01.2006 товарам, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень2005року на 3248469грн. і завищення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість у грудні2005року на 5491961 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від02.08.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від01.11.2006 посправі№13/246/06-АП - позов задоволено.

Задовольняючи позов та визнаючи недійсними податкові повідомлення - рішення від22.03.2006 №0000101314/0 та №0000091314/0, суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень п.1.7 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнали, що право платника податку на податковий кредит може бути підтверджене тільки податковою накладною. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, як сплачених, так і нарахованих платником податку. Враховуючи, що в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які містять усі обов'язкові реквізити, суди визнали, що позивач належними доказами підтвердив своє право на податковий кредит відповідно до зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою Господарського суду Запорізької області від02.08.2006 та ухвалю Запорізького апеляційного господарського суду від01.11.2006 посправі№13/246/06-АП, відповідач (СДПІ), подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На обґрунтування скарги зроблено посилання, що судами невірно надана юридична оцінка тому факту, що при проведенні перевірки позивача було виявлено включення до податкового кредиту витрат, підтверджених податковими накладними, оформленими з порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, вважає скаржник, законом встановлений прямий зв'язок між сплатою (надходженням) сум ПДВ до державного бюджету та відшкодуванням його. А системний аналіз пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє дійти висновку про прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням податку до Державного бюджету України та відшкодуванням такого податку і правом на таке відшкодування.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення та обґрунтувавши висновки судів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість». Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України від03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит – це сума, на  яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Так, згідно пп.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.А згіднопп.7.2.3 цього Закону -  податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою ж виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп.7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівковихкоштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналізуючи наведені вище норми, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Як визначено пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами в редакції Закону №2505 від25.03.2005)датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. При цьому на спростування заперечень скаржника щодо порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», необхідно зазначити, що спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначений п.1.8 дає лише визначення терміну «бюджетне відшкодування» не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи положення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) <...>, суд касаційної інстанції зазначає, що фактичною сплатою податку у попередньому звітному періоді, при цьому - постачальникам таких товарів Закон України «Про податок на додану вартість» обмежує бюджетне відшкодування, а не віднесення суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, на чому помилково наполягає ДПІ.

З огляду на те, що позивач, отримав податкову накладну, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту грудень2005року зазначеної суми ПДВ - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Таким чином ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від02.08.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від01.11.2006 посправі№13/246/06-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від02.08.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від01.11.2006 посправі№13/246/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                   М.О.Федоров