Ухвала суду № 3221971, 05.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Степашка О.І.

суддів: Конюшка К.В., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.

при секретарі Міненку О.А.за участю представника позивача Дяків Г.М., представника відповідача Воронова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» (далі ВАТ «Укрнафта») звернулось до господарського суду м. Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду м. Києва від 06.07.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007, позовні вимоги ВАТ «Укрнафта» задоволені: визнано недійсним податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві №0001064120/0 від 27.02.2007.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «Укрнафта».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укрнафта» за період з 01.10.2004 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №230/41-20/00135390 від 16.02.2007. На підставі зазначеного акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ВАТ «Укрнафта» визначено податкові зобовязання за платежем: частина прибутку (доходу) у розмірі 1319241250,00 грн. (в тому числі 939170250,00 грн. основний платіж, 380071000,00 штрафні санкції).

Підставою для визначення податкових зобовязань у зазначеному розмірі відповідно до акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві №230/41-20/00135390 від 16.02.2007 послужило, на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві, порушення ВАТ «Укрнафта» ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.2005, пунктів 2, 3, 4 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 N 678 (далі Постанова КМУ № 678).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимоги адміністративного позову ВАТ «Укрнафта», мотивували свої рішення невідповідністю висновків акту №230/41-20/00135390 від 16.02.2007 чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що перелік субєктів господарювання та їх організаційно-правових форм, які зобовязані сплачувати частину прибутку (доходу) до державного бюджету України, визначений ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.2005.

Судами встановлено, що власником 27114256 акцій, що становлять 50% плюс одна акція статутного капіталу ВАТ «Укрнафта», є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі НАК «Нафтогаз України»), що підтверджується розпорядженням Фонду державного майна України №1316-РРА від 02.09.1998, на підставі якого державну частку акцій ВАТ «Укрнафта» передано до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України»; пунктом 6.2. постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 «Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", довідками реєстратора акцій №1810 від 18.10.2006, №2602/5 від 26.02.2007, №2602/6 від 26.02.2007, листом Фонду державного майна України №31-1/2-728 від 29.06.2004 та засвідчується сертифікатом серії А №1 (код UA 1004781001).

Проте не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого субєкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений субєкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого субєкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.

Та обставина, що власником зазначених акцій ВАТ «Укрнафта» є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а не держава, встановлена також Господарським судом м. Києва у справі №32/234. Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами у відповідності з чинним законодавством встановлено, що ВАТ «Укрнафта» не є дочірнім підприємством НАК «Нафтогаз України». Організаційно-правова форма юридичної особи «дочірнє підприємство», передбачена Класифікацією організаційно-правових форм господарювання ДК 001:2004 Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року N 97. Відповідно до пп. 3.1.7. п.3 Державного класифікатора ДК001:2004 дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

Судами встановлено, що вищим органом управління НАК «Нафтогаз України», яким відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 159 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» є загальні збори, не приймалось рішення про створення дочірнього підприємства - ВАТ «Укрнафта», будь-яких дій, повязаних із створенням ВАТ «Укрнафта» у організаційно правовій формі дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України» не здійснювала. Суди правомірно дійшли висновку, що норми ч.8 ст.63, ст.126 Господарського кодексу України застосовуються лише для виявлення залежності між субєктами господарювання, а не для встановлення організаційно-правової форми субєкта господарювання.

Відповідно до ч.4 ст. 126 Господарського кодексу України про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону. Наявні в матеріалах справи Статут ВАТ «Укрнафта», свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №009403, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, інші документи не містять інформації про залежність ВАТ «Укрнафта» від будь-яких осіб та інформації щодо опублікування таких відомостей.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ВАТ «Укрнафта» не є субєктом господарювання, частка у статутному капіталі (статутному фонді) якого належить державі, а також не є дочірнім підприємством субєкта господарювання, учасником якого є держава, а тому не належить до субєктів господарювання, які зобовязані сплачувати частину прибутку (доходу) до державного бюджету України на підставі ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Колегія суддів також вважає такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності обовязку ВАТ «Укрнафта» здійснювати перерахування дивідендів, які виплачуються на користь акціонера останнього НАК «Нафтогаз України» безпосередньо до Державного бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII 3) до загальнодержавних податків та зборів, які підлягають сплаті до бюджету, належать податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. ВАТ «Укрнафта» не належить до перерахованих субєктів господарювання, які зобовязані сплачувати дивіденди в якості обовязкових платежів до бюджету. Відповідно до частин 7, 8, 9 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», сплаті не підлягають; зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати мають вноситися до таких законів про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не змінюється та не може змінюватись перелік загальнодержавних податків та зборів, а також перелік їх платників, що спростовує доводи касаційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві щодо наявності у ВАТ «Укрнафта» встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» обовязку по сплаті частини прибутку (доходу) та дивідендів (доходу) в якості податку до державного бюджету.

Відповідно до п.2. ч.1 ст. 116 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 88, ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники акціонерного товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) пропорційно до розміру частки такого акціонера у статутному капіталі акціонерного товариства. Право учасника акціонерного товариства на отримання частини прибутку пропорційно розміру своєї частки у статутному капіталі такого товариства є майновим правом та відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України відноситься до майна та є різновидом майна.

Майнове право НАК «Нафтогаз України» на отримання частини прибутку (дивідендів) є обєктом права власності останнього. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України). Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не позбавляє та не обмежує НАК «Нафтогаз України» права власності на дивіденди, що виплачувалися ВАТ «Укрнафта» за підсумками діяльності 2005 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів ВАТ «Укрнафта» №15 від 11.05.2006 чистий прибуток, отриманий ВАТ «Укрнафта» у 2005 році, розподілений та 1869799024,80 грн. направлено на виплату дивідендів.

Згідно розпорядження Міністра палива та енергетики України, викладеного в листі за №01/25-27ОП від 30.10.2006 ВАТ «Укрнафта» було зобовязано виконати рішення загальних зборів акціонерів товариства та сплатити дивіденди у сумі 934899546,88 грн. безпосередньо до НАК «Нафтогаз України».

Судами встановлено, що платіжними дорученнями №7030-ПД6 від 31.08.2006, №7950-ПД6 від 02.10.2006, №9404-ПД6 від 08.11.2006, №9703-ПД6 від 20.11.2006 ВАТ «Укрнафта» перерахувало всю суму належних до виплати НАК «Нафтогаз України» дивідендів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суди винесли законні та обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 6 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) О.І. Степашко

Судді (підпис) К.В. Конюшко

(підпис) Л.В. Ланченко

(підпис) О.М. Нечитайло

(підпис) Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар О.М. Міненко