Ухвала суду № 3221919, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-12437/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Гранд – Плюс» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 року по справі № 16/10-н за позовом ТОВ «Гранд – Плюс» до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 року, в задоволені позовних вимог ТОВ «Гранд – Плюс» до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 23.09.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 07.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ТОВ «Гранд – Плюс»просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.  

Касаційну скаргу необхідно відхилити. а судові рішення залишити без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002162301/3/7062 від 02.12.2004 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 4681,50 грн. (з них: основний платіж – 3121,00 грн., штрафні фінансові санкції – 1560,50 грн.) стали результати планової документальної перевірки ТОВ «Гранд Плюс» за період 01.06.2002р. по 31.12.2003р., які були закріплені в акті №1020-23/1/32039196 від 28.04.2004 року.

Зокрема, під час перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, включення в грудні 2002 р. до податкового кредиту суми ПДВ на придбані металеві труби, катанку та електролічильники на суму 3890,00 грн. по податковій накладній № 89 від 02.12.2002 р. виписаною ТОВ «Компанії Оптпромекспрес», державна реєстрація якого скасована 27.01.2000 року.

Як вбачається з повідомлення Виконкому Харківської міськради № 3275, 27.01.2000р. скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Оптпромекспрес», м. Харків, в подальшому відповідно до п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 та зареєстрованого у Мін’юсті України 03.04.2000р. за №208/4429 із змінами та доповненнями, актом №158 від 27.04.2001р. анульовано свідоцтво платника ПДВ зазначеного товариства. 

Таким чином, на момент виписки контрагентом позивача податкової накладної № 89 від 02.12.2002 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія Оптпромекспрес» було анульованим, зазначену особу знято з податкового обліку.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту в період з 01.06.2002р. по 31.12.2003р. суми в розмірі 3890,00 грн., відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, зокрема положенням п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. 

З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 3890,00 грн. та визначена сума податкового зобов’язання за штрафними санкціями у розмірі 1560,50 грн. відповідає вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ «Гранд – Плюс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Пилипчук Н.Г.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                      Е.А. Рустам’ян