Ухвала суду № 3221987, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-38981/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“26” лютого 2009 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Конюшка К.В., Нечитайла О.М., Степашка О.І.

при секретаріПрудкій О.В.

за участю представника відповідача: Шилова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Донецької області від 28 вересня 2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006р.

у справі  №29/251а

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»

до Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У липні 2006р. позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 28.09.2006р., поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 15.02.2006р. №0002152342/1 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1688635,00грн. в т.ч. 1012848,00грн. основного платежу та 675787,00грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виходячи із вимог п.3.1 ст.3 та ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а також правил ведення податкового обліку, підстави для коригування валових витрат звітного періоду, в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, відсутні.

Постановою господарського суду Донецької області від 28 вересня 2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006р., позовні вимоги ДП «Селидіввугілля» було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 15.02.2006р. №0002152342/1 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1688635,00грн. в т.ч. 1012848,00грн. основного платежу та 675787,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. Судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлений обов’язок платника податку коригувати валові витрати у разі списання суми кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою по закінченню строку позовної давності. Судова колегія апеляційної інстанції також зазначила, що оскільки акт перевірки позивача складено податковим органом з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджено наказом ДПА України «327 від 10.08.2005р., то такий акт перевірки не може вважатись належним доказом по справі.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України звернувся відповідач з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови господарського суду Донецької області від 28 вересня 2006р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006р. і прийняття у справі нового рішення.

До Вищого адміністративного суду України відповідачем подано клопотання про здійснення заміни Селидівської ОДПІ її правонаступником Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією на підставі наказу ДПА у Донецькій області від 31.07.2007р. №321.

Позивачем також було подано клопотання про здійснення заміни позивача у справі - ДП «Селидіввугілля»його правонаступником  Державним підприємством «Шахта ім.Д.С.Коротченка» на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 25.09.2007р. №384.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача та позивача про заміну сторін їх правонаступниками, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, контролюючим органом була проведена позапланова документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання позивачем валютного та іншого законодавства, про що складено акт №83/221-23-00175254 від 02.12.2005р..

Під час здійснення перевірки контролюючим органом встановлено, що при списанні кредиторської заборгованості та формуванні валових витрат по декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2005р. встановлено завищення валових витрат за рахунок віднесення двічі до складу валових витрат вартості ТМЦ витрачених на виробництво, чим порушено п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На переконання відповідача,  вартість  зазначених товарів з валових витрат підлягає виключенню, оскільки вони надані безоплатно і таке включення   потягло  заниження  податку на прибуток всього на суму 3602153,00грн., а саме: в І кварталі 2005р. – 2715964,00грн., у ІІ кварталі 2005р. – 82867,00грн., у ІІІ кварталі 2005р. – 64322,00грн..

Крім того, податковим органом у акті перевірки вказано на те, що оскільки вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку має відкоригувати залишкову вартість основних фондів на ту суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання.

За наслідками проведеної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152342/0 від 09.12.2005р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток.

За результатами процедури адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342/1, яке є предметом оскарження у даній справі в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1688635,00грн. в т.ч. 1012848,00грн. основного платежу та 675787,00грн..

Відповідно із п.5.1 ст.5 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а до складу таких витрат, як то зазначено у п.п. 5.2.1 п.5.2  включаються,  серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням передбачених обмежень.

Визначення валового доходу наведено у п.4.1 ст.4  зазначеного вище Закону, як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, а за змістом п.п. 4.1.6 п.4.1 цієї норми  до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Безоплатно надані товари це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод ( п.1.23 ст. 1 Закону).

Мотивуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій зазначали, що Законом України  «Про оподаткування прибутку підприємств»  не передбачено коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а висновок  про таке коригування, як вбачається з рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях.

Спростовуючи висновок акту про порушення позивачем підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій посилались на те, що відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають також витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, а тому позивачем правомірно визначена сума амортизаційних відрахувань на вартість основних фондів з урахуванням того, що за результатами господарювання були придбані основні засоби для використання у власній господарській діяльності, у зв’язку з чим були понесені відповідні витрати в грошовій формі, що підтверджується первинними документами.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання Селидівської об’єднаної державної податкової інспекціїзадовольнити та замінити Селидівську об’єднану державну податкову інспекцію її процесуальним правонаступником – Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією.

Клопотання Державного підприємства «Селидіввугілля»задовольнити та замінити Державне підприємство «Селидіввугілля» його процесуальним правонаступником – Державним підприємством «Шахта ім.Д.С.Коротченка».

Касаційну скаргу Красноармійсько об’єднаної державної податкової інспекції– залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 28 вересня 2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.