Рішення № 32220580, 04.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р.Справа № 922/2625/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєвим О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про визнання орендарем земельної ділянки та визнання права власностіза участю представників сторін:

позивача - Голубовський І.В., дов. від 10.05.2013 року

відповідача - ОСОБА_4, дов. № 3968 від 19.11.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" орендарем земельної ділянки площею 0,0559 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008) замість Акціонерного комерційного банку "БАЗИС" за договором оренди земельної ділянки від 23 травня 2001 року, посвідченим 23 травня 2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 4588 та зареєстрованим у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2001року за № 100/01 та про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" на квартирний багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 який має загальну площу 3 250,30 кв. метрів і складається із 104 квартир.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем укладеного між сторонами договору на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року, наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем за штрафними санкціями за вказаним договором та посиланням на положення статті 876 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, поясняє, що вони грунтуються на передбачених законом правах позивача як замовника за договором на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року, який є змішаним договором, і приписах статті 876 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечує, зазначає, що порушення договору з боку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 мало місце.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до договору на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року відповідач (забудовник) зобов'язався збудувати і передати позивачу (замовнику, пайовику) об'єкт будівництва, а позивач (замовник, пайовик) зобов'язався взяти участь у фінансуванні будівництва в обсязі 100 % необхідного фінансування і прийняти закінчений будівництвом об'єкт. Об'єктом будівництва відповідно до вказаного договору сторони визначили квартирний багатоповерховий житловий будинок загальною площею орієнтовно 3300,00 кв.метрів, розташований на земельній ділянці площею 0,0559 га. за адресою: м.Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008).

Згідно пункту 1.2 вказаного договору на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року площа вказаних об'єкта нерухомого майна, вказаного у пункті 1.1 цього договору, остаточно уточнюється після технічної інвентаризації нерухомості.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що відповідач (забудовник) повинен був закінчити будівництво об'єкта й передати його позивачу (замовнику) не пізніше 31 січня 2013 року. Зазначений обов'язок відповідачем не виконано.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного договору на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року у випадку порушення строків виконання відповідачем (забудовником) своїх зобов'язань за цим договором відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 30 % від повного обсягу пайової участі в будівництві, визначеної у пункті 2.1 договору, яка складає 1 650 000,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 230 та частини 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються, зокрема, за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, а їх розмір може визначатись договором. Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у сумі 1 650 000 * 30 % = 495 000,00 грн.

Згідно довідки відповідача вартість фактично виконаних робіт з добудови об'єкту незавершеного будівництва, який відповідач зобов'язався добудувати та передати позивачу згідно із вищевказаним договором станом на 28 лютого 2013 року складає 260 000,00 гривень, що разом із вартістю самого об'єкта будівництва, сплаченою відповідачем за договором купівлі-продажу від 10 квітня 2012 року складає 460 000,00 гривень, що є меншим за заборгованість відповідача перед позивачем за штрафом.

Суд погоджується із твердженням позивача, що за своєю правовою природою укладений сторонами 10 травня 2012 року договір на будівництво в порядку пайової участі є змішаним договором, положення якого слід оцінювати відповідно до вимог частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України. Дослідження змісту договору переконує суд в тому, що він значною мірою викладений і погоджений сторонами з урахуванням юридичної структури правовідносин за договором будівельного підряду, оскільки предмет цього договору сформульований подібно до договору будівельного підряду і цей договір містить усі істотні умови договору будівельного підряду, передбачені вимогами параграфів 1 та 3 глави 61 Цивільного кодексу України, глави 33 (і, зокрема, частина 5 статті 318) Господарського кодексу України, пункту 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668. У пункті 7.1 вказаного договору сторонами зазначено: „...Питання приймання-передачі об'єкта будівництва за цим Договором, питання прав на об'єкт будівництва, питання гарантій якості та порядку усунення недоліків регламентуються за правилами, встановленими положеннями чинного законодавства з питань договору будівельного підряду. Гарантійний строк на об'єкт будівництва встановлюється у 10 років". Таким чином, до правовідносин сторін за договором від 10 травня 2012 року на будівництво в порядку пайової участі мають з урахуванням вимог частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України у відповідній частині застосовуватись положення чинного законодавства про договір будівельного підряду, з урахуванням яких позивач посідає статусу замовника, а відповідач - підрядника.

Відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України в редакції на час порушення відповідачем покладених на нього обов'язків і подання цього позову власником об'єкта будівництва є замовник, якщо інше не передбачено договором. В свою чергу, вищезазначеним договором на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року прямо передбачено, що питання прав на об'єкт будівництва регламентується вимогами закону щодо прав на об'єкт договору будівельного підряду. Таким чином, з урахуванням вищевикладених положень закону та укладеного сторонами договору на будівництво в порядку пайової участі від 10 травня 2012 року суд вважає, що у позивача виникло безпосередньо на підставі закону (можливість чого прямо передбачена частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України) право власності на спірний об'єкт будівництва.

Щодо вимог позивача в частині визнання позивача орендарем земельної ділянки орендарем земельної ділянки площею 0,0559 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008) замість Акціонерного комерційного банку "БАЗИС" за договором оренди земельної ділянки від 23 травня 2001 року, посвідченим 23 травня 2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 4588 та зареєстрованим у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2001 року за №100/01, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 23 травня 2001 року між Харківською міською радою Харківської області та Акціонерним комерційним банком "БАЗИС" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0559 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008), посвідчений 23 травня 2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 4588 та зареєстрований у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2001 року за №100/01. Згідно пункту 1.2 вказаного договору оренди земельної ділянки зазначена земельна ділянка площею 0,0559 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008) передається в оренду Акціонерному комерційному банку "БАЗИС" на строк до 01 січня 2026 року.

Згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому чинне законодавство України не вимагає внесення будь-яких змін до відповідного договору, зокрема, оренди земельної ділянки.

Отже, в частині вимог позивача в частині визнання позивача орендарем земельної ділянки площею 0,0559 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008) замість Акціонерного комерційного банку "БАЗИС" за договором оренди земельної ділянки від 23 травня 2001 року, посвідченим 23 травня 2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 4588 та зареєстрованим у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2001 року за №100/01, позов також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із встановлених законом способів захисту цивільних прав та інтересів судом. За приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається. Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 5 статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача витрат по сплаті судового збору, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 392, 526, 628, 876 Цивільного кодексу України, статтею 318 Господарського кодексу України, статтями 120, 230, 231 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" (61004, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 35348586) орендарем земельної ділянки площею 0,0559 га за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 (кадастровий номер земельної ділянки 821124008) замість Акціонерного комерційного банку "БАЗИС" за договором оренди земельної ділянки від 23 травня 2001 року, посвідченим 23 травня 2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 4588 та зареєстрованим у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2001 року за № 100/01.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська інвестиційно-будівельна компанія" (61004, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 35348586) на квартирний багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 який має загальну площу 3 250,30 кв. метрів і складається із 104 квартир.

Повне рішення складено 04.07.2013 р.

Суддя Хотенець П.В.