Ухвала суду № 3221916, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-11206/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської ОДПІ Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.08.2005 року по справі № 38/4-05 за позовом Сільськогосподарського ВАТ «Агрокомбінат «Калита» до Броварської ОДПІ Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.08.2005 року, позовні вимоги Сільськогосподарського ВАТ «Агрокомбінат «Калита» до Броварської ОДПІ Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 18.01.2005 року – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 31.08.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.08.2007 року касаційна скарга  прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Броварська ОДПІ Київської області просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.  

Касаційну скаргу необхідно відхилити, а судові рішення залишити без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 18.01.2005р. яким товариству була визначена як податкове зобов’язання пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 7236,00 грн. стали результати позапланової документальної перевірки Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» з питань дотримання вимог валютного законодавства, які були закріплені в акті № 41/23-6/00857290 від 18.01.2005р.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, ненадходження в Україну протягом 90 днів імпортної продукції від нерезидента фірми «MartinSposkGmbH» за контрактом від 03.08.2004р. № UA030804/01.

Разом з тим, судами було встановлено, що 03.08.2004р. між позивачем та фірмою «MartinSposkGmbH» (Німеччина) був укладений договір купівлі-продажу № UA030804/01, за умовами якого німецька сторона зобов’язувалася поставити позивачу обладнання згідно з додатком № 2 до договору, а позивач оплатити поставлений товар.

На виконання умов договору № UA030804/01 від 03.08.2004р. позивач сплатив контрагенту 18846,34 Євро, що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2004р. Після сплати зазначеної суми коштів фірма «MartinSposkGmbH» за умовами договору повинна була поставити обладнання протягом 8 тижнів, але зазначених зобов’язань в повному обсягу не виконала.

Останній день здійснення поставки товарів позивачу нерезидентом по договору № UA030804/01 від 03.08.004р., та 90-денний строк, передбачений ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94ВР, спливав 16.12.2004р.

16.12.2004 року в зв’язку з невиконанням контрагентом своїх зобов’язань за договором позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення сплачених ним коштів.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачається, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, згідно із вимогами ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст.4 зазначеного Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

З огляду на те, що заява позивача була прийнята Господарським судом м. Києва 16.12.2004 року, що  підтверджується відміткою канцелярії суду на позовній заяві та довідка суду про прийняття позовної заяви, а також враховуючи, що рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2005 р. у справі № 43/53, яке набрало законної сили, повністю задоволений позов СВАТ «Агрокомбінат «Калита» до фірми «MartinSposkGmbH» про стягнення заборгованості по договору № UA030804/01 від 03.08.004р. суди  обґрунтовано дійшли висновку про неправомірність нарахування відповідачем пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 7236,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачеві суми фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» податковим повідомленням-рішенням.

Так, згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Штрафні санкції за порушення законодавства про порядок розрахунків в іноземній валютіне є податковим зобов’язанням.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями).

В цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності зі сплати пені за порушення законодавства про порядок розрахунків в іноземній валютіне може визначатись податковим повідомленням-рішенням.

Вище наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу саме «податкове повідомлення-рішення» про сплату пені за порушення законодавства, що визначає терміни розрахунків в іноземній валюті, оскільки пеняне є податковим зобов’язанням.

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам, і не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Броварської ОДПІ Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.08.2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Пилипчук Н.Г.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                           Е.А. Рустам’ян