Ухвала суду № 3222008, 04.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2009 року      м. Київ

  Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

ГоловуючогоЦуркана М.І.,суддів:Брайка А.І.,

Гашицького О.В.,Мойсюка М.І.,Розваляєвої Т.С.,

при секретарі судового засіданні Александровій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Науково-виробничого підприємства «Океан» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, яка переглядається за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 8 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року

установила:

У квітні 2006 року Науково-виробниче підприємство «Океан» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (НВП «Океан», Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (ДПІ) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення.

 Зазначали, що податковою інспекцією проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2004 року по 01 січня         2005 року.

За висновками перевірки Товариством неправомірно завищено від’ємне значення по податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 6226 грн за квітень 2004 року, а відтак прийнято податкове повідомлення-рішення яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства та правомірність визначення податкового кредиту, - просили частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2006 року №0001332301/0.

Постановою господарського суду Одеської області від 8 червня       2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що згідно договору №14 від 15 січня 2004 року, укладеного з ПП «Вікторія - 2002» (код ЄДРПОУ 31765563) НВП «Океан» придбало у останнього паливні матеріали відповідно до видаткових накладних від 05 січня 2004 року №288, від 02 лютого 2004 року №Сп-0000008, від 01 березня 2004 року №Сп-0000015, від 01 квітня 2004 року №Сп-0000030, від 01 червня 2004 року №Сп-0000053 та від 03 травня      2004 року №Сп-0000039 на загальну суму 184681,45 грн, у тому числі ПДВ        30780,22 грн.  

Податкові накладні відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) НВП «Океан», а сума податку на додану вартість віднесена до податкового кредиту в деклараціях по ПДВ в таких періодах: лютий    2004 року – 10714,7 грн; березень 2004 року – 6417,07 грн; квітень 2004 року – 6226,09 грн; травень 2004 року – 1356,3 грн; травень 2004 року –       6066,06 грн.

Також встановлено, що Спеціалізованою податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, правонаступником якої є ДПІ у Приморському районі м. Одеси у січні 2006 року проведено планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Науково-виробничого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Океан» з питань дотримання ними вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2004 року по 01 січня          2005 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від    30 січня 2006 року №436/23-20/20948362 із висновком про порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8. статті 1, пункту 4.1. статті 4, пункту 7.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення від           09 лютого 2006 року №0001332301/0 про зменшення Товариству бюджетного відшкодування на суму 6389 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 3194,50 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що видана ПП «Вікторія 2002» податкова накладна від 01 квітня 2004 року №205 на суму        37356,66 грн., у тому числі ПДВ – 626,11 грн відповідає вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому вказана  у ній сума правомірно внесена Товариством до податкового кредиту.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли  у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції на час подання позивачем декларації) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що видана ПП «Вікторія – 2002» податкова накладна від 01 квітня 2004 року №205 на суму 37356,66 грн, у тому числі ПДВ – 6226,11 грн відповідає вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону, оскільки включає необхідні реквізити.

Тому, за обставин, коли витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленою податковою накладною, порушення НВП «Океан» вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не вбачається.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не має права на включення сум податкових накладних до складу податкового кредиту, і як наслідок, отримання бюджетного відшкодування згідно Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ПП «Вікторія – 2002» до податкової інспекції з жовтня 2002 року не звітує, податки не декларує та не сплачує - висновків судів не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактувнні відповідачем наведених правових норм.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 8 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239 КАС України.

Головуючий                                                                              М.І. Цуркан

Судді                                                                                              А.І. Брайко

                                                                                               О.В. Гашицький

                                                                                                М.І. Мойсюк

                                                                                                Т.С. Розваляєва