Ухвала суду № 3221930, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12602/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Інгаз» на рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року по справі № 41/133а за позовом Дочірнього підприємства «Інгаз» до Жовтневої МДПІ в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інгаз» до Жовтневої МДПІ в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 09.09.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2007 рокукасаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Дочірнього підприємства «Інгаз» просить змінити судові рішення в частині відмови в задоволені позову та винести в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000032240/0 від 23.03.2005р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 4539 грн. та пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ВЕД в сумі 146,25 грн. стали результати планової комплексної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 31.12.2004р., які були відображені в акті № 42/23114/14361569 від 22.03.2005р.

В зазначеному акті податковий орган, зокрема, вказує про порушення позивачем вимог:

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходження у встановлені строки виручки підприємства в іноземній валюті в сумі 9184,91 дол. США (48749,83грн.) на дату виникнення заборгованості по контракту від 15.06.2002р. № 57 з нерезидентом TORONLIMITED;

- ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п.п.2, 3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.95р. № 207 з приводу не подання підприємством до податкового органу та територіальних відділень НБУ декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2004р., 01.04.2004р., 01.07.2004р., 01.10.2004р., 01.01.2005р. при наявності майна за кордоном на звітні дати.

Суди попередніх інстанцій на підставі встановлених по справі обставин дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірного застосування до позивача спірної суми штрафної санкції в розмірі 4539 грн. через відсутність в поданих позивачем до податкового органу деклараціях про валютні цінності про знаходження за межами України тари, яка є зворотною та належить позивачу.

Так, судами було встановлено, позивачем для виконання зовнішньоекономічних контрактів щодо продажу інертних газів в якості зворотної тари було використані та вивезені за межі України сталеві балони, металеві клітини та металеві контейнери, які повинні бути повернуті позивачу нерезидентами на територію України протягом строків, встановлених зовнішньоекономічними контрактами. Станом на 31.12.2004р. на територію Україні частково не було повернуто металеві контейнери, металеві балони та металеві клітини.

За умовами контракту № 57 від 15.062002р., укладеному позивачем з Компанією «ToronLTD», контракту № 119 від 07.10.2004р., укладеному позивачем з фірмою «Спектра-Гейзіс», контракту № 92 від 23.10.03р., укладеному позивачем з компанією «Керогаз», тара, у якій поставляється інертний газ (сталеві балони, металеві клітини, металеві контейнери, налети та інше) є зворотною тарою та підлягає поверненню позивачу.

За вантажними митними деклараціями металеві балони, металеві клітини та металеві контейнери визначені як зворотна тара, яка підлягає поверненню позивачу.

Актом перевірки встановлено, що станом на 31.12.2004р. на територію України частково не було повернуто металеві контейнери, металеві балони та металеві клітини.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню Національному банку України.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі Декларація), яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 № 207 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.1996 року за № 18/1043, містить пункт 8 «інше майно за кордоном (пояснити на яких підставах)» в розділі III«Майно та товари за кордоном».

Стаття 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15-93 за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна передбачає відповідальність у вигляді застосування штрафу у сумі, що встановлюється НБУ України.

Згідно з п.2.7 статті 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 та зареєстрованого в Мінюсті України 04.04.2000 р. № 209/4430, невиконання резидентами вимог щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- за порушення строків декларування накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;

- порушення порядку декларування накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 2.7 зазначеного Положення порушення порядку декларування визначає як подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

За змістом зазначеної норми, не тягне за собою застосування фінансових санкцій неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації в разі відсутності валютних цінностей та майна за межами України.

З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання неправомірним застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 4539 грн. є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Також правильним є висновок суду про те, що припинення дебіторської і кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України, а відповідальність за Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не може наступати незалежно від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, в тому числі і заснованих на заліку взаємної заборгованості резидента та нерезидента.

Так, судами було встановлено, що між позивачем та нерезидентом КомпанієюTORONLIMITEDукладений контракт № 57, на виконання умов якого позивач експортував інертні гази (неон, криптон, ксенон). В акті перевірки податковий орган зазначив, що позивачем проводиться експорт товарів за цим контрактом, отримувались від нерезидента кошти, при цьому станом на 01.10.2004р. по розрахункам за контрактом виникла дебіторська заборгованість в сумі 9184,91 дол. США, яка не була погашена нерезидентом протягом 90 днів від дати виникнення, тобто до 31.12.2004р.

За контрактом № 117 від 22.09.2004р. нерезидент зобовязаний надати позивачу, як замовнику, послуги з маркетингового дослідження ринкової привабливості продукції позивача. За умовами контракту (п.3), вартість послуг становить 10000 дол. США, сплата вартості послуг відбувається протягом 10 днів від дати підписання приймально передаточного акта по виконаним роботам. Згідно акту виконаних робот від 02.12.2004р., підписаного від імені сторін контракту №117 від 22.09.2004р., всі роботи за контрактом виконані та здані замовнику, замовник отримав послуги на суму 10000 дол. США.

Листом від 14.12.2004р. позивач повідомив Компанію TORONLIMITEDпро наявність заборгованості за контрактом № 57 від 15.06.2002р. в сумі 9184,91дол. США та проведення заліку цієї суми в рахунок своєї заборгованості за контрактом № 117 від 22.09.2004р.

Листом №INGAZМ16-181 Компанія TORONLTDпогодилась з проведенням наведеного заліку.

Згідно картки рахунку 37.1 «Розрахунки з організаціями», в бухгалтерському обліку позивача станом на 14.12.2004р. відображено проведення заліку заборгованості за контрактом №57 від 15.06.2002р. на суму 9184,91 дол. США.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини, які виникають між сторонами угоди в разі припинення зобовязання.

Так, згідно ст.604 ЦК України, зобовязання припиняється за домовленістю сторін, в тому числі за домовленістю про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами.

Зазначене також узгоджується зі змістом ст.204 ГК України, відповідно до якої господарське зобовязання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобовязання іншим між тими ж самими сторонами.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірним посилання відповідача у спірному податковому повідомлені-рішенні на п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Разом з тим, суди посилаються на відсутність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що воно містить посилання на інші норми законодавства, що регулюють взаємовідносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, за встановлені актом перевірки порушення позивачем вимоги ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п.п.2, 3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення.

Прийняття податкового повідомлення-рішення колегія суддів касаційної інстанції вважає неправомірним в частині визначення штрафних санкцій та пені, як податкового зобовязання, оскільки як вбачається з положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», він є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), перелік яких передбачає Закон України «Про систему оподаткування», а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» не відносяться до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції та пеня не є податковими зобовязаннями, які стягуються у порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Враховуючи викладене такеруючись ст.ст. 210, 211, 220, 222, 225, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Інгаз» задовольнити частково, рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року змінити в частині, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032240/0 від 23.03.2005р. в частині визначення штрафних санкцій в сумі 4539,00 грн. та пені в сумі 146,25 грн. податковим зобовязанням, в решті залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Пилипчук Н.Г.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян