Ухвала суду № 3221966, 11.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“11” лютого 2009р. №К-21143/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

___

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: _______;

відповідача:_____;

Генеральної прокуратури України: ______;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р.

у справі №32/395-А (22-а-7725/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

за участю Прокурора Оболонського району м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготорг» (далі по тексту позивач, ТОВ «Енерготорг») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0010902309/0 від 19.01.2007р., №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р., якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3349761,33 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 1116587,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0010902309/3 від 23.07.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5691828,26 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 3458654,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 р. у справі №32/395-А (Суддя Хрипун О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0010902309/0 від 19.01.2007р., №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р. та №0010902309/3 від 23.07.2007 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. у справі №22-а-7725/08 (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді Бараненко І.І., Маслій В.І.) постанову Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ «Енерготорг», не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. у справі №22-а-7725/08, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ «Енерготорг» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2007р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0010902309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3349761,33 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 1116587,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі акту «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Енерготорг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р.» від 27.12.2006р. №28170/23/31467083 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість за 2005 рік в сумі 2233174,22 грн., оскільки операції з продажу-придбання природного газу здійснено ним не за нульовою ставкою ПДВ, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», а ставкою 20%.

За результатами неодноразового оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення рішення до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПА в м. Києві та ДПА України, прийняті рішення про залишення без задоволення скарг позивача, прийняті податкові повідомлення рішення №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р., якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3349761,33 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 1116587,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0010902309/3 від 23.07.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5691828,26 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 3458654,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням здійсненого збільшення розміру штрафних санкцій згідно рішення ДПА України від 13.07.2007 року за №6776/6/25-0112).

Актом перевірки визначено, що у періоді, який перевірявся, позивачем фактично здійснювалась оптова торгівля природним газом. Згідно із договорами постачання, умовами постачання, податковими накладними та актами прийому - передачі газу ТОВ «Енерготорг» придбавав природний газ у наступних постачальників: ТОВ «МКС», ТОВ «АЛС», ЗАТ «Укрнадра-Ресурси», ДП «Держпостачання», ТОВ «Промгаз України», ГОВ «БіТімпекс Ойл», ТОВ «Енерготехресурс», ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Їтера-Україна», ТОВ «Юг-Газ». Відповідно до акту перевірки, природний газ, реалізований позивачу вищезазначеними постачальниками у 2005 році, був придбаний у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за нульовою ставкою ПДВ.

Також Актом перевірки встановлено, що податкові накладні, надані постачальниками товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготорг", оформлені не за нульовок ставкою ПДВ, а за ставкою оподаткування ПДВ в розмірі 20 відсотків. Вартість природного газу, отриманого ТОВ «Енерготорг» від постачальників, на думку податкового органу, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ і відповідно ТОВ "Енерготорг" не має права на податковий кредит по ПДВ по отриманому природному газу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування позивачем ставки податку в розмірі 20 відсотків при здійсненні купівлі-продажу природного газу повністю відповідає положенням Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, суд першої інстанції послався на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» не є законом з питань оподаткування, і як наслідок, не може змінювати порядок сплати та нарахування податків», в тому числі ПДВ, у звязку з чим, не прийняті до уваги доводи відповідача відносно застосування до позивача положень ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Вичерпний перелік операцій, щодо яких застосовується нульова ставка податку, наведений у п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Операції з поставки природного газу до цього переліку не включені.

Нульова ставка податку з поставки газу, імпортованого в Україну, як випливає з п. 11.6 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», була запроваджена лише в період до 1 січня 2000 року.

Таким чином правомірними є висновки суду першої інстанції, відносно того, що застосування позивачем ставки податку в розмірі 20 відсотків при здійсненні купівлі-продажу природного газу повністю відповідає положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Вищий адміністративний суд зазначає, що до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не було внесено змін щодо застосування нульової ставки податку з поставки газу, а тому застосовується загальна норма цього Закону, оскільки відповідно до п. 11.4 ст. 11 даного Закону зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обовязковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. А згідно ст.. 7 вказаного Закону, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не можуть запроваджуватись Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

За вказаних обставин, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої, починаючи з 1 квітня 2005 року операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Беручи до уваги наведене та правомірне оподаткування позивачем операцій з придбання та продажу природного газу за ставкою в розмірі 20%, а також враховуючи, що придбання природного газу є одним із основних видів його господарської діяльності, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно безпідставності доводів податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, судом першої інстанцій вірно враховано фактичні обставини та правильно застосовано норми матеріального права при задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва№0010902309/0 від 19.01.2007р., №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р. та №0010902309/3 від 23.07.2007 р.

Натомість, судом апеляційної інстанції в даному випадку надана невірна оцінка зазначеним обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що постанова Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 р. у справі №32/395-А прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг» підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 р. залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. у справі №АС-42/514-05 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. у справі №22-а-7725/08 скасувати.

Постанову Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 р. у справі №32/395-А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. Степашко(підпис)___З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко