Ухвала суду № 3221929, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12553/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року по справі № 28/21 за позовом ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техномет» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року, позовні вимоги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техномет» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.06.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно відхилити, а судові рішення залишити без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000502201/0/36143 від 05.11.2004р, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «Пеня за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 6085,48 грн. стали результати документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техномет» за період з 14.04.2004р. по 03.11.2004р., якої були закріплені в акті №2031-23/4-30386480 від 03.11.2004 року.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: товар на суму 8861 Євро по контракту №2209 від 23.09.2003р. з підприємством «ElgoZSO», Польща, надійшов на митну територію України (Київська регіональна митниця), але на момент проведення документальної перевірки у імпортера відсутня належним чином оформлена вантажна митна декларація типу ІМ-40 (з дати переказу валютних коштів станом на 03.11.2004р. термін прострочення складає 35 днів).

Судами було встановлено, що 23.09.2003р. між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техномет» та підприємством «ElgoZSO» (Польща) був укладений контракт №2009 на поставку товару комплектуючих світильників (код товару 9405999000) на загальну суму 21600 Євро на умовах FCA, Gostynin.

Додатковою угодою №3 від 01.05.2004р. дію контракту подовжено до 31.12.2004р.

На виконання зобовязань за контрактом №2009 від 23.09.2003р. підприємством «ElgoZSO» відправлено товар на адресу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техномет» (імпортер) на суму 8861 Євро.

На митну територію України (Київська регіональна митниця) товар надійшов 14.04.2004р., про що є відповідна відмітка митниці (відбиток штампа «Під митним контролем») на CMR№2149094 від 07.04.2004р. та оформлена ВМД типу ІМ-74 №646047 від 22.07.2004р. на суму 8861 Євро (57117,63 грн.).

Зазначений товар знаходяться на митному ліцензійному складі, власником якого відповідно до ліцензії № 10000/184СВ-00789 є ЗАТ «Київстрансекспедиція».

Позивачем на адресу нерезидента 01.07.2004р. перераховано валютні кошти у сумі 8861 Євро (граничний термін розрахунків за зовнішньоекономічною операцією (90 день) 29.09.2004р.).

Згідно із визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт товарів це купівля (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України.

Зокрема, п.2 ст.1 цього Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 статті 1 Митного кодексу України «переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях» визначається як переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «Пропуск товарів через митний кордон України», яке означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п.35 ст.1 Митного кодексу України).

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Пункт 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574, визначає вантажну митну декларацію як письмову заяву встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналогічні положення містяться в п.1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247, та в наказі Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Міністерства транспорту України «Про затвердження Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна» від 05.03.2001р. 152/165/130, затвердженого Міністерством юстиції України 19.03.2001р. за № 248/5439.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що оформлена вантажна митна декларація є не єдиним документом, який підтверджує факт і дату фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Тобто, ввезення на територію України імпортованого товару підтверджується як датою розмитнення товару, так і штампом прикордонної митниці.

Згідно з положеннями Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, «Тип декларації», а саме літерний код ІМ означає ввезення в Україну, при цьому згідно класифікатору процедур переміщення товарів через митний кордон України такі коди як «74» означає митний склад, а «40» Імпорт.

Територія складів є зоною митного контролю і становить невідємну частину митної території України, на якій діє законодавство України, Митний кодекс України, а також нормативні акти інших відомств.

Згідно із п. 6.9 Положення про відкриття та експлуатацію ліцензійних складів, товари розміщенні в митний режим митного складу, можуть випускатися з митного ліцензійного складу втому числі у вільний обіг на митній території України.

Тобто, тип митної декларації ( ІМ-74 чи ІМ-40) лише підтверджує в який митний режим розмішено товар після того як власник його отримав, при цьому, у разі зміщення товару у режим ліцензійного складу оформлюється вантажна митна декларація типу ІМ-74 , яка разом з вантажними документами подається до банку для підтвердження факту поставки товару.

На підставі контракту №2009 від 23.09.2003р. 10.04.2004р. на митну територію України на адресу позивача надійшов вантаж на загальну суму 8861,00 Євро, та 14.04.2004р. зазначений вантаж надійшов до Києва, що підтверджується відповідними штампами «Під митним контролем» Ягодинської та Київської регіональної митниць на рахунку №ПЛ/000039516/03-0020/0007 та на CMR№2149094.

Зазначений вантаж було належним чином задекларовано, що підтверджується вантажною митною декларацією №10000/4/64607 від 14.04.2004р.

Дані, які містяться у відомостях уніфікованих адміністративних документів, митних деклараціях із календарними штемпелями Київської регіональної митниці, які підтверджують перебування товару під митним контролем, спростовують висновок відповідача, викладений в акті перевірки щодо ненадходження у встановлені законодавством терміни товару по контракту з іноземним контрагентом та свідчать про відсутність порушень позивачем приписів ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», отже, відсутні і підстави для застосування санкцій за порушення норм цього Закону.

Крім того, відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р., податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тоді як штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, застосовані відповідачем на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є податковими зобовязаннями.

Згідно з пунктами 1.9 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р., серед яких не зазначені штрафні санкції застосовані на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таким чином, обовязок юридичної та фізичної особи субєкта підприємницької діяльності щодо сплати штрафних санкцій застосованих на підставі ст.2 названого Закону не належить до категорії «податкового зобовязання».

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Пилипчук Н.Г.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян