Ухвала суду № 3222042, 04.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04” лютого 2009р.                                                                               №К-7300/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційні скарги Ремонтно-будівельного кооперативу “Связь” та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р.

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі №6/5

за позовом               Ремонтно-будівельного кооперативу “Связь”

до                               Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Ремонтно-будівельний кооператив “Связь” (далі по тексту – позивач, РБК «Связь») звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.09.2004р. №0000622602/0, №0000612602/0 та №0000632602.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р. у справі №6/5 (суддя Місюра Л.С.), яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. (головуючий суддя – Хуторний В.М., судді Радченко О.П., Юхименко О.В.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000612602/0 від 30.09.2004 р. В решті позовних вимог відмовлено.

РБК «Свіязь», не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі №6/5, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх в частині відмови в задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі №6/5, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх в частині задоволення позову та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги РБК «Свіязь» підлягає частковому задоволенню, а скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2004р. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000612602/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 50992,50 грн., у тому числі: 33995 грн. основний платіж та 16997,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

- №0000622602/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19891,50 грн., у тому числі: 13261 грн. основний платіж та 6630,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

- №0000632602/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з  податку на додану вартість в розмірі 9402 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі акту “Про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог Ремонтно-будівельним кооперативом “Связь” податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконракт» за період з 01.07.2002 року по 31.03.2003 року» від 27.09.2004р. за №22/35-02/19271693 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог:

- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат неправомірно включено витрати за отримані від контрагентів послуги, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3, 4 квартал 2002 року та 1 квартал 2003 року на 33995 грн.

- п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту за липень, грудень 2002 року та лютий 2003 року суми у розмірі 23178 грн., за податковими накладними виданими ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконракт», установчі документи яких визнано нечинними з моменту реєстрації рішеннями Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. та Київського місцевого районного суду м. Донецька від 16.08.2002 р. відповідно.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За аналізом вказаних вище правових норм, підставою для віднесення до складу валових витрат, витрат понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як фактичне придбання товарів (робіт, послуг), використання їх у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. При цьому, Закон  України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність право платника податку на віднесення до складу валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку на прибуток.

Крім того, факт перерахування коштів позивачем на користь контрагентів ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконтракт» підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними та розрахунковими документами.

За вказаних обставин, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що податкове повідомлення – рішення №0000612602/0 від 30.09.2004 року є необґрунтованим та передчасним.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесено до складу податкового кредиту коштів, за податковими накладними контрагентів, установчі документи яких визнано нечинними з моменту реєстрації, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині виходили з того, що висновки Акту перевірки є обґрунтованими, оскільки визнання недійсним установчих документів контрагента платника податку з моменту його реєстрації є підставою для висновку про недійсність податкових накладних у разі їх заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Поряд з цим, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Визнання недійсними установчих документів контрагентів платника податку з моменту його реєстрації не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

При цьому, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій вищевказані положення Закону України “Про податок на додану вартість” при вирішенні спірних правовідносин не враховано.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на необхідність додаткового дослідження судами попередніх інстанцій питання правомірності включення до складу податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконтракт».

При цьому судами попередніх інстанцій не надано уваги відсутності в матеріалах справи оригіналів податкових накладних та не досліджено правову природу наявних в матеріалах справи первинних документів.

Крім того, на думку судової колегії, необхідно встановити чи внесено на час вирішення даного спору запис до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконтракт» та чи втратили вони статус платників податків у відповідності з чинним законодавством.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення в частині визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 30.09.2004р. №0000622602/0 та №0000632602  підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі №6/5 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Ремонтно-будівельного кооперативу “Связь” на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі №6/5 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі №6/5 в частині визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 30.09.2004р. №0000622602/0 та №0000632602 скасувати, а матеріали справи в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалені в справі судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко