Ухвала суду № 3222107, 03.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2009№К-35296/06, К-35028/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., МаринчакН.Є., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПрудкійО.В.

за участі представника позивача: РубітельО.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин» та Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від12.07.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від17.10.2006 посправі№6/393-АП

за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство«Завод агротехнічних машин» (даліЗАТ) звернулося до суду зі позовною заявою в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя (даліДПІ) від22.10.2004 №0001112302/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195700грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183130грн., винесеного за наслідками перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2002 по 30.06.2004, про що складено Акт перевірки від19.10.2004 №1082302/00235826, де зазначено про порушення пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.1, пп.5.3.2, пп.5.3.9, п.5.9 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Господарського суду Запорізької області від12.07.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від17.10.2006 посправі№6/393-АП - позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від22.10.2004 №0001112302/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 113600грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 142080грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ«Завод агротехнічних машин» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 57,36грн.

В частині відмови в задоволенні позову постанова суду мотивована тим, що відповідачем обґрунтовано нараховано податок на прибуток в сумі 82100грн. та правомірно застосовано штрафні санкції в сумі 41050грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, що підтверджується висновком експерта від23.06.2006.

Щодо невключення до складу валового доходу вартість товару, якій був оприбуткований на склад в якості залишків по результатам проведених інвентаризацій, в розмірі 4882,51грн. (у т.ч.2375,51грн. IVквартал2002року, 1167грн. - IІквартал2003року, 1340грн. - IVквартал2003року) - як порушення пп.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди послались на пп.2.1 п.2 Порядку ведення, обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №124 від11.06.1998 (якій діяв до20.02.2003) та на накази позивача «Про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків», які оформлено інвентаризаційними описами та порівнювальними відомостями, за якими дослідили надлишки ТМЦ.

Таким чином судами зазначено, що висновки ДПІ в Акті перевірки щодо заниження позивачем валового доходу IVквартал2002року на суму 2375,51грн. є необґрунтованими, оскільки сума заниження позивачем валового доходу IVквартал2002року фактично складає суму 2109,49грн.

Крім того, виходячи із встановленого, суди послались на п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №349 від24.12.2002, і визнали, що висновки ДПІ в Акті перевірки щодо заниження позивачем валового доходу за IIквартал2003року на суму 1167грн. та IVквартал2003року на суму 1340грн. є необґрунтованими.

Враховуючи норму пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та дослідивши меморіальні ордери, виписку банку, реєстр кредитових внутрішньобанківських документів, журнал-ордер і відомостей по кредиту рахунку 711 "Доход від реалізації іноземної валюти" та дебету рахунку 31 "Поточні рахунки в банку" за IVквартал2002року суди визнали, що висновок ДПІ стосовно заниження позивачем валового доходу IVквартал2002року від операцій з продажу валютних цінностей у сумі 177308,77грн. визнано правомірним.

Щодо заниження позивачем валових доходів на суму 117300грн., в тому числі: за 2003рік - на суму 58000грн., за Іпівріччя 2004року - на суму 59300грн., в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди зазначили, що валові доходи ЗАТ, отримані за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2003рік, складають: за даними ДПІ (приріст) -150900грн.; за даними ЗАТ (приріст) 92900грн. Судами же встановлено, що сума приросту складає 120500грн. Таким чином, висновки ДПІ в Акті перевірки стосовно заниження позивачем валових доходів за 2003 рік у сумі 58000грн., судами визнані підтвердженими у сумі 27600грн. (120500грн. 92900грн.).

Валові доходи ЗАТ, отримані за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за Іпівріччя2004року, складають: за даними ДПІ (приріст) -59300грн.; за даними ЗАТ (убуток) - 46000грн.; Судами же встановлено, що сума приросту складає 8500грн.

Таким чином, висновки ДПІ в Акті перевірки стосовно заниження позивачем валових доходів за Іпівріччя2004року у сумі 59300грн. суди визнали такою, що підтверджуються у сумі 8500грн.

Щодо заниження позивачем валового доходу на 55250,33грн., в т. ч. за IVквартал2002року - в сумі 6605грн., за 2003рік - в сумі 51500грн., в порушення пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за не застосування звичайних цін по взаємовідносинах з пов'язаною особою ТОВ«Юнітон» за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, судами зазначено, що відповідачем не було враховано, що в IVквартал2002року була чинна стара редакція п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і застосовано нову редакцію цього пункту, яка набрала законної сили лише з 01.01.2003.

Таким чином суди дійшли висновку, що не підтверджується визначення додаткового валового доходу на підставі застосування звичайної ціни в IVкварталі2002року на суму 6605грн. і в 2003році на суму 51500грн.

Щодо використання позивачем в період з 01.01.2003 по 30.06.2004 в господарської діяльності поворотної фінансової допомоги, отриманої від ТОВ«Юнітон», ДПІ зазначено, що станом на 30.06.2004 сума неповернутої фінансової допомоги позивача перед ТОВ«Юнітон» складає 505540грн., відповідно загальна сума нарахованих умовних відсотків згідно даних перевірки становить 52800грн.

Посилаючись на п.1.22.1 ст.1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та досліджуючи договори зворотної фінансової допомоги, суми та терміни їх повернення, а також враховуючи, що в декларації про прибуток підприємства за 2003рік у графі 01.6 відображено інші доходи в сумі 39900грн., встановлено, що доход від продажу товарів (робіт, послуг) складає 5634400грн. суди дійшли висновку, що висновки Акту перевірки щодо загальної суми нарахованих умовних відсотків у розмірі 52800грн. в обсязі наданих документів підтверджуються у сумі 51168грн.

Щодо списання позивачем в IVкварталі2003року кредиторської заборгованості що залишилась нестягнутої після закінчення строку позовної давності в сумі 23066,57грн. на рахунку 714, свою позицію суди обґрунтували пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,і зазначили, що згідно Висновку експертизи, позивачем в IVкварталі2002року витрачено матеріальних цінностей на ремонти, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшень основних фондів на суму 13613,67грн.

При цьому судами досліджені документи бухгалтерського обліку за дебетом рахунків 84 "Інші операційні витрати", 92 "Адміністративні витрати" та кредитом рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами", додаткові витрати з поточного і капітального ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшень основних фондів в IVкварталі2002року, а довідка головного бухгалтера підприємства в валових витратах IVкварталу2002року за кредитом рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами" і визнано, що суми за дослідженими рахунками співпадають з даними Журналу-ордеру і Відомості по субрахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами" (в розрізі замовлень) позивача за IVквартал2002року. Таким чином суди дійшли висновку про те, що до валових витрат IVкварталу2002року позивачем правомірно віднесено документально підтверджені витрати на поточні та капітальні ремонти, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшень основних фондів у розмірі 102232,51грн.

Щодо не віднесення до валових витрат у I-ІІІкварталах2002року 47950грн. та 17323,95грн. , враховуючи надані позивачем документи про проведені розрахунки суди визнали, що ДПІ не доведено, що ВАТ відніс у попередніх кварталах 2002року суми 47950грн. та 17323,95грн.

Щодо заниження суми оподатковуваного прибутку суди зазначили, що додатки до Акту перевірки: №5 "Розрахунок суми скоригованого валового доходу відповідно даних бухгалтерського та податкового обліку; №6 "Розрахунок суми валових витрат відповідно даних бухгалтерського та податкового обліку"; №7 є узагальнюючими, але не містять назви, дати і номерів документів, відповідно до яких здійснено розрахунки, суть господарської операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, а тому є такими, що не відповідають вимогам Наказу ДПА України №429 від16.09.2002.

Крім того суди визнали, що висновки в Акті перевірки стосовно неправомірності віднесення до складу валових витрат в 2003році витрати на придбання прапору в сумі 522грн. є необґрунтованими, враховуючи норми Закону України від03.07.1996 «Про рекламу» №270/96-ВР та пп.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат робіт з озеленення території, суди визнали, що в обсязі наданих документів законні дії позивача підтверджуються належним чином складеними Актами виконаних робіт. Свою позицію в цій частині суди обґрунтували нормою пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо порушень в частині "харчування працівників", виявленого в лютому 2003року у сумі 109грн., судами досліджені акт передачі-приймання виконаних робіт за березень2003року б/н, та дебіторський рахунок 84"Інші операційні витрати", кредиторський рахунок 6852"Розрахунки з іншими кредиторами" у сумі 109,75грн., дебіторський рахунок 64"Розрахунки з бюджетом" кредиторський рахунок 6852"Розрахунки з іншими кредиторами" у сумі 21,95грн. у ІІкварталі2003року. Таким чином, висновки, викладені в Акті перевірки стосовно неправомірності віднесення до складу валових витрат в лютому2003року, витрат на харчування працівників у сумі 109грн. судами визнано необґрунтованими. Свою позицію в цій частині суди обґрунтували нормами пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами від24.12.2002 №349).

Щодо витрат на поліпшення основних фондів суди дослідили Акти прийняття робіт, договір оренди та угоду про взаємозалік зустрічних однорідних вимог і пославшись на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і встановили, що валові витрати позивача, отримані за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за IVквартал 2002року, складають: - за даними ДПІ (убуток) - 80000грн. - за даними підприємства (убуток)- 197100грн.; експертом встановлено убуток - 190300грн. Таким чином суди визнали, що висновки ДПІ в Акті перевірки стосовно завищення валових витрат за IVквартал2002року у сумі 117100грн. підтверджуються у сумі 6800грн. Такий висновок експерта визнано правомірним.

Щодо валових витрат позивача, отриманих за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за Іквартал2004року, які складають: за даними ДПІ (приріст)- 21900грн.; за даними позивача (убуток)- 147000грн.; експертом встановлено приріст 30300грн. суди визнали, що ДПІ в Акті перевірки стосовно завищення валових витрат за Іквартал2004року у сумі 147000грн. підтверджуються.

Щодо валових витрат позивача, отриманих за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за Іпівріччя2004року, які складають: за даними ДПІ (приріст)- 59300грн.; за даними позивача (убуток)- 46000грн.; експертом встановлено приріст 85000грн. суди визнали, що висновки ДПІ в Акті перевірки стосовно завищення валових витрат за Іпівріччя2004року у сумі 46000грн. підтверджуються.

Відповідно до зазначеного, суди дійшли висновку про те, що ДПІ обґрунтовано нарахувала позивачу податок на прибуток в сумі 82100грн., безпідставно нарахувала - податок на прибуток в сумі 113600грн., а також правомірно застосовані штрафні санкції у відповідній частині нарахування податку.

Не погодившись із постановою Господарського суду Запорізької області від12.07.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від17.10.2006 посправі№6/393-АП, Закрите акціонерне товариство «Завод агротехнічних машин» (ЗАТ) та Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя (ДПІ), подали касаційні скарги на зазначені судові рішення.

Закрите акціонерне товариство «Завод агротехнічних машин» просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, обґрунтовуючи тим, що судами порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від28.12.1994 №334/94; п.1 Перехідних положень Закону України №349 від24.12.2002 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» від25.06.1991 №1251; пункти 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 2.3 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції ( у тому числі малоцінних предметів на складах)", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від11.06.1998 №124. Позивач вважає, що судом залишено поза увагою недосліджені факти. При цьому, з одного питання на підставі одних і тих самих документів суд надав різну оцінку наданим доказам. Зокрема, вважає, що експертом Коваленко О.В. (на висновках якого ґрунтується висновок суду) розрахунок коефіцієнтів матеріальної складової в незавершеному виробництві та готовій продукції зроблений з порушенням чинного законодавства Зазначаючи фактичні обставини справи, як то розрахунки, Акти, на які посилається суд, позивач надає свою оцінку кожному епізоду, який визнаний судами таким, що правомірно або неправомірно до складу валового доходу.

Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя також не погоджується із судовими рішеннями та вважає, що при винесенні їх судом було неправильно застосовано норми матеріального права, так як під час проведення перевірки підприємство не надало розрахунки та відомості об'єктів валових доходів та валових витрат, включених до податкової декларації, про що вказано в Акті перевірки. Тому при розрахунку показників "приросту", "убутку" працівниками ДПІ використано бухгалтерські дані підприємства у відповідності до вимог діючих бухгалтерських стандартів. Зазначаючи фактичні обставини справи, з якими ДПІ не погоджується і обґрунтовуючи законність зменшення валового доходу, вказаного в Акті перевірки, ДПІ вважає, що при розгляді справи судами було неправильно застосовано пп.1.20.10 пп.8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому на підставі викладеного в касаційній скарзі, ДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення від22.10.2004 №0001112302/0 є правомірним.

Позивач також надав заперечення на касаційну скаргу ДПІ, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши позицію своєї касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу п.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від22.05.1997 №283 зі змінами станом на час виникнення спірних правовідносин) - валовий доход включає доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному п.7.11 ст.7 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Отже розглядаючи підстави нарахування податкового зобов'язання щодо невключення до складу валового доходу вартість товару, якій був оприбуткований на склад в якості залишків по результатам проведених інвентаризацій, суди правомірно послались на пп.2.1 п.2 Порядку ведення, обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №124 від11.06.1998 (якій діяв до20.02.2003), визнаючи, що сума заниження позивачем валового доходу IVквартал2002року фактично складає суму 2109,49грн. В цій частині дослідження підстав нарахування податкового зобов'язання суд касаційної інстанції повністю погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, оскільки такий висновок узгоджується із наведеною нормою Закону.

Враховуючи норму п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №349 від24.12.2002, якою встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що ДПІ безпідставно дійшла висновку про заниження позивачем валового доходу за IIквартал2003року на суму 1167грн. та IVквартал2003року на суму 1340грн.

Враховуючи норму пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлено, що разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти, суд касаційної інстанції погоджується із тим, що на підставі належних доказів суди попередніх інстанцій правомірно визнали, що висновок ДПІ стосовно заниження позивачем валового доходу IVквартал2002року від операцій з продажу валютних цінностей у сумі 177308,77грн. є правомірним.

Враховуючи вищенаведену норму п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованим висновком судів про те, що заниження позивачем валових доходів визнані підтвердженими у сумі 27600грн. та у сумі 8500грн., а отже посилання позивача, зазначені в його касаційній скарзі не можуть бути враховані, так як судами ґрунтовно досліджені такі обставини справи.

Щодо не застосування звичайних цін по взаємовідносинах з пов'язаною особою необхідно врахувати норму пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлено, що з метою оподаткування: доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Крім того була чинна стара редакція п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено, що звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Отже застосування відповідачем нової редакції цього пункту, яка набрала законної сили лише з 01.01.2003, є неправомірним.

Враховуючи норму п.1.22.1 ст.1 та вже зазначений пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів, оскільки досліджуючи договори зворотної фінансової допомоги та суму неповернутої фінансової допомоги позивача перед ТОВ«Юнітон», суди дійшли обґрунтованого висновку, що суми нарахованих умовних відсотків в обсязі наданих документів підтверджуються частково, а саме у сумі 51168грн.

Враховуючи пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, суд касаційної інстанції визнає, що до валових витрат IVкварталу2002року позивачем правомірно віднесено документально підтверджені витрати на поточні та капітальні ремонти, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшень основних фондів у розмірі 102232,51грн.

Крім того суд касаційної інстанції погоджується із законним висновком щодо правомірного списання в IVкварталі2003року кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності у відповідній сумі.

Щодо не віднесення до валових витрат у I-ІІІкварталах2002року сум 47950грн. та 17323,95грн. відповідно , враховуючи надані позивачем документи про проведені розрахунки, суди обґрунтовано визнали, що ДПІ не доведено, що ВАТ відніс у попередніх кварталах 2002року суми 47950грн. та 17323,95грн., а тому є такими, що не відповідають вимогам Наказу ДПА України №429 від16.09.2002.

Щодо правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат в 2003році витрати на придбання прапору в сумі 522грн., суди попередніх інстанції послались на норми Закону України від03.07.1996 «Про рекламу» №270/96-ВР та пп.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обґрунтовано та законно.

Щодо правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат робіт з озеленення території, суди обґрунтували свою позицію нормою пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також обґрунтовано та законно.

Щодо правомірного віднесення до складу валових витрат в лютому2003року витрат на харчування працівників у сумі 109грн., свою позицію в цій частині суди обґрунтували нормами пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами від24.12.2002 №349).

Щодо витрат на поліпшення основних фондів суди дослідили Акти прийняття робіт, договір оренди та угоду про взаємозалік зустрічних однорідних вимог і обґрунтовано пославшись на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановили, що валові витрати позивача, отримані за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за IVквартал 2002року, підтверджуються у сумі 6800грн. А отже висновок експерта судами визнано правомірним на підставі досліджених обставин справи.

Щодо валових витрат позивача, отриманих за рахунок різниці приросту (убутку) балансової вартості запасів за Іквартал2004року та за Іпівріччя2004року, суди встановили завищення валових витрат у сумі 147000грн. та у сумі 46000грн. відповідно.

При цьому на спростування заперечень скаржників необхідно зазначити, що суди дійшли законного і обґрунтованого висновку про те, що ДПІ у відповідності до норм Закону нарахувала позивачу податок на прибуток в сумі 82100грн. В той же час судами законно визнано, що ДПІ безпідставно нарахувала податок на прибуток в сумі 113600грн. А отже доведено правомірність застосування штрафних санкцій у відповідній частині нарахованого податку.

Таким чином суд касаційної інстанції визнає зазначені позиції скаржників помилковими, а тому безпідставними, оскільки вказані обґрунтування судових рішень, поясненнями, викладеними в касаційних скаргах, не спростовані. Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від12.07.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від17.10.2006 посправі№6/393-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційні скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин» та Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від12.07.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від17.10.2006 посправі№6/393-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Н.Є.Маринчак

А.О.Рибченко

М.О.Федоров