Ухвала суду № 3221921, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-12451/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2005 року по справі № 8/145-О-05 за позовом Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.06.2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2005 року, в задоволені позовних вимог Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 14.10.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 08.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.  

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом апеляційної інстанції було встановлено, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 26.11.2004р. № 0012721502/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 662104,49 грн. за затримку на 246 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1.324.208,98 грн. (50%), № 0012731501/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 66395,77грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 331.976,85 грн. (20%) та № 0012741502/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 15152,69грн. штрафу за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 151.526,90 (10%) стали результати перевірки Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 18.01.2002р. по 03.08.2004р., які були закріплені в акті № 4735/15-2/15-213/03355726 від 23.11.2004 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: МКП ВУ ВКГ м. Херсона не сплатив своєчасно податок на додану вартість за наступними податковими деклараціями:

- від 18.01.2002р. № 116596 на суму 141705,77 грн.;

- від 19.03.2002р. № 11953 на суму 50.083,00 грн.;

- від 19.04.2002р. № 29178 на суму 188,00 грн.;

- від 19.06.2002р. № 50220 на суму 118954,77 грн.;

- від 18.07.2002р. № 62199 на суму 53234,00 грн.;

- від 19.08.2002р. № 76814 на суму 55875,00 грн.;

- від 18.09.2002р. № 83065 на суму 80313,00 грн.;

- від 17.10.2002р. № 94704 на суму 97872,00 грн.;

- від 18.11.2002р. № 109485 на суму 66222,00 грн.;

- від 19.12.2002р. № 117875 на суму 16348,00 грн.;

- від 17.01.2003р. № 129001 на суму 57932,00 грн.;

- від 19.02.2003р. № 7770 на суму 5360,00 грн.;

- від 16.04.2003р. № 23196 на суму 33887,00 грн.;

- від 19.05.2003р. № 37419 на суму 87663,00 грн.;

- від 19.06.2003р. № 41674 на суму 153096,00 грн.

- від 02.07.2003р. № 43748 на суму 15806,00 грн.;

- від 17.07.2003р. № 54164 на суму 58362,00 грн.;

- від 29.08.2003р. № 69225 (дов.) на суму 30362,00 грн.;

- від 29.08.2003р. № 69227 (дов.) на суму 9027,00 грн.;

- від 19.08.2003р. № 67748 на суму 87355,00 грн.;

- від 17.09.2003р. № 71347 на суму 128642,00 грн.;

- від 19.09.2003р. № 0006002301 на суму 8603,89 грн.;

- від 17.10.2003р. № 85808 на суму 34107,00 грн.;

- від 19.11.2003р. № 98503 на суму 147865,00 грн.;

- від 18.12.2003р. № 103270 на суму 118464,00 грн.;

- від 20.01.2004р. № 122339 на суму 130274,00 грн.;

- від 20.07.2004р. № 57371 на суму 20067,92 грн.

В додатку до акту перевірки відповідачем наведений розрахунок штрафних санкцій з вказівкою номеру та дати декларації по податку на додану вартість, суми заборгованості по кожній декларації, дати та суми платежів по кожній окремо декларації, розміру та суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку. Акт перевірки підписаний податковим ревізором-інспектором та керівником, головним бухгалтером підприємства без заперечень.

Відмовляючи в задоволені вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.11.2004р. № 0012721502/0, № 0012731501/0 та № 0012741502/0, суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі – Закон № 2181-III) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.1 статті 5 Закон № 2181-III встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III передбачає обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 – 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували надані податковим органом розміри узгоджених сум податкового зобов’язання, розрахунок штрафних санкцій, а також визначення суми і дати погашення податкового боргу, кількість днів прострочення, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відповідності наданих відповідачем відомостей фактичним обставинам.

Доводи позивача на порушення судами попередніх інстанцій положень Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 17.03.2001р. № 110, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі – Інструкція), та посилання позивача на те, що штраф у розмірі 10%, 20%, 50% повинен застосовуватися виключно лише при наявності факту погашення податкового боргу не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, пунктом 6.1.7 Інструкції передбачається, що повідомлення про застосування штрафів за несплату (не погашення) платником податку узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов’язання:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.

Тобто, повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.

Аналогічно до попереднього повідомлення приймається одне повідомлення за весь період;

3) при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, повідомлення приймається у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу.

Податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III встановлюється обов’язок сплатити штрафні санкції в залежності від загального строку затримки сплати узгодженого зобов’язання.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 26.11.2004р. № 0012721502/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 662104,49 грн. за затримку на 246 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1.324.208,98 грн. (50%), № 0012731501/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 66395,77грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 331.976,85 грн. (20%) та № 0012741502/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 15152,69грн. штрафу за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 151.526,90 (10%)

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене такеруючись ст.ст. 210, 211, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Пилипчук Н.Г.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                           Е.А. Рустам’ян